Постанова № 50669480, 15.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа№ 911/1431/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Чорної Л.В.

при секретарі Квятківська Н.А.

за участю представників:

від позивача: Бернацька О.В.

від відповідача: Богдан С.В.

розглянувши Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське

апеляційну скаргу управління по експлуатації газового господарства"

Публічного акціонерного товариства по

газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

на рішення

господарського суду Київської області

від 15.06.2015 року

у справі № 911/1431/15 (суддя: Щоткін О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське

управління по експлуатації газового господарства"

Публічного акціонерного товариства по

газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

про стягнення 8767675,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 17, код 19412538) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 6093353 (шість мільйонів дев'яносто три тисячі триста п'ятдесят три) грн. 21 коп. основного боргу, 864972 (вісімсот шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 97 коп. 3% річних, 1713880 (один мільйон сімсот тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 02 коп. інфляційних втрат та 72284 (сімдесят дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 25 коп. судового збору.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2015 року в частині стягнення з відповідача 864972 грн. 97 коп. 3% річних, 1713880 грн. 02 коп. інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та дочірнім підприємством "Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" ВАТ "Київоблгаз" (Покупець) було укладено договір №14/2184/11 на купівлю-продаж природного газу (договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IVкварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1. договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється після відшкодування різниці в тарифах споживачам Покупця.

На виконання п.2.1 Договору позивач поставив, а відповідач прийняв у період з жовтня 2011р. по серпень 2012р. природний газ на загальну суму 37059 220,29 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу:

- згідно акту від 31.10.2011 у жовтні 2011 року поставлено 354,468 тис. куб. м. газу на суму 445 189,29грн.;

- згідно акту від 30.11.2011 у листопаді 2011р. поставлено газу 4331,489 тис. куб м. на суму 5 440 074,86грн.;

- згідно акту від 31.12.2011 у грудні 2011 року поставлено газу 4682,270 тис. куб м. на суму 5 880633,51грн.;

- згідно акту від 31.01.2012р. у січні 2012 р. було поставлено 5425,657 тис. куб. м. газу на суму 6 834 489,18грн.;

- згідно акту від 29.02.2012р. у лютому 2012 р. було поставлено 6 128,222тис. куб. м. газу на суму 7 719 482,99 грн.;

-згідно акту від 31.03.2012р. у березні 2012 р. було поставлено 4360,803 тис. куб. м. газу на суму 5 493 133,99 грн.;

згідно акту від 30.04.2012р. у квітні 2012р. було поставлено 1871,453 тис. куб. м. газу на суму 2 357 396,58 грн.;

- згідно акту від 31.05.2012р. у травні 2012 р. було поставлено 729,697 тис. куб. м. газу на суму 919 170,94 грн.;

- згідно акту від 30.06.2012р. у червні 2012 р. було поставлено 638,118тис. куб. м. газу на суму 803 812,43 грн.;

- згідно акту від 31.07.2012р. у липні 2012 р. було поставлено 329,915 тис. куб. м. газу на суму 415 581,09 грн.

- згідно акту від 31.08.2012р. у серпні 2012 р. було поставлено 595,601 тис.куб.м. на суму 750 255,43грн.

10.12.2012 року Покупцем на адресу Продавця було направлено Заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №1873 відповідно до якої було припинено зобов'язання відповідача перед позивачем за договором №14/2184/11 на суму 13 242 580,02 грн.

Як стверджував позивач, станом на 16.02.2015р. сума основного боргу складала 6093 353,21 грн.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи це тим, що в заяві №1873 йдеться лише про припинення зобов'язань за договором у розмірі 15507468,69 грн., з яких 13342580,02 грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2184/11 та 2164888,67 грн. за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2214/11, шляхом зарахування зустрічних зобов'язань позивача перед відповідачем на аналогічну суму заборгованості за договорами про відступлення права вимоги.

Щодо залишку заборгованості в сумі 6093353,21 грн. за Договором №14/2184/11, яку позивач просить стягнути з відповідача, в даній заяві не йдеться.

Крім того, відповідач стверджуваі, що позивачем не надані будь-які документи, які би вказували на те, що споживачам відповідача відшкодовано різницю в тарифах та є підстава вважати, що момент остаточного розрахунку за Договором настав. Також від позивача на адресу відповідача не надходило жодної вимоги щодо необхідності сплати даної заборгованості.

Заявляючи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та проводячи це зарахування, відповідач своїми діями підтвердив, що строк виконання зобов'язання настав, а у договорі сторони не погоджували умови щодо пред'явлення вимоги про виконання боржником своїх обов'язків за договором.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач обґрунтовано заявив вимогу про виконання зобов'язань по оплаті отриманого природного газу, строк виконання якого настав.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач доказів оплати заборгованості не надав, а також те, що строк виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу настав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 6093353,21 грн. в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати природного газу за жовтень-грудень 2011 року та січень-серпень 2012 року позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 915347,44 грн. 3% річних та 7758974,54 грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2011 року по 16.02.2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач просив застосувати до позовної вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних позовну давність, у зв'язку з тим, що на його думку, позивачем було пропущено строк звернення до суду з даною вимогою.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивачем позовну заяву про стягнення суми 3% річних, інфляційних втрат від 24.03.2015 року №14/2-307 подано 02.04.2015 року, що підтверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на поштовому конверті, у якому до господарського суду Київської області надійшла позовна заява №14/2-307 з доданими документами.

Враховуючи викладене вище, позивачем було пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних за період з 01.11.2011 року по 02.04.2012 року.

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню частково, а саме за період з 03.04.2012 року по 16.02.2015 року: 3% річних у сумі 864972,97 грн. та інфляційні у сумі 1713880,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції те, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 6093353,21 грн. основного боргу, 864972,97 грн. 3% річних та 1713880,02 грн. інфляційних. В іншій частині позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2015 року у справі №911/1431/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № №911/1431/15 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.В. Чорна

Повний текст постанови складено 16.09.2015 року.