Постанова № 50669658, 17.08.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2011 № 35/170

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Куксова В.В.

суддів: Коршун Н.М.

ОСОБА_1

при секретарі:

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 дов. від 23.12.2010 року № 182/10

від відповідача: ОСОБА_3 дов. від 22.04.2011 року № Д07/2011/04/22-26

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго на рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2011 року

у справі № 35/170 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Дочірньої компанії „Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства „Київенерго, м. Київ

про стягнення 177 589 506 грн. 17 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулася Дочірня компанія „Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 166 679 488 грн. 80 коп., пені в сумі 6 887 145 грн. 06 коп., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2 690 924 грн. 44 коп., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в розмірі 1 331 947 грн. 87 коп.

Рішенням від 01.06.2011 року господарський суд м. Києва задовольнив повністю. Стягнув з АЕК „Київенерго на користь ДК „Газ України НАК „нафтогаз України , а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 0166 679 488 грн. 80 коп. заборгованості за договором від 14.10.2010 року № 06/10-1538ТЕ-41, 6 887 145 грн. 06 коп. пені, 2 690 924 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 1 331 947 грн. 87 коп. 3% річних, 25 500 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „Київенерго звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2011 року по справі № 35/170 та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2011 року апеляційна скарга ПАТ „Київенерго була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 35/170 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року № 01-23/1/3 склад судової колегії змінювався.

Ухвалою від 17.08.2011 року Київський апеляційний господарський суд здійснив заміну відповідача по справі № 35/170 Акціонерної енергетичної компанії „Київенерго на її правонаступника Публічне акціонерне товариство „Київенерго.

Під час апеляційного провадження представник відповідача підтримувала вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія виходить із наступного.

14.10.2010 року Дочірня компанія „Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України (постачальник) та Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго, правонаступником якої являється Публічне акціонерне товариство „Київенерго, уклали договір № 06/10-1538ТЕ-41 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобовязувався поставити покупцеві для ТЕЦ-5 Київенерго імпортований природний газ, а покупець зобовязувався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

В п. 1.2 договору від 14.10.2010 року № 06/10-1538ТЕ-41 сторони узгодили, що постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 142 845 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: жовтень 28 195 тис. куб. м., листопад 53 095 тис. куб. м., грудень 61 555 тис. куб.м.

Якість газі мала відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 „Газы горючие природные для промышленного и комунально-бытового назначения. Технический условия. (п. 2.1 договору).

Ціна за 1 000 куб. м. газу становила 1 309 грн. 20 коп. з ПДВ, з врахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, та тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становила 187 012 674 грн., у томі числі ПДВ 31 168 779 грн. (п. 3.1 договору).

Розрахунки мали проводитися шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші опдати проводяться плановими платежами по 33% від запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) місяця поставки. Остаточний розрахунок мав здійснюватися на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1 договору).

Строк поставки газу встановлювався з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року (п. 5.1 договору).

Місце поставки газу: постачальник мав передати газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку ТЕЦ-5 Київенерго або за відсутності їх у покупця на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства (п. 5.2 договору).

Також 14.10.2010 року сторонами було укладено додаток № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 року № 06/10-1538ТЕ-41, в якому сторони визначили умови поставки і обліку газу та інші права та обовязки сторін та порядок приймання-передачі газу.

Відповідно до акту передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.12.2010 року ДК „Газ України передав, а АК „Київенерго у жовтні 2010 року прийняв 31 945 тис. куб. м. газу вартістю 41 822 394 грн.

Відповідно до акту передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.11.2010 року ДК „Газ України передав, а АК „Київенерго у листопаді 2010 року прийняв 33 456 тис. куб. м. газу вартістю 43 800 595 грн. 20 коп.

Відповідно до акту передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.12.2010 року ДК „Газ України постачальник передав, а АК „Київенерго у грудні 2010 року прийняв 61 913 тис. куб. м. газу вартістю 81 056 499 грн. 60 коп.

Так як АЕК „Київенерго не оплатило поставлений природний газ, ДК „Газ України НАК „Нафтогаз України звернулося з позовом до господарського суду.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути скасовано частково з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 174 ГК України господарське зобовязання може виникати із господарського договору.

Ч. 1 ст. 175 ГК України встановлюється, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Ч. 1 ст. 179 ГК України визначає, що майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Як вбачаться зі змісту договору від 14.10.2010 року № 06/10-1538ТЕ-41 за своєю правовою природою він являється договором поставки.

Ч. 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація субєктами господарювання товарів негосподарюючим субєктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Як вбачається з актів передачі-приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2010 року, від 30.10.2010 року, від 31.12.2010 року позивачем було поставлено позивачу 127 314 тис. куб. м. загальною вартістю 166 679 488 грн. 80 коп.

АЕК „Київенерго поставлений природний газ не оплатило.

Відповідно до даних позивача на момент звернення з позовом 05.04.2011 року відповідач розрахувався частково, на суму 55 365 грн. 55 коп. Сума боргу складає 166 679 488 грн. 80 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач заперечував проти факту наявності заборгованості з його вини, оскільки даний газ споживався відповідачем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, а за його твердженнями спірна заборгованість виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалася бюджетним організаціям, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними посилання відповідача на норми Закону України „Про теплопостачання від 02.06.2005 року № 2633-IV, оскільки між ним та позивачем виникли правовідносини з поставки енергоносіїв, а правовідносини з теплопостачання виникають між відповідачем та його споживачами.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду враховує той факт, що за умовами договору від 14.10.2010 року № 06/10-1538ТЕ-41 відповідач взяв на себе зобовязання оплатити спожитий газ, а тому місцевий господарський правомірно стягнув з відповідача основний борг в сумі 166 679 488 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 90 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік від 27.04.2010 року № 2154-VI, в редакції Закону України від 24.12.2010 року № 2893-VI, постанови Кабінету Міністрів України 18.08.2010 року № 721 встановлено джерела, підстави та спосіб відшкодування відповідачем боргу.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність факт користування відповідачем чужими коштами та відсутність факту прострочення боржника з його вини.

Відтак пеня, яка регулюється ст. 230, 231 ГК України, ст. 549 ЦК України, п. 7.2 договору від 14.10.2010 року № 06/10-1538ТЕ-41, 3; річних та інфляційні, які регулюються ст. 625 ЦК України стягненню з відповідача не підлягають.

Такого ж висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постановах від 29.09.2010 року по справі господарського суду м. Києва № 42/225-7/828, від 01.02.2011 року по справі господарського суду м. Києва № 42/228-7/827, від 05.04.2011 року по справі господарського суду м. Києва № 42/230-7/832-17/408, від 26.04.2011 року по справі господарського суду м. Києва № 42/231-7/825-41/488.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Враховуючи те, що висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції не базується на обставинах справи (відсутність факту користування відповідачем чужими коштами та відсутність факту прострочення боржника з його вини), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення, прийняте господарським судом м. Києва 01.06.2011 року по справі № 35/170 підлягає скасуванню в частині стягнення 6 887 145 грн. 06 коп. пені, 2 690 924 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 1 331 947 грн. 87 коп. 3% річних.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і вважає, що позов в частині стягнення 6 887 145 грн. 06 коп. пені, 2 690 924 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 1 331 947 грн. 87 коп. 3% річних є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. В частині стягнення основного боргу рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін. Апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київенерго на рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2011 року на рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2011 року по справі № 35/170 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду м. Києва від 24.05.2011 року по справі № 40/350-4/125 скасувати в частині стягнення 6 887 145 грн. 06 коп. пені, 2 690 924 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 1 331 947 грн. 87 коп. 3% річних з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині.

3.В іншій частині рішення залишити без змін.

4.Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товарисвта „Київенерго

(01001, м. Київ, пл.. ОСОБА_4, 5; р/р №26006359501 в АБ „Енергобанк, МФО 300272, ідентифікаційний код 00131305) на користь Дочірньої компанії „Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; р/р №25008301970 в ВАТ „Ощадбанк м. Київ, МФО 300465, ідентифікаційний код 31301827), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 166 679 488 (сто шістдесят шість мільйонів шістсот сімдесят девять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 80 коп. заборгованості за договором № 06/10-1538ТЕ-41 від 14.10.2010 року, 23 933 (двадцять три тисячі девятсот тридцять три) грн. 44 коп. державного мита, 221 (двісті двадцять одна) грн.. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити..

5.Стягнути з Дочірньої компанії „Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; р/р №25008301970 в ВАТ „Ощадбанк м. Київ, МФО 300465, ідентифікаційний код 31301827) на користь Публічного акціонерного товарисвта „Київенерго (01001, м. Київ, пл.. ОСОБА_4, 5; р/р №26006359501 в АБ „Енергобанк, МФО 300272, ідентифікаційний код 00131305) 12750,00 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

6.Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

7.Матеріали справи № 35/170 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяКуксов В.В.

СуддіКоршун Н.М.

ОСОБА_1