Постанова № 50669624, 27.05.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2010 року Справа № 57/11-10

Судова колегія у складі:

головуючого судді Карбань І.С.,

судді Кравець Т.В., судді Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_2 дов. № 518/11.5.2 від 20.11.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство „СВ, м. Харків (вх. № 1132 Х/2-4) на рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2010 р. по справі №57/11-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне виробничо-комерційне підприємство „СВ, м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_1 філія, м. Харків

про визнання недійсним договору -

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2010р. по справі №57/11-10 ( суддя Аюпова Р.М.) в задоволенні позову про визнання недійсним договору № 169-Ю/4 від 17.04.2008р., укладеного між ТОВ «БВКП «СВ»та Відкритим акціонерним товариством ВТБ ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач, ТОВ «БВКП «СВ», не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2010р. по справі № 57/11-10, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та передати справу на розгляд до господарського суду Харківської області, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.

Представник апелянта в судове засідання не зявився, про причини неявки ОСОБА_1 апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 19.04.2010р., яке мається в матеріалах справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Відповідач, ВАТ ВТБ ОСОБА_1 в особі ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ ОСОБА_1, у відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, вважає необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2008 року між сторонами було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 169-Ю/4, відповідно до умов якого, відповідач на підставі Генеральної угоди № 169 від 02.04.2008р. та на положеннях та умовах цього кредитного договору зобов'язався надати позивачу грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з максимальним загальним лімітом 1500000,00 грн., проценти за користування кредитними коштами 16,0 % річних, строк по 16.10.2009р.

Як зазначає позивач в позовній заяві, договір № 169-Ю/4 від 17.04.2008 року був підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою, на якій зазначено ідентифікаційний код 26283082, ОСОБА_1 філія ВТБ ОСОБА_1, в той час як ОСОБА_1 філія не є юридичною особою і договір повинен бути скріплений печаткою ВАТ ВТБ ОСОБА_1, і тому, на думку позивача, не додержано форми укладення договору та просить визнати цей договір недійсним на підставі ст. 207 Господарського кодексу України.

Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, і якщо він підписаний сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Кредитний договір № 169-Ю/4 від 17.04.2008 року був укладений між сторонами у письмовій формі з додержанням норм діючого законодавства, а саме, з додержанням норм щодо форми договору та був підписаний уповноваженими особами обох сторін.

Зокрема, з боку банку спірний договір підписано заступником директора з операційної роботи ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ ОСОБА_1 ОСОБА_3, на підставі довіреності (посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером №1205).

Відповідно до п. 1 зазначеної довіреності голова правління банку ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 укладати від імені Банку, вносити зміни та розривати правочини на суму, що не перевищує 15000000,00 грн. (або еквівалентну в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ, що діє на момент укладення відповідного правочину), у тому числі укладати договори про надання кредитів, банківських гарантій, акредитивів, авалювання векселів.

Відповідно до ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Таким чином, з боку відповідача кредитний договір № 169-Ю/4 від 17.04.2008 року підписаний належним уповноваженим на це представником і тому, доводи позивача про недодержання форми цього договору є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Статтею 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб міститься інформація про ідентифікаційний код філії, тобто філія юридичної особи має окремий ідентифікаційний код.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Відповідно до п. 1.2., п. 1.3. та п. 1.7. Положення про ОСОБА_1 філію ВАТ ВТБ ОСОБА_1 філія створена відповідно до рішення спостережної ради Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол № 3 від 02.09.2002р.) і зареєстрована Національним банком України 20.02.2003р. На підставі рішення учасників Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол № 4 від 25.02.2007р.) Акціонерний комерційний банк "Мрія" перейменовано у Відкрите акціонерне товариство ВТБ ОСОБА_1. Відповідно до рішення спостережної ради Банку (протокол № 6 від 02.07.2007р.) ОСОБА_1 філія Акціонерного комерційного банку "Мрія" перейменована у ОСОБА_1 філію Відкритого акціонерного товариства ВТБ ОСОБА_1. Філія не є юридичною особою й здійснює свою діяльність від імені Банку на підставі цього положення в межах наданих прав. Філія має печатки, штампи та бланки із зазначенням повного найменування Банку та Філії.

Пунктом 2.7 Інструкції про порядок видачі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17 філіям, іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва дозволяється виготовлення каучукових і металевих печаток, якщо - це передбачено статутом, положенням або наказом про ці філії.

Отже, діючим законодавством та внутрішніми актами відповідача передбачена можливість виготовлення Відділенням ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ ОСОБА_1 печаток та штампів та використання їх у господарській діяльності.

Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним кредитного договору № 169-Ю/4 від 17.04.2008 року є безпідставними, у зв'язку чим вимоги позову є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність спірного договору вимогам Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації та вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003 не знайшли підтвердження в матеріалах справи, і крім того, вказані позивачем порушення не впливають на дійсність угоди. Представник позивача без поважних причин не зявлявся в судові засідання суду першої інстанції 09.03.2010р., 23.03.2010р., тому, його доводи в апеляційній скарзі про те, що йому не була надана можливість використати належні йому процесуальні права є необґрунтованими.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що за таких обставин, оскаржуване рішення першої інстанції прийняте при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101,102, п. 1 ст.103, ст. 105 ГПК України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, одноголосно -

постановила:

Апеляційну скаргу позивача, ТОВ «БВКП «СВ», залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2010р. по справі № 57/11-10 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови оголошений та підписаний в судовому засіданні 26.05.2010р.

Головуючий суддя Карбань І.С.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Шутенко І.А.