Рішення № 50666164, 09.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р.Справа № 922/3272/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв про стягнення 719333, 19 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_1 дов. №03 від 03.01.2013 року.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв, 436892,35 грн. пені, 59295,60 грн. інфляційних витрат, 223145,24 грн. 3% річних та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 11/11-48ТЕ-02 від 23.12.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати за природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 серпня 2013 року.

13 серпня 2013 року від позивача надійшла телеграма - клопотання, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

В судовому засіданні 13 серпня 2013 року було оголошено перерву до 28 серпня 2013 року.

23 серпня 2013 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з періодами нарахувань та сумами санкцій та інфляційних витрат, у зв"язку з допущеними позивачем при розрахунках помилками, та надав контррозрахунок, згідно якого пеня складає 415333,95 грн., річні - 219652,83 грн., інфляційні витрати - 56225,89 грн., просить суд зменшити розмір пені на 70% та надати розстрочку виконання рішення суду на 3 місяці, обґрунтовуючи це недопустимістю передчасного арешту рахунків в банку та призупиненням діяльності підприємства, бо це залишить підприємство без джерела доходів, а відповідно ї будуть відсутні кошти для подальших розрахунків з позивачем за природний газ. Також відповідач зазначив, що зобов"язання відповідачем не виконуються своєчасно та у повному обсязі, у зв"язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, які не залежали від відповідача, а саме різницею у тарифах, яка виникла у зв"язку з невідповідністю тарифів на теплову енергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво; невиконанням населенням та бюджетними організаціями зобов"язань за надані послуги.

27 серпня 2013 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд визнати причини неявки представника у судове засідання поважною та відкласти розгляд справи.

28 серпня 2013 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 28 серпня 2013 року розгляд справи відкладено на 09 вересня 2013 року.

09.09.2013 року відповідач надав до суду клопотання (вх.№32625 від 09.09.2013 року) про продовження строку розгляду справи за межами 2-х місячного строку з урахуванням положень ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 09 вересня 2013 року судом подовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено на 09 жовтня 2013 року.

07 жовтня 2013 року представник позивача надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи.

09 жовтня 2013 року відповідач надав уточнення до заперечень на позовну заяву, в яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 4045,76 грн., 414 грн. інфляційних витрат, задовольнити клопотання про зменшення пені на 70% та задовольнити клопотання про надання розстрочки виконання рішення в частині задоволеної суми позову на 6 місяців з виплатою протягом 6 місяців рівними частинами кожен місяць, починаючи з листопада 2013 року.

09 жовтня 2013 року представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та мсце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача просив суд зменшити розмір пені на 70% та надати розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку відмовити в його задоволенні, оскільки відповідно до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, та відповідно до ч. 3 цієї ж статті, строк розгляду цієї справи було продовжено за клопотанням сторони до 20 жовтня 2013 року, та справу було неодноразово відкладено для надання сторонам можливості реалізувати свої права .

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

23 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло", м. Чугуїв (відповідач) був укладений договір № 11/11-48ТЕ-02 (надалі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу протягом січня - квітня 2011 року природний газ на суму 4023823,59 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2011 р., 28.02.2011 р., 31.03.2011 р., 30.04.2011 р., які підписані обома сторонами і скріплені печатками.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ, але несвоєчасно, що підтверджується витягами банку, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписом ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов*язання.

Тобто, стягнення 3% річних від простроченої суми, є нерозривно пов*язаним із простроченням зобов*язання, порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов*язання.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 223145,24 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна (розрахунок 3% річних перевірений судом та є вірним).

Суд зазначає, що відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати неувазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс дефляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Судом встановлено, що позивач при розрахунку інфляційних не дотримувався порядку, передбаченого Рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", не врахував періоди, за які була дефляція та зробив помилки.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення інфляційних витрат підлягає задоволенню частково в сумі 58881,60 грн., в решті позовної вимоги в сумі 414 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем п. 4.1 договору, відповідач зобов"язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 436892,35 грн. пені.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 70 %.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 70 %, обґрунтовуючи це недопустимістю передчасного арешту рахунків в банку та призупиненням діяльності підприємства, бо це залишить підприємство без джерела доходів, а відповідно ї будуть відсутні кошти для подальших розрахунків з позивачем за природний газ. Також відповідач зазначив, що зобов"язання відповідачем не виконуються своєчасно та у повному обсязі, у зв"язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, які не залежали від відповідача, а саме різницею у тарифах, яка виникла у зв"язку з невідповідністю тарифів на теплову енергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво; невиконанням населенням та бюджетними організаціями зобов"язань за надані послуги.

Позивач заперечує проти зменшення розміру пені з посиланням на те, що ДК "Газ України" є збитковим підприємством, непокритий збиток позивача становить НОМЕР_1 грн.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства та відсутність провини відповідача щодо неналежного виконання свого зобов"язання за договором, приймаючи до уваги заперечення позивача, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про часткове задоволення клопотання відповідача та про зменшення пені на 50% та стягнути з відповідача на користь позивача 216423,29 грн. пені .

В стягненні 220469,05 грн. пені слід відмовити.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців, суд дійшов висновку його задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити або відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на суд, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. (Справа Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece, Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р.)

В контексті розгляду даної справи це означає, що пріоритет повинен бути наданий саме виконанню рішення суду, у встановленому відповідним законом порядку і строки. І тільки у виняткових випадках, як це і передбачає ст.121 ГПК України, пріоритетною може бути відстрочка або розстрочка виконання рішення. Зі змісту ст.121 ГПК України випливає також, що сама по собі наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не є підставою для надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку його виконання. Ці обставини повинні мати винятковий характер, суд оцінює докази, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, за правилами ст.43 ГПК України.

Як вже було зазначено, відповідач обґрунтовує своє клопотання про розстрочку виконання рішення суду недопустимістю передчасного арешту рахунків в банку та призупиненням діяльності підприємства, бо це залишить підприємство без джерела доходів, а відповідно ї будуть відсутні кошти для подальших розрахунків з позивачем за природний газ. Також відповідач зазначив, що зобов"язання відповідачем не виконуються своєчасно та у повному обсязі, у зв"язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, які не залежали від відповідача, а саме різницею у тарифах, яка виникла у зв"язку з невідповідністю тарифів на теплову енергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво; невиконанням населенням та бюджетними організаціями зобов"язань за надані послуги.

У даному випадку, відповідачем було зазначено та доведено наявність обставин, що можуть ускладнити виконання рішення (або зробити його неможливим) і що ці обставини є винятковими, як того вимагають норми ст. 121 ГПК України. Тому суд задовольняє клопотання про розстрочку виконання рішення суд в частині задоволеної суми протягом 6 місяців рівними частинами за кожен місяць, починаючи з листопада 2013 року по 83075,02 грн., а саме відповідач повинен сплатити суму боргу в наступному порядку: у листопаді 2013 року - 83075,02 грн.; у грудні 2013 року - 83075,02 грн.; у січні 2014 року - 83075,02 грн.; у лютому 2014 року - 83075,02 грн.; у березні 2014 року - 83075,02 грн.; у квітні 2014 року - 83075,02 грн.

Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, код ЄДРПОУ 35944142, р/р № 260023013842 ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823; р/р № 260353013842 ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, п/р № 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м. Києва, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) 216423,29 грн. пені, 58881,60 грн. інфляційних витрат, 223145,24 грн. 3% річних та 14381,71 грн. судового збору.

В стягненні 414 грн. інфляційних витрат, 220469,05 грн. пені відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду згідно наступного графіку:

у листопаді 2013 року - 83075,02 грн.; у грудні 2013 року - 83075,02 грн.; у січні 2014 року - 83075,02 грн.; у лютому 2014 року - 83075,02 грн.; у березні 2014 року - 83075,02 грн.; у квітні 2014 року - 83075,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.10.2013 р.

Суддя ОСОБА_2