Постанова № 50669380, 15.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р.Справа № 916/313/15-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Ярош А.І.,

(У звязку з перебуванням судді Шевченко В.В. у відпустці, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №525 від 11.09.2015 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2015)

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

від третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго»

на рішення господарського суду Одеської області від 20 травня 2015 року

у справі №916/313/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача ОСОБА_3 підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 розвитку інфраструктури житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації

про стягнення заборгованості у розмірі 947 146,04 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі Компанія, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» (далі Підприємства, відповідач) про стягнення пені в розмірі 480 467,34 грн., 3% річних 190 772,19 грн., інфляційних втрат 275 906,51 грн., а також понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 13/4049-ТЕ-23 від 11.10.2013 року не розрахувався своєчасно в повному обсязі у встановлені договором строки за придбаний природний газ.

Ухвалою господарського суду від 11.02.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 розвитку інфраструктури житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2015 позовні вимоги Компанії задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 48 496,42 грн., інфляційні втрати 107 948,09 грн., 3% річних 85 598,62 грн. та судовий збір 4 841,83 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване наявністю порушень умов договору щодо своєчасної оплати за газ з боку Підприємства, проте судом в розрахунках позивача виявлені помилкові періоди нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, у звязку з чим, судом зроблені власні розрахунки та змінені вищевказані суми.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що внаслідок укладення Договору про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік») від 14.02.2014 року № 189/30 сторони згідно із вимогами ст. 604 ЦК України замінили первісне зобовязання про оплату природного газу на умовах договору поставки природного газу новим зобовязанням вартістю 8 265 475,78 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобовязання в цій частині. А відтак, на думку апелянта, він належним чином виконав зобовязання по сплаті коштів за Договором купівлі-продажу природного газу від 11.10.2013 року № 13/4049-ТЕ-23 в порядку і строки визначені Договором про організацію взаєморозрахунків від 14.02.2014 року № 189/30.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представник третьої особи в судове засідання 15.09.2015 року не зявився, та не скористався своїм правами на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.07.2015 року, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Проте, така неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 15.07.2015 у даній справі, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 15.09.2015 представник відповідача надав пояснення, якими підтримав вимоги апеляційної скарги та просив останню задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні від 15.09.2015 надав пояснення, в яких просив відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду - без змін.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 11.10.2013 року між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) було укладено договір №13/4049-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України», за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (окрім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2. договору).

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання передачі газу (п. 3.3. договору)

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач у період з січня по квітень 2013 року та з жовтня по грудень 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8 265 475,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які без зауважень підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (а.с. 42-48).

З матеріалів справи вбачається, 14.02.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби в Одеській області (сторона перша), ОСОБА_4 фінансів Одеської облдержадміністрації (сторона друга), ОСОБА_4 розвитку інфраструктури житлово-комунального господарська Одеської обласної державної адміністрації (сторона третя), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (сторона четверта), ОСОБА_3 підприємством «Білгород-Дністровськтеплоенерго» (сторона п'ята) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (сторона остання) укладено договір №189/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 № 30.

Відповідно до пунктів 3 - 8 цього договору сторони погодили порядок розрахунків та дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за 2013 рік у розмірі 8 265 475,78 грн. за договором № 13/4049-ТЕ-23 від 11.10.2013 року.

Згідно з підпунктом 2 пункту 11 договору з метою виконання договору сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Пунктом 14 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 16 договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Компанії та вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, апеляційна скарга Підприємства задоволенню, виходячи з наступного.

На виконання умов вказаного договору про організацію взаєморозрахунків відповідач 01.04.2014 року на рахунок позивача перерахував грошові кошти в розмірі 8 265 475,78 грн. за природний газ отриманий за договором № 13/4049-ТЕ-23 від 11.10.2013 року, що підтверджено платіжним дорученням № 2 від 01.04.2014 року та не заперечує позивач.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України. Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України, пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 189/30 від 14.02.2014 року, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ поставлений відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/4049-ТЕ-23 від 11.10.2013 року. Таким чином, для застосування санкцій, передбачених договором поставки природного газу та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до змісту якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору. Крім цього, укладений договір про організацію взаєморозрахунків не є новацією в розумінні ч.2 ст. 604 ЦК України з огляду на те, що він укладений іншим колом суб'єктів, ніж договір № 13/4049-ТЕ-23 від 11.10.2013 року та не припиняє первісні зобов'язання за останнім, а лише організовує взаєморозрахунки заборгованості, яка існує по ньому.

Також, судова колегія, дійшов висновку, що строк виконання зобов'язань з оплати природного газу, отриманого на умовах договору № 13/4049-ТЕ-23 від 11.10.2013 року, сторони погодили умовами договору про організацію взаєморозрахунків, прострочення оплати за умовами якого не доведено.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства України, колегія суддів апеляційного суду вважає висновок місцевого господарського суду передчасним, оскільки при укладанні зазначеного Договору та спільним протокольним рішенням, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природній газ, а тому правові підстави, відповідно до п.7.2 Договору, про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.

Крім того, судом першої інстанції не надано правової оцінки правовідносинам позивача і відповідача з урахуванням порядку проведення взаєморозрахунків, передбачених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до п.2 ст.11 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Крім того як було зазначено вище, у п. 16 договору про організацію взаєморозрахунків сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмету договору.

При винесенні рішення судом першої інстанції не враховано правової позиції Верховного Суду України по подібним спорам ( по справам № 5011-35/1534-2012-42/553-2012 від 30.09.2014 року, № 5011-35/1271-2012 від 23.09.2014 року, № 5011-42/1230-2012-69/542-2012 від 16.09.2014 року та № 924/1230/14 від 01.07.2015 року) при розгляді яких Верховний суд України вказав на наступне: уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, що у свою чергу потягло відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої договором поставки природного газу та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, остаточний розрахунок з позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №13/4049-ТЕ-23 від 11.10.2013 року на суму 8 264 475,78 грн. був проведений на підставі договору про організацію взаєморозрахунків № 189/30 від 14.02.2014 року (а.с.64). Тобто, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції безпідставно були застосовані наслідки за порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму, яка була погашена на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків.

Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2015 року по справі № 916/313/15-г прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» - задоволенню.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2015 року скасувати.

У задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - відмовити.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяГоловей В.М.

СуддіЖуравльов О.О.

ОСОБА_5