Постанова № 50669828, 16.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 910/11326/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Юхно В.І. (дов. №2-53д від 25.12.2014 року);

від відповідача - Безсрочна А.М. (дов. №4 від 12.01.2015 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 року

у справі №910/11326/15 (суддя Ю.О. Підченко)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", м. Київ,

про стягнення 20 559,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення 20 559,35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 3% річних в розмірі 1 281, 13 грн., інфляційні втрати в сумі 8 694, 00 грн., та судовий збір у розмірі 886, 46 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано порушення умов договору купівлі-продажу в частині своєчасної сплати грошових коштів. Враховуючи порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені судом відмовлено, оскільки умовами договору не передбачено такої відповідальності сторін.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 року по справі №910/11326/15 задовольнивши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 10 584, 22 грн.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що при винесенні рішення неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи; порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 року у справі №910/11326/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г. та Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 16.09.2015 року.

16.09.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив вих.№15/09-9 від 15.09.2015 року відповідача, у відповідності до якого останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 16.09.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі за текстом - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (далі за текстом - покупець) як оператором спільної діяльності між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укргазвидобування", компанією "Місен Ентерпрайзіс АБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" за договором про спільну діяльність від 10.06.2002 року №3, було укладено договір купівлі - продажу документації №578/12 (далі за текстом - договір) (а.с. 11-14).

Надалі, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 25.12.2012 року до договору (а.с. 15-16), у відповідності до якої було внесено зміни до умов договору.

Згідно з п. 1.1 договору Продавець зобов'язався на умовах, визначених вказаним договором, передати у власність Покупцю документацію, а останній зобов'язався прийняти та оплатити документацію у відповідності до переліків документації: перелік документації по об'єкту: "Облаштування Розпашнівського ГКР. Реконструкція УКПГ Розпашнівка для підвищення тиску газу на виході з установки"; перелік документації по об'єкту: "Облаштування Сх. Полтавського ГКР. Реконструкція УКПГ Східна-Полтава з використанням вузла компремування газу"; перелік документації по об'єкту: "Облаштування Абазівського ГКР. Реконструкція УКПГ Абазівка для забезпечення постійного тиску газу на ТДА".

У відповідності до п. 3.1 договору, в редакції Додаткової угоди, документація повинна бути передана покупцю на підставі акту приймання-передачі документації.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення грошових коштів, на підставі чого позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просив стягнути штрафні санкції.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як унормовано ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Колегією суддів встановлено, що спірний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу документацію, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі документації: акт приймання - передачі документації №1 від 23.04.2013 на суму 488 558,65 грн. по об'єкту: "Облаштування Розпашнівського ГКР. Реконструція УКПГ Розпашнівка для підвищення тиску газу на виході з установки" (а.с.с17-18); акт приймання - передачі документації № 2 від 23.04.2013 на суму 496 916,94 грн. по об'єкту: "Облаштування Східно-Полтавського ГКР. Реконструкція УКПГ. Вузол компремування газу" (а.с. 19-20); акт приймання-передачі документації №3 від 23.04.2013 на суму 504 309,61 грн. по об'єкту: "Облаштування Абазівського ГКР. Реконструкція УКПГ Абазівка для забезпечення постійного тиску газу" (а.с. 21-22).

На підставі вказаних актів відповідачу було передано відповідну документацію.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що з лютого 2014 року відповідачу були направлені наступні рахунки на оплату: рахунок-фактура №10 від 25.02.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 25.02.2014, отримано відповідачем 04.03.2014. Оплачений відповідачем 03.07.2014; рахунок-фактура №11 від 25.03.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 26.03.2014, отримано відповідачем 04.04.2014. Оплачений відповідачем 03.07.2014; рахунок-фактура №12 від 25.04.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 23.04.2014, отримано відповідачем 29.04.2014. Оплачений відповідачем 03.07.2014; рахунок-фактура №13 від 26.05.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 26.05.2014, отримано відповідачем 30.05.2014. Оплачений відповідачем 03.07.2014; рахунок-фактура №14 від 24.06.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 25.06.2014, отримано відповідачем 02.07.2014. Оплачений відповідачем 21.10.2014; рахунок-фактура №15 від 24.07.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 25.07.2014, отримано відповідачем 29.07.2014. Оплачений відповідачем 21.10.2014; рахунок-фактура №16 від 26.08.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 27.08.2014, отримано відповідачем 02.09.2014. Оплачений відповідачем 21.10.2014; рахунок-фактура №17 від 24.09.2014 на суму 62 100,00 грн., направлено засобами поштового зв'язку 25.09.2014, отримано відповідачем 30.09.2014. Оплачений відповідачем 21.10.2014.

Пунктом 4.2 Договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату вартості документації продавцю протягом 24 місяців після підписання акту приймання-передачі документації, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання акту приймання-передачі документації. Оплата здійснюється щомісячно до 15 числа згідно з рахунками-фактурами, що надаються щомісячно, в порядку та розмірах, наведених нижче: протягом 23 місяців - по 62100,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 10 350,00 грн.; у 24-му місяці - 61485,20 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 10 247,53 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення умов Договору оплату вартості документації у встановлений Договором строк не здійснив.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про прострочення відповідачем строків оплати грошових коштів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 281,13 грн. та інфляційних втрат у сумі 8 694,00 грн., передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів здійснено розрахунок стягуваної суми штрафних санкцій та встановлено його арифметичну правильність.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі (п. 2.1 Постанови №14 від 17.12.2013 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Договір купівлі-продажу, укладений між сторонами даного спору не містить умов, які б регулювали питання щодо відповідальності сторін за порушення строків оплати, а тому правові підстави для стягнення суми штрафу та пені відсутні.

У п.2.2 Постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Отже вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу є необґрунтованими, оскільки ст. 231 Господарського кодекс України виключає можливість застосування до даних правовідносин такого виду відповідальності.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 року у справі №910/11326/15.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 року у справі №910/11326/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 року у справі №910/11326/15 залишити без змін.

3. Справу №910/11326/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз