Постанова № 506675, 19.03.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13.02.07р.

Справа № А36/22-07

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", м.Орджонікідзе Дніпропетровської області

до Орджонікідзевської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Орджонікідзе Дніпропетровської області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суддя Кожан М.П.

Секретар судового засідання Гриценко О.І.

Представники:

Від позивача: Воронін М.І. довіреність № 25-1414 від 22.12.2006р.

Земляний О.Ю. довіреність № 25-1307 від 06.12.2006р.

Бугайцова Н.В. довіреність № 25-31 від 04.01.2007р.

Від відповідача: Кізік А.М. довіреність № 2/10-023 від 03.01.2007р.

Давиденко С.В. довіреність № 9089/10-023 від 18.12.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 12.01.2007р. просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції №000752301/0 від 11.08.2006р. про визначення суми податкового зобов’язання ВАТ „Орджонікідзевський ГЗК” з податку на додану вартість у розмірі 116 937грн.00коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції №0000752301/1 від 18.09.2006р. про визначення суми податкового зобов’язання ВАТ „Орджонікідзевський ГЗК” з податку на додану вартість у розмірі 116 937грн.00коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Орждонікідзевської об”єднаної державної податкової інспекції №0000752301/2 від 07.12.2006р. про визначення суми податкового зобов’язання ВАТ „Орджонікідзевський ГЗК” з податку на додану вартість у розмірі 116 937грн.00коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам.

Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з діючим законодавством та просить в позові відмовити.

В судовому засіданні 18.01.07р., 30.01.07р.розгляд справи відкладався.

Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем була проведена планова перевірка позивача по своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів позивача за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р., за результатами якої був складений акт №143/23-118/00190928 від 01.08.2006р.

На підставі вказаного акту перевірки Орджонікідзевською ОДПІ м.Орджонікідзе були винесені податкові повідомлення-рішення №0000752301/0 від 11.08.2006р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 116937грн.00коп, в тому числі за основним платежем 77958грн.00коп, штрафні (фінансові) санкції 38979грн.00коп.; №0000752301/1 від 18.09.2006р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 116937грн.00коп, в тому числі за основним платежем 77958грн.00коп., штрафні (фінансові) санкції 38979грн.00коп.; №0000752301/2 від 07.12.2006р. про визначення позивачу податкового зобов’язання на загальну суму 116937грн.00коп, в тому числі за основним платежем 77958грн.00коп., штрафні (фінансові) санкції 38979грн.00коп.

Визначення спірної суми податкового зобов’язання відповідно до акту перевірки пов’язується з наступним: перевіркою встановлено, що на порушення п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3, п.4.2., ст.4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" не нараховані податкові зобов'язання з ПДВ по операції поставки товарів без оплати (безоплатно наданого молока працівникам позивача при роботі у шкідливих умовах праці) на загальну суму ПДВ 104444,07 грн. в т.ч: квітень 2005 - 8098,76грн., травень 2005 -9733,48грн., червень 2005 -9076,23грн., липень 2005 - 9800,5грн., серпень 2005 - 8463,15грн., вересень 2005 - 9100,29грн., жовтень 2005 - 7276,5грн., листопад 2005 - 9142,71грн., грудень 2005 - 9289,7грн., січень 2006 - 7909,42грн., лютий 2006 - 7755,58грн., березень 2006 - 8797,75грн.

Згідно п.4.2., ст.4 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями зазначено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати ..., база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп. 1.20.1., п. 1.20, ст.20) визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, . вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих.ринкових цін.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п.1.4 ст.1 даного Закону поставка товарів це, будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (дізингрртримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п.1.23 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону У кращий від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) безоплатно надані товари (роботи, послуги) -це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Відповідно до ч.1 ст 166 Кодексу законів про працю України на роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

З аналізу вказаних правових норм вбачається що пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, що надаються роботодавцями в межах трудового законодавства не є поставкою товару без оплати чи операцією з безоплатної поставки товару в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»чи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки здійснюються не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв’язку із врегульованим спеціальним законодавством трудових відносин між роботодавцем та працівником.

Крім того, Законом України «Про податок на додану вартість»не встановлено, що базою оподаткуваня податком на додану вартість є заробітна плата, пільги і компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці, що сплачуються чи надаються роботодавцем своїм працівникам в межах, встановлених нормами законодавства про працю.

За викладених обставин суд прийшов до висновку про безпідставність визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму компенсації працівникам за важкі та шкідливі умови праці шляхом безоплатної видачі їм роботодавцем молока.

Крім того, відповідачем порушено порядок нарахування спірної суми податкового зобов’язання.

Так, при визначенні вартості безоплатно виданого працівникам молока відповідачам відповідачем для визначення бази оподаткування встановлювались звичайні ціни.

Згідно з п. 1.18 ст. Закону України „Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У відповідності до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Процедура визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлена п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Як випливає з норм закону, у разі прийняття Відповідачем рішення про донарахування податкових зобов'язань при визначенні бази оподаткування за звичайними цінами, Відповідач зобов'язаний був керуватись положеннями закону, які встановлюють порядок визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами. Тобто для визначення податкового зобов'язання Позивача Відповідач повинен був звернутись до суду, рішенням якого і була б встановлена сума податкового зобов'язання Позивача до сплати.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення в даному випадку не є законною правовою підставою для сплати податкових зобов'язань з ПДВ. Як визначено законом таке рішення приймається судом, і лише воно може зобов'язати Позивача сплатити суму донарахованого ПДВ.

Тобто Відповідачем порушений порядок визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ, що має наслідком винесення протиправних податкових повідомлень-рішень, які згідно з вимогами закону не є підставою для сплати донарахованого податкового зобов'язання.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Задовольнити адміністративний позов.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000752301/0 від 11.08.2006 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000752301/1 від 18.09.2006 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000752301/2 від 07.12.2006 року.

Присудити судові витрати у сумі 10грн.20коп. з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат".

Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.П.Кожан

Дата складення постанови у повному обсязі- 19.03.2007р.