Рішення № 50658740, 11.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2015 р. Справа № 911/3614/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Управління житлово-комунального господарства «Біличі»

про стягнення 466 440,60 грн

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 91/2014/12/26-11 від 26.12.2014);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 13.01.2015).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі позивач) звернулося з позовом до Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (далі - відповідач) про стягнення 466 440,60 грн заборгованості, з яких: 287 244,73 грн боргу за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002, 41 731,47 грн пені, 130 244,71 грн інфляційних втрат та 7 219,69 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2015 порушено провадження у справі № 911/3614/15, розгляд справи призначено на 11.09.2015.

08.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20885/15 від 08.09.2015), згідно якого останній визнав позов в частині стягнення 286 024,10 грн боргу за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002, в іншій частині позову просив суд відмовити. Вказаний відзив прийнято судом.

11.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача разом з клопотанням від 10.09.2015 (вх. № 21202/15 від 11.09.2015) надійшла заява про зменшення позовних вимог № 93/21/6231 від 10.09.2015, згідно якої останній в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 465 216,36 грн заборгованості, з яких: 286 024,10 грн боргу за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002, 41 731,47 грн пені, 130 244,71 грн інфляційних втрат та 7 216,08 грн 3 % річних. Вказана заява прийнята судом.

У судовому засіданні 11.09.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, представник відповідача визнав позов в частині стягнення 286 024,10 грн боргу за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002, в іншій частині позову просив суд відмовити.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (Енергопостачальна організація) та Управлінням житлово-комунального господарства «Біличі» (Абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285, за умовами якого енергопостачальна організація зобовязалася поставити теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до договору, а абонент своєчасно сплачувати вартість теплової енергії.

Договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 8.1., 8.4. договору).

Згідно п.п. 1., 2, 3. додатку № 4 Б договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту № 4 за адресою: вул. Строкача, буд. № 9, розрахункова група, тел. 484-86-19, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату, за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Суд встановив, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002 є неодноразово пролонгованим та діє на момент розгляду даної справи, оскільки від жодної із сторін не надходило заяв про припинення договору.

На виконання п. 1.1. договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002 позивач за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 286 024,10 грн, що підтверджується обліковими картками (а.с. 39-47) та не спростовано відповідачем.

Відповідач за отриману від позивача теплову енергію не розрахувався, суму боргу у розмірі 286 024,10 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002 на момент прийняття судового рішення склав 286 024,10 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи та визнається відповідачем, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву (а.с. 54-55).

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 69), є вимоги про стягнення 286 024,10 грн боргу за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002, 41 731,47 грн пені, 130 244,71 грн інфляційних втрат та 7 216,08 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини енергопостачання.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002 позивач за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 286 024,10 грн, що підтверджується обліковими картками (а.с. 39-47) та не спростовано відповідачем; відповідач за отриману від позивача теплову енергію не розрахувався, суму боргу у розмірі 286 024,10 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002 на момент прийняття судового рішення склав 286 024,10 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи та визнається відповідачем, що підтверджується змістом відзиву на позовну заяву (а.с. 54-55).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 286 024,10 грн боргу за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002 є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002, позивачем за період з 26.11.2014 по 31.07.2015 нараховано 41 731,47 грн пені, з яких: 201,28 грн за період з 26.11.2014 по 05.02.2015 на суму боргу 3 644,17 грн, 101,24 грн за період з 06.02.2015 по 03.03.2015 на суму боргу 3 644,17 грн, 491,21 грн за період з 04.03.2015 по 24.05.2015 на суму боргу 3 644,17 грн, 872,02 грн за період з 26.12.2014 по 05.02.2015 на суму боргу 27 065,21 грн, 751,89 грн за період з 06.02.2015 по 03.03.2015 на суму боргу 27 065,21 грн, 4 982,96 грн за період з 04.03.2015 по 23.06.2015 на суму боргу 27 065,21 грн, 392,64 грн за період з 26.01.2015 по 05.02.2015 на суму боргу 46 530,20 грн, 1 292,65 грн за період з 06.02.2015 по 03.03.2015 на суму боргу 46 530,20 грн, 10 937,78 грн за період з 04.03.2015 по 24.07.2015 на суму боргу 46 530,20 грн, 286,01 грн за період з 26.02.2015 по 03.03.2015 на суму боргу 44 613,02 грн, 11 000,47 грн за період з 04.03.2015 по 31.07.2015 на суму боргу 44 613,02 грн, 7 585,01 грн за період з 26.03.2015 по 31.07.2015 на суму боргу 36 048,54 грн та 2 836,31 грн за період з 26.04.2015 по 31.07.2015 на суму боргу 17 787,88 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України (п. 3.5. додатку № 4 Б договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 71), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 26.11.2014 по 31.07.2015 складає загалом 41 731,47 грн, з яких: 201,28 грн за період з 26.11.2014 по 05.02.2015 на суму боргу 3 644,17 грн, 101,24 грн за період з 06.02.2015 по 03.03.2015 на суму боргу 3 644,17 грн, 491,21 грн за період з 04.03.2015 по 24.05.2015 на суму боргу 3 644,17 грн, 872,02 грн за період з 26.12.2014 по 05.02.2015 на суму боргу 27 065,21 грн, 751,89 грн за період з 06.02.2015 по 03.03.2015 на суму боргу 27 065,21 грн, 4 982,96 грн за період з 04.03.2015 по 23.06.2015 на суму боргу 27 065,21 грн, 392,64 грн за період з 26.01.2015 по 05.02.2015 на суму боргу 46 530,20 грн, 1 292,65 грн за період з 06.02.2015 по 03.03.2015 на суму боргу 46 530,20 грн, 10 937,78 грн за період з 04.03.2015 по 24.07.2015 на суму боргу 46 530,20 грн, 286,01 грн за період з 26.02.2015 по 03.03.2015 на суму боргу 44 613,02 грн, 11 000,47 грн за період з 04.03.2015 по 31.07.2015 на суму боргу 44 613,02 грн, 7 585,01 грн за період з 26.03.2015 по 31.07.2015 на суму боргу 36 048,54 грн та 2 836,31 грн за період з 26.04.2015 по 31.07.2015 на суму боргу 17 787,88 грн. Відтак, вимога про стягнення 41 731,47 грн пені підлягає задоволенню судом повністю.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002, позивачем за період з 26.11.2013 по 31.07.2015 нараховано 130 244,71 грн інфляційних втрат та 7 216,08 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 70), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 26.11.2013 по 31.07.2015 складає 126 080,30 грн інфляційних втрат та 7 216,08 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 130 244,71 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 126 080,30 грн, а вимога про стягнення 7 216,08 грн 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача на те, що відповідачем не було допущено прострочення виконання грошового зобовязання, у звязку з чим у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки за своєю правовою природою зобовязання по сплаті боргу за отриману теплову енергію є грошовим зобовязання, тобто таким, що за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 286 024,10 грн боргу за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002, 41 731,47 грн пені, 126 080,30 грн інфляційних втрат та 7 216,08 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, селище міського типу Коцюбинське, вул. Меблева, буд. 11-А; ідентифікаційний код 23579209) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, Печерський район, площа ОСОБА_3, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305) 286 024 (двісті вісімдесят шість тисяч двадцять чотири гривні) 10 коп. боргу за спожиту теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410285 від 01.10.2002, 41 731 (сорок одну тисячу сімсот тридцять одну гривню) 47 коп. пені, 126 080 (сто двадцять шість тисяч вісімдесят гривень) 30 коп. інфляційних втрат, 7 216 (сім тисяч двісті шістнадцять гривень) 08 коп. 3 % річних та 9 221 (девять тисяч двісті двадцять одну гривню) 04 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 15.09.2015

Суддя П.В.Горбасенко