Рішення № 50666902, 18.08.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2015 Справа №607/7116/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді: Стельмащука П.Я.,

при секретарі: Гудима Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», надалі позивач, звернулось до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, надалі відповідач 1, ОСОБА_1, надалі відповідач 2, у якому з урахуванням збільшених позовних вимоги просить зняти арешт та заборону відчуження з майна, а саме: - домоволодіння, житловий будинок загальною площею 136,00 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м., що знаходиться по вул. Набережна, 12 «Б» в с. Біла Тернопільського району Тернопільської області; - земельної ділянки, на якій розташований будинок, загальною площею 0,0266 га, по вул. Набережна, 12 в с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, яке належить на праві власності ОСОБА_1, накладені постановами старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції 18.06.2012р. у виконавчому провадженні №32999005 та 27.05.2015р. у виконавчому провадженні №46480687 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-4632/11 виданого 19.11.2011р. Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості на користь ПАТ «Універсал Банк» в розмірі 1195189,31 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 27.11.2007р. між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL399 та в подальшому укладались додаткові угоди, якими встановлювались ліміти кредитної лінії. З метою забезпечення виконання кредитних зобовязань, 27.11.2007р. між тими ж сторонами укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_1 передав банкові в іпотеку належне йому домоволодіння, житловий будинок загальною площею 136,00 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м., що знаходиться по вул. Набережна, 12 «Б» в с. Біла Тернопільського району Тернопільської області та земельну ділянку, на якій розташоване будинковолодіння, загальною площею 0,0266 га, по вул. Набережна, 12 в с. Біла Тернопільського району Тернопільської області. У звязку із невиконанням ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2011р. звернено стягнення на вищевказаний предмет іпотеки з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком в розмірі 1195189,31 грн. 15.06.2012р. відділом ДВС Тернопільського РУЮ відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного рішення суду. Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції 18.06.2012р. накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження. 12.03.2015р. ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про добровільну реалізацію вищевказаного предмета іпотеки, яка була погоджена банком. В подальшому на вищевказане майно накладено ще один арешт, а саме постановою від 27.05.2015р. у виконавчому провадженні №46480687 з виконання того ж виконавчого документа. Однак, арешти накладені державним виконавцем перешкоджають у реалізації предмета іпотеки, що порушує право банку на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки. Тому, позивач просить позов задовольнити та зняти вищевказані арешти.

Представник позивача у письмовій заяві позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача 1 подав суду письмове заперечення щодо задоволення позову. Вказує на те, що арешти накладені у звязку із наявністю у відділі виконавчого провадження з виконання вищевказаного рішення суду. На даний час виконавче провадження не завершене, підстав для знання арешту немає. В судове засідання 18.08.2015р. відповідач 1 явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи.

Відповідач 2 та його представник в судове засідання 18.08.2015р. не зявились, про причини неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи.

За даних обставин, у відповідності до статей 158 (ч. 2), 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, представник позивача проти такого вирішення справи не заперечує.

Судом при розгляді справи встановлено наступне.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.10.2011р. по справі №2-4632/11 задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL399 від 27.11.2007р. та додаткових/індивідуальних угод №BL399/BL8100-K, №BL399/BL2069-KL+, №BL399/BL399-KL+ в загальній сумі 1195189,31 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: - домоволодіння загальною площею 136,00 кв.м., що знаходиться по вул. Набережна, 12 «Б» в с. Біла Тернопільського району Тернопільської області; - земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, загальною площею 0,0266 га, по вул. Набережна, 12 в с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, із застосуванням процедури продажу шляхом проведення прилюдних торгів.

09.11.2011р. Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист на виконання даного рішення суду.

Постановами державних виконавців відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції від 18.06.2012р. та 27.05.2015р., в ході виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1.

Із інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 21.01.2015р. вбачається, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння загальною площею 136 кв.м. по вул. Набережна, 12 «б» в с. Біла Тернопільського району Тернопільської області. Вищезгадані житловий будинок і земельна ділянка обтяжені 27.11.2007р. і 17.06.2009р. іпотекою (заявник, іпотекодержатель ВАТ «Універсал Банк») та 18.06.2012р. арештом відділу ДВС Тернопільського РУЮ.

Станом на день звернення позивача до суду та день розгляду справи виконавче провадження з виконання вищезгаданого виконавчого документа перебуває на виконанні у відділі ДВС Тернопільського РУЮ, що не заперечувалось жодною із сторін.

Відповідно до ч. 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про не обґрунтованість позовних вимог, не підтвердження їх матеріалами справи та необхідність відмовити у задоволенні позову. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачем не обґрунтовано в чому полягає порушення його прав з огляду на те, що виконавче провадження здійснюється з метою виконання рішення суду на користь саме позивача.

Позов стягувача про зняття арешту з майна боржника під час здійснення виконавчого провадження протирічить суті Закону України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець, в силу статей 1, 2, 5, 6, 11, 17, 19, 25, 27, 32, 52, 54, 57, 63 Закону України «Про виконавче провадження», прийнявши виконавчий документ до виконання (відкривши виконавче провадження) зобовязаний вчиняти дії на його примусове виконання, в тому числі накласти арешт на майно боржника.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

В даному випадку позивач є стягувачем-заставодержателем, тому державним виконавцем правомірно звернуто стягнення на предмет іпотеки. Більше того, такий порядок виконання визначений самим виконавчим документом.

Згідно ч. 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Тобто, арешт майна, у тому числі предмета іпотеки, є необхідною складовою звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання позивача на положення статей Закону України «Про іпотеку» (статті 1, 3, 33), Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (стаття 23), Цивільного кодексу України (статті 572, 589) не можуть братись судом до уваги, так як переважного права позивача на задоволення своїх вимог за рахунок вищевказаного предмета іпотеки ніхто не оспорює. Дані норми могли б бути застосовані у разі звернення стягнення органом ДВС на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості перед іншими стягувачами, які не є іпотекодержателями.

У разі, якщо іпотекодавець (боржник, відповідач 2) та іпотекодержатель (стягувач, позивач) хочуть здійснити реалізацію предмета іпотеки без участі органу ДВС, позивач вправі звернутись до органу ДВС із заявою про повернення йому виконавчого документа (п. 1 ч. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»). В іншому випадку, орган ДВС здійснює виконавчі дії у спосіб та порядок встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та виконавчим документом.

Таким чином, позовні вимоги є безпідставними, у їх задоволенні слід відмовити.

Так як рішення ухвалено не на користь позивача, судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 4, 10, 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223, 224, 294 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку лише у разі залишення судом, який його ухвалив, без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий П.Я.Стельмащук