Постанова № 50669738, 17.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р.Справа № 916/2520/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 1543 від 21.07.2015р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2015р.

по справі № 916/2520/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"

про зобов'язання вчинити певні дії

Встановила:

У червні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про зобов'язання виконати умови Договору банківського рахунку від 01.08.2001 №8 здійснити грошовий переказ відповідно до платіжного доручення від 20.11.2014 № 103 у сумі 35 300,00 грн. з р/р № 26008001837001 відкритий в ПАТ „Імексбанк", МФО 328384 на р/р 26000500984807 відкритий у АТ „Ощадбанк", м. Одеса, МФО 328845.

Позовні вимоги із посиланням на статті 11, 525, 526, 629, 1073, 1212 Цивільного кодексу України, частини першу, сьому статті 193 Господарського кодексу України, статтю 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором банківського рахунку від 01.08.2001 № 8, щодо здійснення грошового переказу відповідно до платіжного доручення від 20.11.2014р. № 103.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.07.2015р. (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог посилаючись на приписи п.1 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим, виконання спірного платіжного доручення суперечить закону.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 1073, 1074, 1212 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України та п. 1.6 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Скаржник також звертає увагу на те, що заборгованість позивача виникла задовго до введення тимчасової адміністрації.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника не направив. Причини неявки повноважного представника суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2001 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір банківського рахунку (у національній валюті) № 8 (далі - Договір від 01.08.2001) (а.с. 10-15).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1.10, 2.2.1 Договору від 01.08.2001 банк (Відповідач) відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003р. (зі змінами та доповненнями), відкриває клієнту (Позивачу) поточний рахунок у національній валюті № 26008001837001 та зобов'язався приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком у межах, встановлених операційним часом банку, а саме: понеділок-четвер з 09:00 до 13:00 та з 14:00 по 16:00, п'ятниця та передсвяткові дні з 09:00 до 13:00 та з 14:00 по 15:00. Банк має право виконувати розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунок клієнта. Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства. Обмеження права клієнта розпорядження рахунком можливо за рішенням суду, а також у інших випадках, встановлених законом.

20.09.2013р. між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про надання послуг по системі „КЛІЄНТ-БАНК" № 24 (а.с. 19-22).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 3.2.1, 3.3.3 Договору про надання послуг по системі „КЛІЄНТ-БАНК" від 20.09.2013р. № 24 банк (Відповідач) здійснює встановлення, налагодження, навчання роботі з програмно-технологічним комплексом „КЛІЄНТ-БАНК", забезпечує оперативний доступ до рахунку/рахунків, вказаному у пункті 1.1 Договору банківського рахунку від 01.08.2001 № 8, видалене формування і відправку електронних платіжних документів, отримання виписки по рахунку № 26008001837001. Вказаний Договір одночасно взаємодіє з Договором банківського рахунку від 01.08.2001 № 8. Клієнт має право вимагати від банка своєчасного і повного надання послуг, обумовлених договором. Банк зобов'язався приймати документи клієнта, у разі дотримання ним наступних вимог: електронні платіжні документи повинні бути оформленні відповідно діючому законодавству та нормативно-правовим актам НБУ; на рахунку клієнта міститься необхідний залишок коштів; відсутня заборгованість за надані банком послуги, яка зазначена у п. 3.1.3; відсутні сумніви стосовно того, що клієнт здійснює операції з метою відмивання (легалізації) коштів отриманих злочинним шляхом. При порушенні вищезазначених вимог, банк не приймає документ до оброблення та надсилає клієнту квитанцію про відмову в прийнятті документу.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (частини перша, друга та третя статті 1066 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2014р. позивач через систему „КЛІЄНТ-БАНК" надав відповідачу на виконання платіжне доручення № 103 на перерахування грошових коштів у розмірі 35 300,00 грн. з поточного рахунку № 26008001837001 у АКБ "Імексбанк" у м. Одеса, МФО 328384 на рахунок № 26000500984807, відкритий у АТ „Ощадбанк" м. Одеса, МФО 328845 (а.с. 28).

Проте, платіжне доручення від 20.11.2014р. № 108 на суму 35 300,00 грн. не виконано.

У зв'язку із невиконанням даного платіжного доручення позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з відомостей, які є загальнодоступними та містяться на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015 року № 50 „Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року № 16 про запровадження з 27.01.2015 р. процедуру виведення АТ "ІМЕКСБАНК" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 27.01.2015р. по 27.04.2015р. включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

У силу ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Колегія суддів зазначає, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, отже, даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України, які регулюють дані правовідносини.

У силу п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Обмеження, встановлене вказаною вище нормою, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Однак зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України (п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

В розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Отже позивач, який є суб'єктом підприємницької діяльності, не є вкладником з яким укладено договір банківського рахунку у розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI. А відтак, на нього не поширюється виключення з обмеження на задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, встановлене пунктом 1 частини шостої статті 36 вказаного Закону.

Втім Верховний Суд України у постанові від 01.04.2015р. у справі № 910/9231/14 зробив такий висновок. Оскільки між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, виконання банком операції з переказу грошових коштів за договором банківського рахунка в період запровадження у банку тимчасової адміністрації обмежується пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зважаючи на положення викладених правових норм, судова колегія дійшла до висновку про те, що позивач є кредитором відповідача за Договором, а вимоги позивача про перерахування коштів, які знаходяться на його рахунку у відповідача, є майновими вимогами кредитора, які не могли бути виконані відповідачем у силу положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації.

У зв'язку з чим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання даного платіжного доручення суперечить закону, тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи позивача щодо безпідставного невиконання відповідачем свого обов'язку з перерахування коштів до введення тимчасової адміністрації не спростовують висновок про необхідність дотримання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при його ліквідації, оскільки на час звернення до суду тимчасова адміністрація вже була введена.

При цьому, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунку у банку відповідача, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження здійснення банком операції з перерахування спірних сум або в порядку розділу VIIІ Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну юридичну оцінку правовідносинам сторін у зв'язку з чим підстав для скасування або зміни рішення господарського суду Одеської області та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись cт. cm. 85, 99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2015р. по справі № 916/2520/15 - залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 17.09.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош