Постанова № 50669536, 08.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 911/572/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Баланюк Г.Й. - дов. від 01.07.2015р. № 0107-1/2015

від прокуратури: Греськів І.І. - посв. від 05.09.2012р. № 002668

від позивача 1: не з'явились

від позивача 2: Натрасенюк В.В. - дов. від 05.03.2015р. б/н

третя особа: Несторенко Г.А. - дов. від 20.01.2015р. № 196-579/КР

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Лайн"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2015

у справі № 911/572/15 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Заступника прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1) Київської міської ради

2) Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Лайн"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

про розірвання договору від 11.03.2013 року № 13/01, зобов'язання вчинити дії та стягнення 37 950,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2015 року у справі № 911/572/15 позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Лайн" на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва 37950,00 грн. основного боргу; розірвано укладений між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Піар-Лайн" договір від 11.03.2013 року № 13/01. В іншій частині вимог про зобов'язання демонтувати встановлені рекламоносії відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Піар-Лайн" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом задоволено частково позовні вимоги, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Лайн" на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2015 та додані до неї матеріали повернуті скаржнику на підставі п. 3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

18.06.2015 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Лайн" на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2015 надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Лайн" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Самсіна Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 справу № 911/572/15 прийнято до апеляційного провадження у визначеному складі суддів та призначено до розгляду на 08.07.2015

Але 08.07.2015 судове засідання по справі № 911/572/15 не відбулось, у зв'язку з знеструмленням електромережі суду, виходу з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці сформовано новий склад колегії суддів у складі: головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Скрипки І.М., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято справу № 911/572/15 до провадження та призначено до розгляду на 08.09.2015.

В судовому засіданні 08.09.2015 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2015 у справі № 911/572/15 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 08.09.2015 представники прокуратури та третьої особи заперечили проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просили рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2015 у справі № 911/572/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 08.09.2015 представник позивача-2 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2015 у справі № 911/572/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 08.09.2015 позивач-1 свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача-1 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між КП по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва (виконавець/підприємство) та ТОВ "Піар-Лайн" (замовник/рекламодавець) 11.03.2013 було укладено Договір №13/01 (надалі - Договір), згідно якого виконавець надає послуги по благоустрою, догляду, озелененню та утриманню в належному санітарному стані зеленої зони навколо рекламних установок замовника, що розташовані на території Святошинського району м. Києва, та погоджує дозвільну документацію на розташування рекламних щитів на зеленій зоні у місцях згідно з адресною програмою (додаток), а замовник здійснює оплату за надані виконавцем послуги на умовах статті 2 даного Договору.

Як вбачається з Договору, а саме:

- Пунктом 2.4 Договору передбачено, що підприємство обстежує та погоджує дозвільну документацію місця розташування рекламоносіїв, вартість обстеження та погодження складає 258,00 грн. за один щит;

- Пунктами 1.2. та 2.3. Договору передбачено, що замовник встановлює рекламні установки згідно дозвільних документів КП "Київреклама". Вартість робіт по відновленню зеленої зони навколо кожного рекламного щита при встановленні та демонтажу визначається з фактичного обсягу пошкодження земельної зони та сплачується замовником згідно наданого підприємству Акту виконаних робіт;

- Пунктами 2.1. та 2.2. Договору передбачено, що місячна вартість послуг виконавця по догляду біля одного рекламного щита становить 62,50 грн., крім того ПДВ 12,50 грн. Всього 75,00 грн.; оплата здійснюється замовником згідно пункту 2.1. на основі даного Договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця щоквартально до 25-го числа останнього місяця в кварталі.

У відповідності до умов Договору замовник зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки з виконавцем за надані ним послуги (п. 3.1. Договору); виконавець зобов'язався, зокрема здійснювати догляд зеленої зони навколо рекламних щитів та надавати акт за виконані роботи; здійснювати відновлення зеленої зони навколо встановленого та демонтованого замовником рекламного щита протягом 10 днів з моменту отримання від замовника коштів згідно п. 2.3. цього Договору (п. 3.2. Договору). Договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами і діє впродовж календарного року (п. 4.2. Договору); договір може бути пролонгованим на наступний термін, якщо жодна зі сторін не виявила письмового бажання припинити дію договору за місяць до терміну його закінчення (п. 4.5. Договору).

Сторонами погоджено адресну програму розташування 23-х рекламоносіїв (рекламних щитів) рекламодавця на зеленій зоні у місцях, які вказані в Додатку до Договору, який наявний в матеріалах справи.

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів направлення або вручення однією із сторін заяви про припинення дії Договору. І що дані обставини свідчать про пролонгацію Договору, що сторонами не заперечувалось ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції.

Як встановлено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ч. 1 ст. 173 та п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що за правовим змістом відносини сторін є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та надання послуг.

У відповідності до визначення ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як визначено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Відповідно до частини 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З позовної заяви та письмових пояснень позивача-2 вбачається, що КП по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме погодив дозвільну документацію на розташування рекламних щитів відповідача на зеленій зоні у місцях згідно з адресною програмою, а також надавав протягом дії договору з березня 2013 по грудень 2014 послуги з догляду, озелененню та утриманню в належному санітарному стані зеленої зони на загальну суму 37 950,00 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії даних актів та докази направлення останніх, наявні в матеріалах справи.

Також, позивач-2 зазначає, що в порушення зазначених умов Договору відповідач, отримавши вищезазначені акти приймання - здачі виконаних послуг, їх не підписав, кошти гідно зазначених актів позивачу-2 не сплатив.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника, при цьому виходячи із змісту наведених норм, навіть не підписаний замовником акт є належною підставою для оплати, за умови, якщо цей акт підрядником замовнику вручено або надіслано належним чином, і замовником не надано обґрунтованих претензій або обґрунтованої відмови від його підписання.

З тверджень викладених апелянтом в апеляційній скарзі вбачається, що

Апелянт, в обґрунтування своїх доводів та заперечень щодо вимог в частині стягнення 37 950,00 грн. заборгованості за послуги по благоустрою стверджує, що позивачем-2 обумовлені договором роботи та послуги не виконувались взагалі, у зв'язку з чим апелянтом не було підписано жодного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), які регулярно надсилались позивачем-2. На твердження відповідача, КП по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва уклало зазначений Договір без наміру його належного виконання та використовує своє монопольне право на погодження у своїй частині дозвільної документації встановленого зразка на місця розташування рекламних щитів для систематичного отримання коштів без фактичного виконання робіт.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з наявної в матеріалах справи копії листа ТОВ "Піар-Лайн" від 26.09.2013 №26/09/13, відповідач, отримавши акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), повідомляв позивача-2, про те, що не вважає обумовлені договором роботи та послуги виконаними належним чином, оскільки місцевість біля рекламоносіїв не вирівняна, не прибрана, зелена зона не відновлена і замовнику доводиться визивати спеціальну техніку для проклейки бордів, у зв'язку з чим ТОВ "Піар-Лайн" поніс додаткові витрати. Крім того, у листі від 26.09.2013 №26/09/13 замовник зауважив, що виконавець, зрізавши дерева, складає їх під рекламоносії, чим обмежує замовнику доступ до рекламоносіїв, що також створює перешкоди в роботі замовника.

У відповідності до ст. ст. 36, 43 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при дослідженні судами листів ТОВ "Піар-Лайн", зокрема від 26.09.2013 №26/09/13 судами встановлено, що у листі, яким відповідачем мотивовано відмову від підписання актів виконаних робіт та прийняття зазначених у них робіт, відсутні будь-які посилання за якими саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) або за який саме період відповідач відмовляється від прийняття робіт, у зв'язку з чим місцевий господарський суд вірно в порядку ст. ст. 36, 43 Господарського процесуального кодексу України не прийняв зазначений лист ТОВ "Піар-Лайн"в якості доказу надання мотивованої відмови від підписання актів.

Отже, замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України не організував належне прийняття виконаних робіт, своєчасно не заявив про наявні недоліки у встановленому законом порядку, і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за Договором (див. постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012 N 21/5005/14068/2011).

Разом з тим, відповідно до частин 2, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи. Відповідно до ч. 1 ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 849, 907 Цивільного кодексу України та від договору з позивачем-2 не відмовився, хоча твердить, що позивачем як виконавцем зазначений договір фактично не виконувався.

Тому, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що послуги по благоустрою, догляду, озелененню та утриманню в належному санітарному стані зеленої зони навколо рекламних установок замовника відповідачем прийняті, а відтак - підлягають оплаті у встановлений договором строк.

Відповідно до ч 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.1. та 2.2. Договору місячна вартість послуг виконавця по догляду біля одного рекламного щита становить 62,50 грн., крім того ПДВ 12,50 грн., а всього 75,00 грн. Оплата здійснюється замовником на основі даного Договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця щоквартально до 25-го числа останнього місяця в кварталі.

З тверджень позивача вбачається, що в порушення зазначених умов Договору відповідач, прийнявши послуги по благоустрою на загальну суму 37 950,00 грн., оплату вартості наданих послуг згідно представлених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період березень 2013 - грудень 2014 не здійснив, що відповідачем не заперечується.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем порушено свої договірні зобов'язань перед позивачем-2 в частині оплати вартості наданих за Договором послуг за період березень 2013 - грудень 2014, тому вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача-2 основного боргу в розмірі 37 950,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Також, у зв'язку із невиконанням відповідачем свого зобов'язання прокурор просить розірвати договір від 11.03.2013 №13/01, укладений між позивачем-2 та відповідачем.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 611, частини 2 ст. 849 Цивільного кодексу України умовою дострокової односторонньої відмови від зобов'язання є порушення умов зобов'язання іншою стороною, яке має полягати в простроченні його виконання або у його невиконанні.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України істотними є такі умови, які за законом є необхідними для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладення господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

Отже, ціна договору є у будь-якому випадку істотною умовою договору, відповідно несплата відповідачем обумовленої договором ціни істотно порушує інтереси позивача-2, оскільки позбавляє його результату договору, заради якого даний договір було укладено - отримання плати за надані послуги та виконані роботи та отримання прибутку.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що систематичне істотне порушення з боку відповідача умов укладеного договору, яке полягає у несплаті обумовленої ціни за надані послуги протягом тривалого часу - з березня 2013 по грудень 2014, тому вимога прокурора про розірвання Договору у зв'язку із істотним порушенням його умов є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як встановлено ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За загальним правилом, датою розірвання договору за рішенням суду є дата набрання таким рішенням законної сили. Водночас якщо в рішенні суду вказана дата, з якої договір розривається, датою розірвання договору є дата, зазначена в рішенні.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор, вважаючи зобов'язання сторін припиненими, а відтак вважаючи, що підстави, на яких відповідач розмістив свої рекламоносії, відпали, заявляв вимогу про зобов'язання відповідача демонтувати рекламоносії в кількості 23 шт., що затверджені в адресній програмі.

Дану вимогу прокурора, місцевий господарський суд залишив без задоволення, з чим і погоджується апеляційний господарський суд виходячи з наступного.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, встановлено Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, Порядком розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253 (надалі - Порядок), дія якого поширюється на всю територію міста Києва та є обов'язковою для виконання всіма суб'єктами, що здійснюють розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 6.5. Порядку, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, рекламоносії (рекламні щити) рекламодавця розміщені на зеленій зоні, що затверджені в адресній програмі, на підставі дозволів, копії яких наявні в матеріалах справи, які видані на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації.

Як зазначено підпунктом 4.11. Порядку, протягом трьох робочих днів з дати прийняття керівником Дозвільного органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розміщення рекламного засобу, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, розповсюджувач зовнішньої реклами укладає з КП "Київреклама" договір на право тимчасового користування місцем.

Отже, 06.02.2013 між третьою особою та відповідачем було укладено договір від 06.02.2013 №891/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за яким на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві - ТОВ "Піар-Лайн" надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданим розповсюджувачу правами.

Пунктом 8.1. Договору від 06.02.2013 №891/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) визначено, що договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу.

Разом з тим, п. 8.2. Договору визначені підстави його припинення, а саме внаслідок: скасування (припинення) усіх дозволів, наданих розповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення рекламного засобу, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; не переоформлення дозволу у встановлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.

На підставі наказу Дозвільного органу від 28.01.2013 №21 "Про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу", ТОВ "Піар-Лайн" встановлено пріоритет на місце розташування рекламних засобів, перелік яких зазначається в адресній програмі на пріоритет №1 до Договору від 06.02.2013 №891/13 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Таким чином, Порядком наведено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу. Згідно Порядку (підпункт 16.1.1. розділу ІІ Порядку) за письмовою заявою розповсюджувача реклами дозвіл скасовується на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до закінчення строку його дії, заява подається у Дозвільний орган.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що на момент розгляду справи дозволи не скасовано та діють до 2018, договір від 06.02.2013 №891/13 на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, не розірвано, а саме на підставі цих документів, а не на підставі оспорюваного договору від 11.03.2013 № 13/01 з КП по утриманню зелених насаджень Святошинського району міста Києва відповідач розмістив рекламоносії, які прокурор просить демонтувати.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині розірвання договору від 11.03.2013 №13/01, укладеного між позивачем-2 та відповідачем, та стягнення на користь позивача-2 з відповідача 37 950,00 грн. заборгованості за надані послуги. Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача демонтувати рекламоносії, судом першої інстанції відмовлено вірно та обґрунтовано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Лайн", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2015 у справі № 911/572/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піар-Лайн" на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2015 у справі № 911/572/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2015 у справі № 911/572/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/572/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров