Рішення № 50658682, 14.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.15 Справа№ 914/2115/15

За позовом: Фермерське господарство «Славутич-2007», с.Бійничі

До відповідача : Філія Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» Молочний комплекс «Карпатські Луки», м.Трускавець

Про стягнення 62000,00 грн. боргу, 38595,00 грн. пені, 6344,38 грн. три відсотки річних

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився

від відповідача : не з’явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Фермерського господарства «Славутич-2007» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» Молочний комплекс «Карпатські Луки» про стягнення 62000,00 грн. боргу, 38595,00 грн. пені, 6344,38 грн. три відсотки річних.

Ухвалою суду від 02.07.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.07.2015 р.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2015 року позовні вимоги підтримав та просив задоволити з підстав зазначених у позові та наданих поясненнях. Свої позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №102/122від 01 січня 2012 року відповідачу було поставлено товар, який відповідачем оплачений частково. Як стверджує позивач, заборгованість за поставлену продукцію складає 62000,00 грн. З огляду на викладене, відповідно до умов укладеного Договору, за порушення строків оплати товару позивачем нараховані три відсотки річних, в сумі 6344,38 грн., 38595,00 грн. пені, які просить стягнути з відповідача.

01.09.2015 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог в якій він просить стягнути з відповідача 62 000 грн. боргу, 20553,00 грн. пені ,що складає 0,05 % від простроченої суми, 3773,40 грн. –три відсотки річних, 35693,32 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інфляційне збільшення на суму 45514,92 грн.

Подана заява про уточнення позовних вимог не направлена відповідачу у встановленому законом порядку, а в частині вимог про стягнення з відповідача розміру інфляційного збільшення подана з порушенням вимог ст..22 ГПК України після початку розгляду справи по суті не підлягає до розгляду.

Відповідач в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечив, жодних заперечень чи відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались йому рекомендованою кореспонденцією. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 30.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01 січня 2012 року між Філією Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» Молочний комплекс «Карпатські Луки» (надалі Покупець) та Фермерським господарством «Славутич-2007» (надалі Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів №102/12, згідно умов якого Продавець продає, а Покупець купляє молоко по базисному вмісту жир-білка (40:60) надалі «Товар», а Покупець приймає у власність для використання у своїй підприємницькій діяльності продукцію та зобов’язується оплатити її вартість відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Покупець зобов’язується прийняти товар та здійснити оплату за нього , згідно затвердженого Сторонами Протоколу погодження ціни.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано два протоколи погодження ціни до Договору №102/12 від 01.01.2012 року.

За період дії договору, впродовж 2013 року поставив продукції на суму 78129,62 грн., яка станом на 31.10.2013 року не була оплачена відповідачем, що позивач підтверджує Актом звірки розрахунків , підписаним керівниками і бухгалтерами та завіреним печатками сторін та спеціалізованими товарними накладними на перевезення молочної сировини.

В листопаді 2013 року відповідач перерахував позивачу 17500,00 грн.

Згідно Довідки позивача, від 12 травня 2014 року №15 станом на 01.12.2013 року і по день видачі довідки заборгованість відповідача перед позивачем складала 60629,62 грн.

Проте, в позовній заяві відповідач просить стягнути 62000,00 грн. основного боргу.

20 березня 2014 року позивач направив відповідачу претензію №15 з вимогою оплати заборгованості впродовж 10 днів, яка залишена без відповіді і задоволення.

За порушення строків оплати товару, у відповідності до п.5.3 договору № 102/12 від 01.01.2012 року позивачем нарахована пеня в розмірі 0,05 % від суми прострочення що складає 38595,00 грн. та 6344,38 грн. три відсотки річних, які просив стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, свої позовні вимоги Фермерське господарство «Славутич-2007» обґрунтовує укладеним 01.01.2012 року Договором купівлі-продажу №102/12 року та здійсненими на його виконання поставками товару, які частково оплачені відповідачем. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем до матеріалів справи долучено копію Договору поставки №102/12, протоколи погодження ціни, спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини, реєстр накладних, акт звірки розрахунків станом на 31.10.2013 року та Довідку від 12 травня 2014 року про заборгованість в сумі 60629,62 грн., яка згідно наданих документів складає та підлягає до стягнення з відповідача в сумі 60629,62 грн.

Доказів поставки товарів після 12.05.2014 року та документів , які б підтверджували наявність заборгованості в сумі 62000,00 грн. позивач суду не надав.

Відповідно до п.4.2 Договору сторони погодили, що оплата за Товар Продавцю по цьому договору здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Покупця по домовленості сторін.

Таким чином, ні умовами договору, ні накладними не визначеного строків оплати за отриманий товар.

Відповідно до ст..530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін)…. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

21.03.2014 року позивач направив відповідачу претензію № 15 від 20.03.2014 року з вимогою оплатити заборгованість впродовж 10 днів, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6344,38 грн. три відсотки річних. Без зазначення періоду їх нарахування. Згідно проведеного судом розрахунку , за період з 01.04.2014 року ( кінцева дати оплати згідно вимоги) по 08.06.2015 року (дата підписання позовної заяви) розмір трьох відсотків річних складає та підлягає до стягнення в сумі 2162,71 грн.

Відповідно до п.5.3 Договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі 0,05 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки.

За порушення строків оплати згідно позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 38595,00 грн. пені за невизначений період.

Згідно проведеного судом розрахунку за період з 01.04.2014 року ( кінцева дати оплати згідно вимоги) по 30.09.2015 року (в межах шестимісячного строку) до стягнення підлягає пеня в розмірі 5547,61 грн., що становить 0,05% від суми прострочення і не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням положень чинного законодавства України, практики його застосування найвищою судовою інстанцією України, обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» Молочний комплекс «Карпатські Луки» ( 82200 м.Трускавець, вул.. Стебницька,73 код ЄДРПОУ 26256174) на користь Фермерського господарства «Славутич-2007» ( 82168 Львівська область, Дрогобицький район с.Бійничі, вул.. Николяка,169 код ЄДРПОУ 35500930) 60629,62 грн. основного боргу, 5547,61 грн. пені, 2162,71 грн. три відсотки річних та 1366,80 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти частини позовних вимог.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.09.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.