Ухвала суду № 50645465, 15.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/886/15-ц 15.09.2015 15.09.2015 15.09.2015

Справа № 468/886/15-ц

Провадження №22ц/784/1807/15 Головуючий в першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Довжук Т.С.,

суддів: Шолох З.Л., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засіданняРоманенко Ю.О.,

без участі сторін,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства

«Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2015 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

(далі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»)

про стягнення грошових коштів за договором банківського строкового вкладу (депозиту),

ВСТАНОВИЛА:

03 червня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості по договору банківського вкладу (депозиту) в розмірі 5681 євро 03 євроцентів.

Позивачка посилалась на те, що 09 грудня 2014 року між нею та відповідачем було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 326933/80035/3-14, відповідно до умов якого вона внесла на свій вкладний рахунок 5681 євро 03 євроцентів з процентною ставкою у 11,6 % річних та строком на три місяця, тобто до 09 березня 2015 року. 10 березня 2015 року, в день закінчення строку дії договору, вона звернулася до відповідача з письмовою заявою про повернення суми вкладу, проте Банком грошові кошти повернуті не були.

Посилаючись на вказане, позивачка просила позов задовольнити.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 5681 євро 03 євроцентів. Також вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1, 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» був укладений договір-заява № 326933/80035/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Пенсійний», за яким на вкладний рахунок позивачкою було внесено, а Банком прийнято 5681 євро 03 євроцентів на строк з 09 грудня 2014 року по 09 березня 2015 року (а.с. 5). За умовами укладеного сторонами договору протягом вказаного строку вкладу Банк нараховує та виплачує Вкладникові проценти за ставкою 11,6 % річних (п. 2 договору). У пункті 6 договору сторони домовились, що після закінчення встановленого договором строку Банк повертає вклад ОСОБА_3 в порядку, строки та на умовах, передбачених п. 5.1 Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». З п. 5.1 Основних умов вбачається, що у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу кошти з строкового вкладного рахунку повертаються вкладникові шляхом видачі готівкою або перерахуванням на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок (а.с. 12-15).

На наступний день закінчення строку розміщення строкового вкладу, оскільки 09 березня 2015 року був вихідним днем, ОСОБА_3 звернулась до відповідача з вимогою про повернення внесених за вищевказаним договором коштів (а.с. 7-8).

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходиться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Зі змісту ст. ст. 526, 1058 ЦК України вбачається, що зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладникові готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки тощо).

Правильно встановивши характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відмова відповідача у видачі позивачці депозиту пов'язана з прийнятими Національним банком України обмеженнями, але така відмова не ґрунтується на зазначених вимогах Закону, а тому суд правильно стягнув з відповідача суму за договором банківського вкладу.

Тому, посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Правління Національного банку України від 03 березня 2015 року № 160 не заслуговують на увагу.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що заборгованість по договору банківського вкладу рішенням суду стягнута в валюті (євро), а не в національній валюті.

Так, дійсно, згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України). Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України). Такими випадками є ст. 193 ЦК України, Закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрет Кабінету міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). Тобто, у даному випадку, суд мав право стягнути суму банківського вкладу в іноземній валюті.

Інші доводи апеляційної скарги, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права також не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому не має підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді