Постанова № 50668940, 15.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа№ 910/9406/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Чорної Л.В.

при секретарі Квятківська Н.А.

за участю представників:

від прокуратури Колодчик Р.В.

від позивача Кучерук К.В.

від відповідача Пак П.В.

розглянувши Приватного акціонерного товариства

апеляційну скаргу "Боїнський комплекс"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 23.06.2015 року

у справі 910/9406/15 (суддя: Ломака В.С.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Приватного акціонерного товариства

"Боїнський комплекс"

про стягнення 6703810,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Боїнський комплекс" (03680, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 37/1, корпус Б, код ЄДРПОУ 21640076) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві (р/р 31517921700001, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код доходів - 24170000) заборгованість у розмірі 5911780 (п'ять мільйонів дев'ятсот одинадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8634 (вісім тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 13 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Боїнський комплекс" (03680, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, будинок 37/1, корпус Б, код ЄДРПОУ 21640076) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 64445 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 87 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ "Боїнський комплекс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у та прийняти нове, яким відмовити в задоволені повних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 р. апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, заступник прокурора міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати пайового внеску у створення інфраструктури м. Києва у розмірі 5911780, 00 грн. ( з урахуванням інфляційних втрат) відповідно до умов Договору № 355 від 27.06.2012 р.

Так, 27.06.2012 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відповідачем (забудовник) було укладено Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №355, предметом якого є (п. 1.1. Договору) сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир - 14828,00 кв.м.) з вбудованим банним комплексом і приміщеннями соціально-побутового призначення (загальна площа приміщень без визначеного функціонального призначення - 1950, 00 кв.м.) та підземним паркінгом загальною площею 5110,00 кв.м. по вулиці Івана Кудрі, 26 у Печерському районі міста Києва.

Розмір пайового внеску, згідно з розрахунком від 25.06.2012 р. становить 6210,89 тис. грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 6210,89 тис. грн. на умовах, визначених у цьому договорі.

Головне управління економіки та інвестицій за умови належного виконання орендарем своїх обов'язків, що випливають з цього договору, та дотримання під час розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт вимог чинного законодавства, зобов'язане в порядку, визначеному цим договором, видати орендареві довідку про виконання вимог пайової участі (п. 2.2.).

Відповідно до п. 3.1. Договору орендар сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній в п. 2.1. Договору за наступним графіком: 3726, 53 тис. грн. в термін з липня 2012 року по червень 2013 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28-го числа кожного місяця; в сумі 2484, 36 тис. грн. в термін з липня 2013 року по грудень 2013 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28-го числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Згідно з п. 3.10. Договору сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції від дати розрахунку суми пайового внеску, визначеного в п. 2.1. цього Договору і до моменту його фактичного виконання.

Відповідно до п. 3.11. Договору було визначено, що у випадку, якщо індекс інфляції є меншим 100 %, в порівнянні індексом інфляції від дати розрахунку суми пайового внеску, визначеного в п. 2.1. цього Договору, коригування суми первинного платежу не відбувається.

Пунктом 4.1. Договору його сторони визначили, що у випадку порушення зазначених в п. 3.1. Договору строків сплати пайового внеску сума платежу на момент здійснення орендарем оплати коригується на індекс інфляції з моменту розрахунку пайового внеску до моменту фактичного виконання зобов'язань по його сплаті. У випадку, якщо індекс інфляції є меншим за 100 % коригування суми первинного платежу не відбувається.

Забудовник сплачує пеню в розмірі 0, 1 % від суми заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. цього договору за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок того, що відповідач не сплачував внески належним чином у відповідності з умовами укладеного між сторонами Договору, за ним утворився борг перед позивачем в сумі 5911780,00 грн., що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9 ст. 40 Закону).

Відповідно до Порядку визначення розмірів пайової участі (внеску) забудовників у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 (далі - Порядок), пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ.

Пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (управлінням) та забудовником (інвестором). Договір на сплату пайової участі оформлюється: зокрема, при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після надання забудовником (інвестором) документів про затвердження в установленому порядку проектної та кошторисної документації проекту, з відповідним коригуванням договору після введення об'єкта в експлуатацію, та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю (п. 4.6 Порядку).

