Постанова № 50669543, 10.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. справа№ 925/546/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Гречаник О.В.

відповідача - Кушнір С.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 р.

у справі № 925/546/15 (суддя - Пащенко А. Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносоюз і К»

до Дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»

про стягнення 889 940,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносоюз і К» звернулося з позовом до Дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» про стягнення з відповідача 822 100,00 грн основного боргу за договором та 67 840,00 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 р. у справі № 925/546/15 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносоюз і К» 822 100,00 грн основного боргу та 67 801,56 грн 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 р., Дочірнє підприємство «Жашківський машинобудівний завод» Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що у Дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки відсутній сам факт отримання товару у позивача. Підписи на актах приймання-передачі запасних частин від 12.05.2010 р. і від 20.05.2010 р. та договорі № 204/9 від 21.09.2009 р. і додатку № 1 до договору виконані не директором ДП «Жашківський машинобудівний завод» ОСОБА_4, а іншою особою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 925/546/15, а розгляд справи призначено на 21.07.2015 р.

21.07.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 21.07.2015 р. було оголошено перерву до 10.09.2015 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

21.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносоюз і К» (далі - продавець) та Дочірнім підприємством «Жашківський машинобудівний завод» Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (далі - покупець) було укладено договір № 204/9 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець продає, а покупець купує обладнання згідно додатку № 1 (специфікація № 1) до даного договору.

Сума договору складає 822 100,00 грн, в тому числі ПДВ 137 016,67 грн (п. 2.1 договору).

Як передбачено п. 3.3.1 договору, оплата вартості продукції здійснюється покупцем протягом 485 банківських днів після останнього відвантаження продукції.

Згідно з п. 4.1 укладеного договору відвантаження продукції продавцем здійснюється протягом дії договору та після підписання договору і оформляється видатковою накладною та посвідчується актом приймання-передачі.

Додатком № 1 до договору є специфікація № 1 від 21.09.2009 р., в якій наведений перелік товару, його кількість, ціна та загальна вартість - 822 100,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, умови укладеного договору поставки не виконав, поставлений товар не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 822 100,00 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов укладеного договору, у період з 23.10.2009 р. по 30.06.2010 р. позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання за загальну суму 822 100,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- № ТЕ-00173-1 від 23.10.2009 р.;

- № ТЕ-0000218 від 18.12.2009 р.;

- № ТЕ-00074-1 від 20.04.2010 р.;

- № ТЕ-0000099 від 12.05.2010 р.;

- № ТЕ-0000104 від 20.05.2010 р.;

- № ТЕ-0000157 від 30.06.2010 р.

Крім того, до кожної накладної складено та підписано представниками обох сторін акти приймання-передачі запасних частин згідно договору № 204/9 від 21.09.2009 р.

01.03.2013 р. між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому підтверджено сальдо на 01.03.2013 р. на користь позивача в сумі 822 100,00 грн.

Вказані накладні, акти приймання-передачі та акт звірки взаємних розрахунків були підписані обома сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

29.03.2013 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносоюз і К» заборгованість в сумі 822 100,00 грн за отримані у позивача запасні частини відповідно до договору № 204/9 від 21.09.2009 р.

Однак відповідач на вказану претензію відповіді не надав, борг не сплатив.

Як передбачено п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та п. 3.3.1 укладеного договору, оплата вартості продукції здійснюється покупцем протягом 485 банківських днів після останнього відвантаження продукції.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 822 100,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк сплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 822 100,00 грн.

Доводи скаржника про те, що підписи на актах приймання-передачі запасних частин від 12.05.2010 р. і від 20.05.2010 р. та договорі № 204/9 від 21.09.2009 р. і додатку № 1 до договору виконані не директором ДП «Жашківський машинобудівний завод» ОСОБА_4, а іншою особою, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Встановлено, що акти приймання-передачі запасних частин від 12.05.2010 р. і від 20.05.2010 р. та договір № 204/9 від 21.09.2009 р. були підписані з боку відповідача та скріплені печаткою підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що відповідачем не вчинялося жодних дій щодо визнання недійсними вказаного договору, зокрема, не було подано зустрічного позову чи відкриття кримінального провадження щодо підробки підпису, вказаний договір є дійсним та обов'язковий до виконання сторонами.

До того ж, крім підписів даний договір містить відтиск печатки підприємства.

Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Наявність печатки на укладеному договорі та актах приймання-передачі до нього є свідченням скріплення не підпису особи, а самих документів.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. У разі втрати печаток і штампів керівники підприємств зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС України та вжити заходів для їх розшуку.

Відповідачем, в свою чергу, не надано суду доказів втрати, підробки печатки чи передачі штампу іншій особі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 01.11.2011 р. у справі № 21/235-09, від 21.08.2013 р. у справі № 5015/3143/12 та від 13.03.2013 р. у справі № 5028/7/17/2012.

Стосовно клопотання відповідача про призначення почеркознавчої судової експертизи, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Обґрунтовуючи підстави для призначення почеркознавчої експертизи, відповідач зазначив, що укладений між сторонами договір, додаток до нього, акти приймання-передачі виконаних робіт, видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи були підписані не директором підприємства ОСОБА_4, а іншою особою, тому для встановлення справжності підпису необхідні спеціальні знання.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, дослідивши питання, які були поставлені судовому експерту для роз'яснення, колегія суддів вважає недоцільним призначення такої експертизи, оскільки окрім підписів директора підприємства в матеріалах даної справи наявні інші переконливі докази на підтвердження доводів позивача.

За неналежне виконання умов договору, позивач нарахував та просить суд стягнути на його користь з відповідача 67 840,00 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, здійснивши перерахунок заявленої суми трьох процентів річних, судова колегія приходить до висновку, що позивачем помилково не було враховано, що 2012 рік має 366 днів. Тому з відповідача належить стягнути три проценти річних за вказаний позивачем період в сумі 67 801,56 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% підлягає частковому задоволенню у сумі 67 801,56 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 822 100,00 грн основного боргу та 67 801,56 грн 3% річних.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 р. у справі № 925/546/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Жашківський машинобудівний завод» Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 р. у справі № 925/546/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/546/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран