Рішення № 50649102, 17.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.08.2015 Справа № 905/1109/15 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М.,розглянувши матеріали

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Щахта Білозерська»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислові вибухові речовини» стягнення 80831,31 грн.Представники сторін: від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 представники за довіреністю; від відповідача: не зявився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Щахта Білозерська» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові вибухові речовини» про стягнення 80837,31грн.. у тому числі 46098,56 грн. суми попередньої оплати, 18716,99 грн. суми штрафних санкцій, 23614,63 грн. інфляційних втрат, 1045,74 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №ШБЗ-2014/305-КП від 20.05.2014 в частині своєчасної поставки товару.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки № ШБЗ-2014/305-КП від 20.05.2014, специфікації, рахунку на оплату № 51, платіжного доручення №801437867, претензії та докази її надіслання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку своїх представників не забезпечив, вимог суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Місцезнаходженням відповідача є: 86123, м.Макіївка, вул. Тайожна,1/Е, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд Донецької області, з метою своєчасного повідомлення відповідача про порушення провадження по справі, направив на адресу відповідача, яка зазначена в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, відповідну ухвалу. 29.07.2015 начальник відділу документального забезпечення та контролю ОСОБА_3, керівник апарату суду ОСОБА_4 та помічник судді Губань М.С. склали акт відповідно, про неможливість направлення кореспонденції за адресою відповідача: 86123, м.Макіївка, вул. Тайожна,1/Е . Складання акту мотивовано листом Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» № 7-14-197 від 06.05.2015 про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьку.

Відтак, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань по справі №905/1109/15.

В порядку Закону України «Про доступ до судових рішень», ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладання розгляду справи були розміщені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).

Окрім того, в позовні заяві міститься інформації про фактичне місцезнаходження відповідача, а саме:49070, м. Дніпропетровськ, вул Мечнікова, 11, на яку ухвалу суду було надіслано.

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність порушеної справи № 905/1109/15 та призначених до розгляду судових засідань ( про день, місце та час кожного судового засідання).

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.05.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська», як покупцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові вибухові речовини», як постачальником (відповідач) підписаний договір поставки№ШБЗ-2014/305-КП, відповідно до умов якого постачальник зобовязується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобовязаний прийняти продукцію та оплатити її вартість у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 3.1. договору умови поставки СPT, протягом 5 днів після направлення покупцем заявки на електронну адресу постачальника, якщо інше не передбачено у відповідних специфікаціях до договору.

Згідно з п. 4.2 договору розрахунки по цьому договору здійснюються покупцем в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% попередньої оплати на підставі виставленого рахунку.

Між сторонами підписана специфікація до договору, в якій сторони погодили умови оплати та строки і місце поставки, а саме умови оплати: 100% попередня оплата; строк поставки до 30.05.2014, умови поставки СPT Донецька область, м. Білозерське, вул. Будівельників. 17.

На виконання умов договору, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 21.05.2014 №51 на суму 46098,56 грн.

Позивач платіжним дорученням від 27.05.2014 №801437869 перерахував на рахунок відповідача кошти на суму 46098,56 грн.

Як зазначає позивач, відповідач товар у строк передбачений договором, а саме до 30.05.2014, не поставив, у звязку з чим позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 22.09.2014 про повернення попередньої оплати у строк протягом 7 днів з моменту отримання претензії та сплату неустойки, на яку відповідач надав відповідь від 29.09.2014 про гарантування поставки товару у найблищий час.

Проте станом на теперішній час відповідач свої зобовязання не виконав, товар у строк не поставив, кошти на вимогу позивача не повернув.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що умовами договору сторонами чітко погоджений строк протягом якого відповідач зобов'язаний поставити позивачу товар, а саме до 30.05.2014 року. Відповідач товар не поставив.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов'язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

Як встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 22.09.2014 повернути у 7- денний термін суму попередньої оплати у розмірі46098,56 грн.

Відповідач вимоги позивача не виконав, кошти на теперішній час не повернув.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 46098,56 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення строків поставки продукції у розмірі 18716,99 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі не поставки (недопоставки) продукції у строки передбачені цим договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочки, а за прострочку понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Оскільки судом встановлено не виконання відповідачем зобовязань по договору, а саме не поставку продукції позивачу, то вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за порушення зобовязання у розмірі передбаченому договором, є правомірніми.

Перевіривши розрахунок позивача штрафних санкцій, суд визнає його вірним на суму 10078,38 грн., у тому числі пеня у розмірі 7278,83 грн., штраф у розмірі 2799,55 грн. Судом відзначається, що позивачем до позовної заяви доданий розрахунок штрафних санкцій на суму 10078,38 грн., а в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути штрафні санкцій у розмірі 18716,99 грн., хоча ціна позову розрахована позивачем виходячи із суми 10078,38 грн. Позивачем вказані неточності не усунуті. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій підлягають задоволенню в частині стягнення 10078,38 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 23614,63 грн. та 3% річних у розмірі 1045,74 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як розяснено в постанові Пленуму Вищого господарського суду 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем умов договору є неправомірними, оскільки по договору відповідач взяв на себе зобовязання з поставки товару, а не з оплати товару, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові вибухові речовини» (86123, Донецька область, м. Макіївка, вул. Тайожна, будинок 1/Е, код 39141622 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» (85014, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17, код 36028628) суму попередньої оплати у розмірі 46098 (сорок шість тисяч девяносто вісім) грн. 56 коп., суму штрафних санкцій у розмірі 10078 (десять тисяч сімдесят вісім) грн. 38 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 20.08.2015.