Рішення № 50658688, 16.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.15р. Справа №914/2966/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів

до відповідача: Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, м.Сокаль Львівської області

про стягнення штрафу та пені.

За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник;

від відповідача: ОСОБА_2 представник.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судових засіданнях не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення до державного бюджету штрафу у розмірі 500грн. 00коп. та пені у розмірі 4950грн. 00коп.

Ухвалою суду від 27.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.09.2015р. З метою повного і всестороннього зясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, в судовому засіданні 15.09.2015р. оголошувалась перерва до 16.09.2015р.

15.09.2015р. представник позивача, через канцелярію суду подав заяву (вх.№4134/15) про відмову у позові в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500грн. 00коп.

В судове засідання 16.09.2015р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та в поясненнях (вх.№39158/15 від 16.09.2015р.) і просить суд позов задоволити. Крім цього, представник позивача у поданій заяві (вх.№4134/15 від 15.09.2015р.) відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500грн. 00коп. та просить суд прийняти відмову в цій частині і припинити провадження у справі та стягнути пеню в розмірі 4950грн. 00коп. Відповідно до ст.78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Судом розяснено правові наслідки часткової відмови від позову згідно ст.ст.78, 80 ГПК України.

Згідно із ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розяснено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку. Судом розглянуто дану заяву (вх.№4134/15 від 15.09.2015р.), відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 500грн. 00коп., не суперечить законодавству та не порушує прав та обовязків інших осіб, тому приймається судом.

В судове засідання 16.09.2015р. представник відповідача явку забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №440 від 08.09.2015р. (вх.№38346/15 від 10.09.2015р.) на позовну заяву і просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.01.2013р. №7 у справі №1-02-188/2012 (далі по тексту рішення) визнано, що відповідно до ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (ідентифікаційний код - 20845840) є субєктом господарювання, який здійснює господарську діяльність на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, та відповідно до статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», займає монопольне (домінуюче) становище на вказаному ринку в територіальних межах м.Сокаль в межах розташування водопровідно-територіальних мереж, що перебувають у його володінні та користуванні із часткою 100%; визнано, що Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (ідентифікаційний код - 20845840) вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у вигляді дії підприємства (укладення договорів, що не відповідають формі Типового договору), що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина 1 статті 13 названого Закону), а також відповідно до статті 52 Закону України Про захист економічної конкуренції за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини накладено на Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (ідентифікаційний код - 20845840) штраф у розмірі 5000грн. 00коп., який належало сплатити у двомісячний строк з дня одержання рішення. Також, уданому рішенні розяснено можливість оскарження рішення Антимонопольного комітету та визначено строк для його добровільного виконання.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

Приписами ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.

Згідно із ч.1 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 121 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно ч.ч.2 та 3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 30.01.2013р. отримав рішення Антимонопольного комітету України від 24.01.2013р. №7 у справі №1-02-188/2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7900506528794.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, які беруть (брали) участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мають право оскаржувати рішення Антимонопольного комітету в порядку, визначеному законом.

Суду не подано доказів в підтвердження оплати штрафу у встановлений строк за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також не подано доказів того, що зазначене рішення Антимонопольного комітету відповідачем було оскаржено, переглянуто органами Антимонопольного комітету в порядку ст.58 Закону України "Про захист економічної конкуренції" або господарським судом в порядку ст.60 вказаного Закону, і за результатами перегляду змінено або скасовано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач із порушенням встановлених строків, оплатив позивачу штраф у розмірі 5000грн. 00коп., що підтверджується платіжними дорученнями: №311 від 27.02.2013р. на суму 2000грн. 00коп.; №552 від 10.04.2013р. на суму 1000грн. 00коп.; №859 від 03.06.2013р. на суму 500грн. 00коп.; №965 від 18.06.2013р. на суму 500грн. 00коп.; №982 від 20.06.2013р. на суму 500грн. 00коп. та №996 від 21.06.2013р. на суму 500грн. 00коп.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. У звязку із неналежним виконанням відповідачем рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.01.2013р. №7 у справі №1-02-188/2012, зокрема із неоплатою штрафу, позивачем проведено нарахування пені за період з 02.04.2015р. по 06.06.2013р., розмір якої становить 4950грн. 00коп. Суд, здійснюючи перевірку правильності розрахунку розміру пені, дійшов висновку, що чинне законодавство не дає підстав проводити нарахування штрафних санкцій, передбачених ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в залежності від часткової оплати суми штрафу, а відтак позивачем підставно нараховано пеню в розмірі 4950грн. 00коп. Такої правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 25.06.2013р. у справі №908/587/13-г.

Частиною 7 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до ч.9 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

У відзиві №440 від 08.09.2015р. (вх.№38346/15 від 10.09.2015р.) на позовну заяву, представник відповідача, посилаючись на ч.1 ст.223, ст.239, ч.1 ст.241 ГК України та п.1 ч.2 ст.258, п.1 ст.261 ЦК України, зазначив, що строк для сплати штрафу закінчився 01.04.2013р., відтак, на думку відповідача, з цього моменту у позивача зявилось право на звернення з позовом до суду для захисту свого порушеного права, проте позивачем подано позов до суду лише 25.08.2015р. Відтак, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності у даній справі, у звязку із тим, що встановлені статтею 223 ГК України строки реалізації господарсько-правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються. Зокрема, не застосовуються у визначеному названою нормою порядку загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України. Такої правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.05.2010р. у справі №4/102-09.

У пункті 22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" розяснено, що нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

Відтак, з огляду на вищевикладене, відсутні підстави для застосування судом строку позовної давності до даної справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення пені у розмірі 4950грн. 00коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 500грн. 00коп., у звязку із поданою представником позивача заявою про відмову від позову, провадження належить припинити.

Крім цього, згідно із ст.1 Закону України Про судовий збір судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Частина 2 ст.4 Закону України Про судовий збір встановлює, що за подання заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняється Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

Частиною третьою ст.49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звільнене від сплати судового збору, судовий збір в розмірі 1827грн. 00коп., стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 33, 38, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (8000, Львівська область, м.Сокаль, вул.Героїв УПА, 23, код ЄДРПОУ 20845840) в дохід Державного бюджету України 4950грн. 00коп. пені. Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79005, м.Львів, вул.І.Франка, будинок 61; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20812013).

3. Стягнути з Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (8000, Львівська область, м.Сокаль, вул.Героїв УПА, 23, код ЄДРПОУ 20845840) в дохід Державного бюджету України 1827грн. 00коп. судового збору.

4. В решті позовних вимог провадження припинити.

5. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 17.09.2015р.