Ухвала суду № 50670101, 15.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2015 рокусправа № 808/8285/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року по справі

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області,правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому просить визнати протиправними та скасувати винесені податковим органом 06.11.2014 року податкові повідомлення - рішення №0005301702, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9252403, 64 грн., № 0005341702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, за основним платежем у сумі 11818, 13 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8863, 60 грн. та рішення № 0005311702, яким застосовано штрафні санкції за своєчасно не нарахований єдиний внесок у сумі 14229, 20 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано винесені ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя 06.11.2014 року податкові повідомлення - рішення №0005301702, №0005341702 та рішення №0005311702 про застосування штрафних санкцій, присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 487,20 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 30.09.2014 року по 08.10.2014 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт № 980/08-28-17-02/2624110356 від 15.10.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року на загальну суму 4 626 201 грн. 82 коп.; п. 177.10 ст. 177 ПК України, неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року; в порушення пп. 1 п. 2 ст. 6, п. 8, 12 ст. 9, п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі п. 3 ст. 9, пп. 6, 7, 8 п. 1 ст. 13, п. 4 ст. 25, пп. 3, 5 ч. 11 ст. 25, п. 1 ст. 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не утримано та не перераховано до бюджету єдиний внесок з сум виплаченого доходу у вигляді заробітної плати на загальну суму 30591,50 грн. за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року;в порушення пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 01.06.2014 року на загальну суму 11 818, 13 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 06.11.2014 року винесено податкові повідомлення - рішення №0005301702, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9252403, 64 грн., № 0005341702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, за основним платежем у сумі 11 818, 13 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 8863, 60 грн. та рішення № 0005311702 ,за яким до позивача застосовано штрафні санкції за своєчасно не нарахований єдиний внесок у сумі 14 229, 20 грн., які позивачем оскаржені в судовому порядку.

Згідно з п.177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року ФОП ОСОБА_2 велась Книга обліку доходів і витрат, форма якої затверджена Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1025, та з 01.01.2014 року ним ведеться Книга обліку доходів і витрат, форма якої затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 року, які надавались позивачем відповідачу під час перевірки.

При цьому податковим органом в акті перевірки зазначено, що позивачем в Книгах обліку доходів і витрат не повному обсязі заповнювались всі необхідні графи, проте судом першої інстанції встановлено, що позивачем заповнювались графи щодо періоду за який здійснюється відповідний облік, залишок товарних запасів на початок звітного року, розмір отриманих доходів від здійснення діяльності, витрати виробництва та обігу, чистий дохід, залишок товарних запасів на кінець звітного періоду.

Із акту перевірки вбачається, і зазначені обставини не заперечуються відповідачем, що позивачем під час перевірки податковому органу надавались первинні документи, які підтверджують придбання, оприбуткування та облік товару, продаж якого здійснював позивач, в ході проведення перевірки відповідачем розбіжностей визначення позивачем валових витрат, валового доходу та показників зобов'язань з податку на додану вартість відображених в деклараціях про майновий стан та доходи за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року не виявлено.

Щодо неналежного заповнення всіх необхідних граф Книги обліку доходів і витрат, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що встановлені обставини є підставою для застосування адміністративної відповідальності, передбаченої ст.164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до якої позивача податковим органом не притягнено.

В силу викладеного судом першої інстанції вірно встановлено, що винесене ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя податкове повідомлення - рішення №0005301702 від 06.11.2014 року, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 252 403, 64 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пп. 164.1.1 п. 164.1 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь - який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 168.1.1,168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу; податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464-VI), платниками єдиного внеску є роботодавці фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

П. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем в період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року сплачено найманим працівникам суми заробітної плати, з яких утримувався та перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб та єдиний внесок, що підтверджується відомостями нарахування та видачі заробітної плати за січень-грудень 2013 року, січень-червень 2014 року, квитанціями, звітністю про суми нарахованої заробітної плати, при цьому заборгованість по виплаті заробітної плати за період перевірки у позивача відсутня.

Оскільки матеріалами справи не підтверджений факт роботи найманих працівників позивача та нарахування їм заробітної плати у вихідні дні, нарахування сум заробітної плати позивачем найманим працівникам, не утримання та не перерахування позивачем до бюджету податку з цих доходів фізичних осіб та єдиного внеску за перевірений період є припущенням податкового органу.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування винесених ДПІ у Ленінському районі 06.11.2014 року податкових повідомлень - рішень №0005301702, №0005341702 та рішення про застосування штрафних санкцій №0005311702 є обґрунтованим та вірним.

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КАС України правомірно присудив з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова