Рішення № 5065763, 26.01.2009, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2-2051 2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕНЕМ У К Р А Ї Н И

 26 січня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд в складі судді Подрєзової Г.О. при секретарі Стець Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 надав до суду позовну заяву до ОСОБА_2про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, звернення стягнення на частку майна, що є у спільній частковій власності та спонукання до виконання договору, мотивуючи тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 2.10.2004 р. сторонами була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 м. Біла Церква, в якій кожному з сторін належить по Ѕ частці. Так як квартира є неподільною, оскільки знаходиться в багатоквартирному будинку, складається з двох суміжних кімнат, а сторони фактично припинили сімейні відносини, подали заяву про розірвання шлюбу, то між ними був укладений договір щодо розподілу спільно нажитої квартири, яким на відповідачку було покладено певні обов”язки, яких вона не виконала, квартира на даний час не продана, а на письмову заяву, подану через нотаріальну контору з пропозицією про сплату компенсації за частку належну позивачу, або продаж квартири та поділ грошей між сторонами, відповідачка не реагує, то він змушений звертатися до суду. Крім цього, для придбання квартири ним було позичено грошові кошти в сумі 2000 у.о., які за умовами договору, укладеного між сторонами 07.03.2005р., підлягали до сплати у рівних частинах, але і ці свої зобов”язання відповідачка відмовилася виконувати. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що не виконанням обов”язків по договору від 07.03.2005р. порушені його права як співвласника квартири, просив суд стягнути на його користь вартість Ѕ частини квартири, для чого витребувати експертний висновок про її ринкову вартість, а в разі відсутності у відповідачки необхідних коштів для компенсації Ѕ частини квартири, вирішити питання про продаж квартири і поділ отриманих від продажу коштів.

В судовому засіданні позивач та його представник неодноразово уточнювали позовні вимоги, а остаточно 23.12.2008р. надали уточнену позовну заяву, в якій просили суд перевести на позивача ОСОБА_1право власності на Ѕ частину спільно придбаної квартири, визнати ОСОБА_1власником квартири, визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право власності на Ѕ частину квартири та визнати погашеним її борг перед ОСОБА_1

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов не визнали повністю, пояснили, що не заперечують того, що після фактичного припинення в 2005 році шлюбних відносин між сторонами, вони з ОСОБА_1 домовились про продаж спільно придбаної квартири АДРЕСА_1 в м. Білій Церкві, поділу в рівних частинах коштів від її продажу квартири та сплату кожним з них по 1000 у.о. боргу на користь 3-х осіб з коштів, отриманих від продажу квартири. Але, так як, іншого житла відповідачка не мала, документи на квартиру забрав позивач ОСОБА_1, який і займався її продажем, також він став погрожувати їй, що залишить її і без грошей і без квартири, то вона відмовилася від продажу своєї частки квартири.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників у судовому засіданні, покази свідка, розглянувши та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 в м. Білій Церкві дійсно належить сторонам по справі згідно з договором купівлі-продажу від 22.10.2004 року, засвідченим державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі № 4-5060. За договором купівлі-продажу ОСОБА_1є власником Ѕ частини квартири, ОСОБА_2 - Ѕ частини квартири.

Позивач в позовній заяві поставив питання про переведення на нього прав власності на Ѕ частину квартири, яка належить відповідачці ОСОБА_2

Дані правовідносини, на думку суду, регулюються ст. 365 ЦК України, якою передбачено припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо : частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім”ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Як вбачається з позовної заяви та з пояснень позивача в судовому засіданні, він просить визнати його власником квартири АДРЕСА_1 м. Біла Церква, тобто про припинення права ОСОБА_2 на Ѕ частку цієї квартири, яка їй належить за договором купівлі-продажу.

Оскільки в судовому засіданні позивачем та його представником не доведені ті обставини, що частка є незначною, таке припинення не завдасть шкоди інтересам співвласника та членам його сім”ї, а також, що на депозит суду перераховані кошти за компенсацію вартості Ѕ частини спірної квартири, то, на думку суду, позовні вимоги про припинення права власності відповідачки на її частину квартири та визнання права власності на цю частку квартири за позивачем, є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому суд враховує і те, що в судовому засіданні позивачем не доведені ті обставини, на які він послався як на підставу свого позову.

Так, позивач та його представник в судовому засіданні стверджували, що відповідачка є боржником по зобов”язанню від 07.03.2005р., згідно з яким вона в строк до 15.05.2005року зобов”язувалася продати спільно придбану квартиру та поділити кошти від її продажу з позивачем в рівних частинах, погасити борг перед 3-ми особами, якими Широко ступу Ю.І. передано “під чесне слово” 2000у.о.

Як вбачається з письмового договору - погодженню від 07.03.2005 року, підписаному ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вони досягли домовленості щодо :

1.- ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_1 м. Біла Церква та користується всім майном, що знаходиться в цій квартирі з моменту подачі заяви про розірвання шлюбу та заяви про продаж квартири, яка належить обом з подружжя, до 15.05.2005р.;

- Сума отримана від продажу квартири розподіляється порівну між сторонами ;

- ОСОБА_1погоджується на проживання своєї дружини ОСОБА_2 у спільній квартирі до 15.05.2005р. та на розподіл коштів отриманих від продажу квартири в рівних частинах;

2. Борг в сумі 2000у.о., які отримав ОСОБА_1, погашається сторонами на користь 3-х осіб з суми отриманої від продажу спільної квартири в рівних частинах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за вказаним письмовим погодженням від 07.03.2005року на відповідачку ОСОБА_2 жодного обов”язку по продажу спільної квартири, не покладалося.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Тобто, виключно власнику належать права по розпорядженню своїм майном і примусово позбавити власника цих прав, можно лише з підстав, передбачених законом.

Аналогічна вимога закону встановлена і ст. 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На думку суду між сторонами не виникло будь-яких зобов”язань щодо продажу квартири ( є лише згода ОСОБА_1на проживання ОСОБА_2 в квартирі до 15.05.2005р. та повернення боргу в рівних частинах після продажу квартири), а виходячи з того, що позбавлення власника права на його майно здійснються лише з підстав, передбачених законом, то суд не може погодитись з вимогами позивача та його представника про застосування до правовідносин, що виникли між сторонами вимог ст. 366 ЦК України ( на яку послався позивач у позовній заяві), згідно з якою регулюються правовідносини між кредитором та боржником ч.2 абз.2 - у разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов”язків співвласника - боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Також, суд не приймає до уваги твердження позивача щодо обов”язку відповідачки відшкодувати на його користь збитки, які ним понесені під час проживання в житловому приміщенні по найму, оскільки такі обов”язки відповідачка на себе не брала, будь-яких доказів на підтвердження таких витрат, позивачем до суду не надано.

Також, на думку суду, відсутні підстави вважати ОСОБА_2 боржником перед ОСОБА_1 в частині взятих нею обов”язків за письмовим договором-погодженням від 07.03.2005р. щодо погашення спільного боргу перед 3-ми особами ( повернення кожним з них по 1000у.о. з коштів, отриманих ОСОБА_1, оскільки це зобов”язання пов”язане з умовою продажу квартири, а як встановлено судом квартира і на даний час належить сторонам по справі.

В судовому засіданні відповідачка не заперечувала, що зобов”язувалася погасити свою частину боргу - 1000 у.о., але після продажу квартири.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що йому відомо про позику подружжям ОСОБА_1, ОСОБА_2 грошових коштів у іншої особи для придбання квартири та про повернення боргу ОСОБА_1боргу в повному обсязі, але так як жодних письмових розписок на підтвердження даних обставин суду не надано, умовою повернення позичених коштів, сторонами зазначено - продаж квартири, то на думку суду, і в цій частині, позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в цілому до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 15,60,212-215,223 ЦПК України, ст.ст. 316,317,319, 321, 365 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання права власності на квартиру - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі заяви та протягом 20 днів після подачі заяви, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: