Постанова № 50669116, 09.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. Справа№ 910/14688/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Онищенко І.Л. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року

у справі № 910/14688/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ"

до відповідача Дочірньої компанії Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України "Газ України"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України "Газ України" про визнання договору недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року у справі № 910/14688/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що Господарський суд в порушення ГПК не прийняв до уваги основні доводи, на підставі яких ОСББ «Печерськ» звернувся до суду із позовом про визнання договору недійсним. Суд не надав цим аргументам своєї правої оцінки, а також не навів аргументів, за яких суд вважає такі доводи безпідставними, не встановив істотних обставин, на які ОСББ «Печерськ» посилалося як на підставу своїх позовних вимог.

Також апелянт зазначає, що ДК «Газ України» фактично шантажувало ОСББ «Печерськ» неукладенням прямого договору у випадку неоплати ОСББ «Печерськ» боргу ТОВ «БК «Антар» перед ТОВ «Житло-Сервіс-Сантанна».

В обґрунтування апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" посилається на те, що заявляв відвід Судді Стасюку С.В., який був проігнорований суддею.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Скрипка І.М., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.07.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Колегія Київського апеляційного господарського суду у судовому засіданні, що відбулось 14.07.2015 року оголосила перерву до 02.09.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Пономаренко Є.Ю., Скрипка І.М.

Колегія Київського апеляційного господарського суду у судовому засіданні, що відбулось 02.09.2015 року оголосила перерву до 09.09.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Позивач, згідно з поданим до суду 07.09.2015 року клопотанням, просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із справами трагічного характеру та від'їздом до міста Запоріжжя.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, що, по-перше, обставини, викладенні в клопотанні позивача про відкладення розгляду справи, жодним чином не підтверджені, та по-друге, позивач був обізнаний про подання ним апеляційної скарги та про її розгляд в Київському апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Відповідач, згідно з поданим до суду 14.07.2015 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін

Позивач до судового засідання, що відбулось 09.09.2015 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

01.08.2011 року між Дочірньою компанією Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України "Газ України" (кредитор) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №14/11-431.

Відповідно до п. 1.1. Договору кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-Сервіс-Сантанна", надалі боржника, по зобов'язанню за договором № 06/10-3248-ТЕ-41 від 27.12.2010 року між кредитором та боржником.

Згідно з п. 1.2. договору за даним договором до нового кредитора переходить право вимагати від боржника належного виконання зобов'язання - сплатити грошові кошти в розмірі 176153,59 грн.

Пунктом 2.1. договору за передане право вимоги новий кредитор перераховує кредитору грошові кошти в розмірі 176153,59 грн. в 30 - денний термін з моменту укладення даного договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що кредитор протягом 5 днів з моменту укладення даного договору зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу та передати новому кредитору необхідні документи, які засвідчують права, що передаються за даним договором.

Позивач зазначає,що спірний договір був укладений ним під загрозою залишення будинку та його мешканців без опалення та без гарячого водопостачання. На думку позивача Договір про відступлення права вимоги №14/11-431 від 01.08.2011 року укладений під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних умовах.

У поданому відзиві представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано документів, якими підтверджуються обставини на які він посилається, а саме щодо створення важких для нього обставин. Крім того, зобов'язання позивача щодо оплати відповідачу грошових коштів виникли саме з Договору про відступлення права вимоги №14/11-431 від 01.08.2011 року і не пов'язані з переходом прав та обов'язків за установчими документами.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є визнання договору про відступлення права вимоги №14/11-431 від 01.08.2011 року недійсним

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на думку позивача Договір про відступлення права вимоги №14/11-431 від 01.08.2011 року укладений під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних умовах.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено. що між сторонами було укладено Договір про відступлення права вимоги №14/11-431 від 01.08.2011 року.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Згідно з пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до частини 1 статті 233 статті Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно з пунктом 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням щодо укладання спірного Договору та оскільки позивачем не наведено інших підстав, за яких даний правочин слід визнати недійсним, суд приходить до висновку, що правові підстави для визнання Договору про відступлення права вимоги №14/11-431 від 01.08.2011 року недійсним з викладених у позовній заяві підстав відсутні.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керючись вказаним статтями колегія суддів не знайшла в матеріалах справи підствердження того факту, що позивачем заявлявся відвід судді Стасюку С.В., тому не приймає доводів щодо ігнорування судею Стасюком С.В. зави про відвід.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №14/11-431 від 01.08.2011 року задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" є необґрунтованими та такими, в задоволені яких вірно відмовлено судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року у справі № 910/14688/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року у справі № 910/14688/13 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року у справі № 910/14688/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року у справі № 910/14688/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14688/13 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала