Ухвала суду № 50650800, 09.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7088/15

Головуючий у першій інстанції Шликов С. П.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Сілукової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2015 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Генеральне консульство Республіки Польща в Одесі про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, заінтересована особа Генеральне консульство Республіки Польща в Одесі про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що дідусь та мати заявника ОСОБА_3 за національністю були поляками, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 та актовим записом про народження, де у графі батьки вказано: «ОСОБА_6 - поляк, ОСОБА_7 - німка».

24.05.1965 року мати заявника ОСОБА_5 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на «ОСОБА_5».

Відповідно до актового запису про народження ОСОБА_3, остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Магадан, про що в Книзі реєстрації актів про народження міським РАГС м. Магадан було зроблено відповідний актовий запис № 993 від 31.10.1966 року, де у графі батьки було зазначено: «ОСОБА_9, росіянин та ОСОБА_5 - полька».

28.04.1998 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та змінила дівоче прізвище «ОСОБА_5» на прізвище чоловіка «ОСОБА_3».

ІНФОРМАЦІЯ_2 року у подружжя народилася донька ОСОБА_11, про що в Книзі реєстрації актів про народження Абаканським відділу комітету РАГС при уряді Республіки Хакасія зроблено відповідний актовий запис за № 285 від 15.02.1989 року, де у графі батьки зазначено: ОСОБА_2 - українець та ОСОБА_3 - росіянка.

Національність заявника у актовому записі про народження ОСОБА_11 зазначена, як росіянка з метою запобігання негативного впливу з боку авторитарного режиму СРСР та переслідувань в повоєнні часи відносно громадян польського походження.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року у заявника народився син ОСОБА_13, про що в Книзі реєстрації актів про народження відділу РАГС міста Єгор'євськ Московської області зроблено відповідний актовий запис № 763 від 31.12.1998 року, де у графі батьки вказано: ОСОБА_2 - українець та ОСОБА_3 - росіянка.

Національність заявника у актовому записі про народження ОСОБА_13 зазначена, як росіянка з метою запобігання негативного впливу з боку авторитарного режиму СРСР та переслідувань в повоєнні часи відносно громадян польського походження.

Встановлення факту належності до національності «поляки» заявнику та її дітям необхідно з метою отримання карти «Karta Polaka» (Карта поляка) про приналежність до польського народу у Генеральному консульстві Республіка Польща в Одесі, а також розвитку етнічної і подальшої інтеграції в Європейський та польський культурний і освітній простір та налагоджування контактів з етнічною батьківщиною.

На підставі вищевикладеного просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що ОСОБА_3, її донька ОСОБА_11 та її син ОСОБА_13 за національністю є поляками.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

В судове засідання представник заінтересованої особи не з'явився, про слухання справи був повідомлений належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2015 року в задоволені заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_2, представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 року, у графі батьки зазначено: «ОСОБА_6, національність поляк та ОСОБА_14, національність німка».

Згідно з копією довідки № 205247 від 20.02.1943 року ОСОБА_6, 1916 року народження, який народився у Детчинському районі, Тульської області, громадянство - підданство СРСР, національність поляк.

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 15.10.1980 року, виданого Бюро запису актів громадянського стану Грабцевської сільської ради Ферзіковського району Калужської області, ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище «ОСОБА_5» на прізвище «ОСОБА_5».

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Магадан, Республіки РСФСР, її батьками у свідоцтві про народження у графі батько вказаний «ОСОБА_9, національність росіянин», у графі мати «ОСОБА_5, національність полька».

28 квітня 1988 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та після реєстрації шлюбу змінила дівоче прізвище «ОСОБА_5» на прізвище чоловіка «ОСОБА_3».

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 доводиться ОСОБА_3 рідним дідусем, а ОСОБА_5 - рідною матір'ю, які були за національністю поляками.

Відмовляючи в задоволені заяви ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно зі ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, історичної свідомості, традицій, культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх кордонних народів і національних меншин України.

Національність - національна ідентичність, належність особи до певної нації (або іншої етнічної групи (спільності), яка визначається як відмінними особливостями етнічної групи (мова, звичаї і традиції, культура, фізіологічні риси (належність до певного типу тощо), яких дотримується особа, так і особистим почуттям належності до етнічної спільності - почуттям національної ідентичності.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про національні меншини в України» до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про національні меншини в України» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність, Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Частиною 1 ст. 300 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на індивідуальність, має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках. Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

У відповідності до п. 3 Постанови Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 року № 677 «Про затвердження Положення про паспортну систему в СРСР» до паспорту вносяться наступні відомості про особу громадянина: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік народження, місце народження, національність.

Запис про національність у паспорті проводиться відповідно до національності батьків. Якщо батьки належать до різних національностей, то при видачі вперше паспорту національність записується за національністю батька або матері, у залежності від бажання отримувача паспорта. В подальшому запис про національність зміні не підлягає.

Пунктом 1 Постанови Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 року № 677 «Про затвердження Положення про паспортну систему в СРСР» передбачено, що паспорт громадянина Союзу Радянських Соціалістичних Республік є основним документом, який посвідчує особу радянського громадянина. Паспорт громадянина СРСР зобов'язані мати усі радянські громадяни, які досягли 16-річного віку.

За таких обставин, з урахуванням того, що заявник ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто шістнадцятирічного віку остання досягла ІНФОРМАЦІЯ_5 року, на момент досягнення ОСОБА_3 16-річного віку Постанова Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 року № 677 «Про затвердження Положення про паспортну систему в СРСР» була чинною, а тому остання мала можливість при отриманні вперше паспорта громадянина СРСР обрати національність матері - ОСОБА_5, яка за національністю є полькою, однак обрала національність батька ОСОБА_9, який за національністю був росіянином, тобто заявницею, або її представником переконливих доказів на підтвердження того, що при отриманні паспорту вперше вона виявила бажання записати свою національність за національністю матері, однак їй було відмовлено, або її бажання було проігноровано органами, які відали видачею паспортів громадян СРСР вперше, до суду надано не було, на підставі чого ОСОБА_3 у задоволені заяви було відмовлено.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції при розгляді справи, не з'ясував всі обставини справи, неналежним чином провів дослідження доказів, які є в матеріалах справи та мають значення для вирішення заяви, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, оскільки ні заявниця ОСОБА_3, ні її представник не надали переконливих доказів на підтвердження того, що при отриманні паспорту вперше заявниця виявила бажання записати свою національність за національністю матері, однак їй було в цьому відмовлено, або її бажання було проігноровано органами, які відали видачею паспортів громадян СРСР вперше.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Н.В. Ісаєва