Згідно п. 4.7 Порядку, пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та забудовником (інвестором).

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що законодавство встановлює обов'язок забудовника звернутися до відповідного органу з приводу укладення договору пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.1. укладеного між сторонами Договору було визначено, що забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній в п. 2.1. Договору за наступним графіком: 3726,53 тис. грн. в термін з липня 2012 року по червень 2013 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28-го числа кожного місяця; в сумі 2484,36 тис. грн. в термін з липня 2013 року по грудень 2013 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28-го числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору в строки та в обсягах, які встановлені укладеним між сторонами Договором, пайові внески до міського бюджету не вніс, у зв'язку з чим за ним утворився борг в сумі 5911780, 00 грн., який наразі має бути стягнутий в судовому порядку.

При цьому, слід зауважити, що надані відповідачем до матеріалів справи контррозрахунки платежів за Договором суд до уваги не приймає, оскільки вони зроблені без урахуванням приписів п. 3.11 та п. 4.1. Договору щодо порядку нарахування інфляційних втрат, який погодили сторони.

У свою чергу, що стосується вимог про стягнення пені, слід відзначити наступне.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.1. Договору його сторони визначили, що забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. цього договору за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Прокурор нарахував відповідачу пеню в розмірі 792030, 00 грн. за період з грудня 2012 року по грудень 2013 року включно.

Розглядаючи вказані вимоги, суд першої інстанції вірно відзначив про їх обґрунтованість, однак при цьому звертає увагу на те, що відповідач під час розгляду справи вказав на пропуск позовної давності в частині стягнення пені.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор в прохальній частині позовної заяви просив відновити строк позовної давності щодо стягнення з відповідача пені, посилаючись при цьому на те, що прокуратура не була стороною Договору та з запізненням довідалась про факт існування заборгованості відповідача перед позивачем, а тому з урахуванням ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України строк позовної давності, на думку прокурора у справі, щодо стягнення пені з відповідача підлягає поновленню.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України в постанові від 25.03.2015 р. № 3-21гс15 прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, у цьому випадку в особі позивача, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Оскільки в даному випадку позивач клопотання про поновлення строків позовної давності не заявляв та будучи стороною Договору знав про допущені відповідачем порушення фактично з моменту їх вчинення, то слід дійти висновку щодо безпідставності заявленого прокурором клопотання про поновлення строків позовної давності в частині вимог про стягнення пені та необхідності відмовити в позові щодо її стягнення з підстав пропуску таких строків.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 24 ГПК України визначено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на наявність укладеного між ним та ТОВ "ІКБ-Інвест" Договору поруки, за яким ніби останній поручився за відповідача перед позивачем щодо виконання спірних у даній справі зобов'язань.

Оцінюючи вказані доводи, суд звертає увагу відповідача на те, що як наголошує Вищий господарський суд України в Інформаційному листі № 01-06/1624/2011 від 21.11.2011 р., договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою.

Представлений до матеріалів справи Договір позивачем, як кредитором у спірному зобов'язанні не укладався.

Крім того, прокурор та позивач заперечують проти залучення до участі у справі співвідповідача, у зв'язку з чим у суду, з урахуванням принципу диспозитивності судового процесу, були відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Оскільки встановлено часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони задовольняються частково з огляду на наведене.

Представником відповідача подано заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2015 року по справі №910/9406/15.

Обґрунтовуючи свою заяву про розстрочення виконання рішення, відповідач зазначив, що перебуває у незадовільному фінансово-матеріальному стані.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України " передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Зазначені відповідачем обставини не виключають відповідальність щодо несвоєчасного погашення заборгованості за рішенням суду та не є тими підставами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому не являються винятковими та такими, які передбачені статтею 121 Господарського процесуального кодексу України. Тому колегія суддів відмовляє в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2015 року у справі №910/9406/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/9406/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та прокурору.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.В. Чорна

Повний текст постанови складено 16.09.2015 року.