Постанова № 50644263, 15.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2015 року № 826/13231/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2015 року № 0000441502,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.02.2015 року № 0000441502, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 165 192 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2015 року відкрито провадження у справі, закінченого підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали висновки за результатами перевірки правомірності декларування позивачем від'ємного значення суми ПДВ, в ході якої встановлено начебто включення позивачем до складу податкового кредиту ряду податкових накладних, які не зареєстровані в ЄРПН, а також податкових накладних, виписаних з порушенням законодавства (відсутній підпис особи, яка склала накладну, номенклатура накладної не розкриває суть операції, відсутній зв'язок з господарською діяльністю тощо). У той же час, як зазначає позивач, всі податкові накладні, які включені позивачем до складу податкового кредиту у спірному періоді, належним чином оформлені та зареєстровані в ЄРПН у відповідності до вимог законодавства, пов'язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується всіма необхідними первинними документами, а відтак, як вважає позивач, підстав для прийняття оскаржуваного рішення не було.

У судовому засіданні 21.07.2015 року представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, надавши письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає.

Суд у судовому засіданні 21.07.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Український лізинговий фонд» (код ЄДРПОУ 37859096) з питань достовірності декларування від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень, травень, липень, вересень та жовтень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 22.01.2015 р. № 56/26-54-15-02-13/37859096 (далі - Акт перевірки).

Слід зазначити, що позивачем були подані заперечення на Акт перевірки, за результатами яких (відповідь ДПІ про розгляд заперечень від 14.02.2015 № 3052/10/26-54-15-02-30) ДПІ частково скасовані висновки Акту перевірки та викладено висновок акту перевірки у новій редакції.

Так, відносно порушень, які покладені в основу оскаржуваного рішення, в Акті перевірки (з урахуванням результатів розгляду заперечень на Акт перевірки) ДПІ встановлено, що у період, за який проведено перевірку, позивач був зареєстрований платником ПДВ (з 29.10.2013 р.). Фактичний вид діяльності згідно КВЕД 64.91 - фінансовий лізинг.

Зазначено, що згідно з поданих ТОВ «Український лізинговий фонд» до ДПІ податкових декларацій від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларацій (уточнюючих розрахунків) становить, зокрема: за березень 2014 року - 1090008 грн., за травень 2014 року - 363502 грн., за липень 2014 року - 431841 грн., вересень 2014 року - 404015 грн., за жовтень 2014 року - 926484 грн.

Причиною від'ємного значення, як зазначає ДПІ, стало придбання позивачем автомобілів для подальшої їх передачі у лізинг.

В пункті 3.13 Акту перевірки ДПІ зазначає, що станом на 22.01.2015 р. не встановлено включення ТОВ «Український лізинговий фонд» до складу податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих у ЄРПН.

Надалі, (з урахуванням результатів розгляду заперечень) ДПІ зазначено (стор. 9 Акту), що під час проведення детального аналізу податкового кредиту було встановлено, що ТОВ «Український лізинговий фонд» до складу податкового кредиту включено податкові накладні, виписані з порушеннями законодавства, а саме:

- № 15659 від 31.03.2014, контрагент ТОВ «Голден телеком», сума ПДВ - 49,83 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 6015268/01 від 31.03.2014, контрагент - ПрАТ «Фарлеп-Інвест», сума ПДВ - 64,4 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 6015546/01 від 31.03.2014, контрагент - ПрАТ «Фарлеп-Інвест», сума ПДВ - 197,52 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 731від 12.03.2014, контрагент - ТОВ «Автосоюз», сума ПДВ - 28,25 грн., суть порушення - відсутній підпис особи, яка склала накладну;

- № 6028744/01 від 31.03.2014, контрагент - ПрАТ «Фарлеп-Інвест», сума ПДВ - 164,04 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 6021694/01 від 31.03.2014, контрагент - ПрАТ «Фарлеп-Інвест», сума ПДВ - 71,88 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 592800 від 31.03.2014, контрагент - ПрАТ «Київстар», сума ПДВ - 2980 грн., суть порушення - відсутній підпис особи, яка склала накладну;

- № 27860 від 31.05.2014, контрагент - ТОВ «Голден телеком», сума ПДВ - 49,83 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 1 від 14.05.2014, контрагент - ТОВ «Компанія Авто Вибір», сума ПДВ - 399,74 грн., суть порушення - невідповідність номенклатури;

- № 1 від 05.05.2014, контрагент - ТОВ «Аеліта Асістанс», сума ПДВ - 2517,35 грн., суть порушення - склад. з поруш. п. 2 Порядку заповнен. п.н.;

- № 17571 від 31.07.2014, контрагент - ПрАТ «МТС Україна», сума ПДВ - 57,5 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 27141 від 31.07.2014, контрагент - ТОВ «Голден телеком», сума ПДВ - 50 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 33679 від 31.07.2014, контрагент - ТОВ «Голден телеком», сума ПДВ - 49,83 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 18106 від 31.07.2014, контрагент - ПрАТ «МТС Україна», сума ПДВ - 60,90 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 6040202/01 від 31.07.2014, контрагент - ПрАТ «Фарлеп-Інвест», сума ПДВ - 233,58 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 145311 від 31.07.2014, контрагент - ПрАТ «Київстар», сума ПДВ - 3450,98 грн., суть порушення - склад. з поруш. п. 2 Порядку заповнен. п.н.;

- № 6056564/01 від 30.09.2014, контрагент - ПрАТ «Фарлеп-Інвест», сума ПДВ - 60,90 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 102 від 23.09.2014, контрагент - ТОВ «Баварія Моторс», сума ПДВ - 833,33 грн., суть порушення - не відноситься до госп. діяльн.;

- № 6 від 19.09.2014, контрагент - ТОВ «АРТ Пласт», сума ПДВ - 1789,8 грн., суть порушення - не відноситься до госп. діяльн.;

- № 163 від 19.09.2014, контрагент - ТОВ «АВС Офіс Лтд», сума ПДВ - 416,66 грн., суть порушення - не відноситься до госп. діяльн.;

- № 59 від 16.09.2014, контрагент - ТОВ «Кредо Авто», сума ПДВ - 518 грн., суть порушення - не відноситься до госп. діяльн.;

- № 1673 від 12.09.2014, контрагент - ДП «Автотрейдінг-Одеса», сума ПДВ - 833,33 грн., суть порушення - не відноситься до госп. діяльн.;

- № 6044841/01 від 31.08.2014, контрагент - ПрАТ «Фарлеп-Інвест», сума ПДВ - 193,45 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 6059040/01 від 31.10.2014, контрагент - ПрАТ «Фарлеп-Інвест», сума ПДВ - 253,68 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 23961 від 31.10.2014, контрагент - ТОВ «Голден Телеком», сума ПДВ - 49,33 грн., суть порушення - факсимільне відтворення підпису;

- № 44332/24 від 08.10.2014, контрагент - ТОВ «Епіцентр К», сума ПДВ - 43,50 грн., суть порушення - не відноситься до госп. діяльності;

- № 21 від 05.09.2014, контрагент - ТОВ «Саннет», сума ПДВ - 200 грн., суть порушення - склад. з поруш. п. 2 Порядку заповнен. п.н.

Окрім того, в Акті перевірки (з урахуванням результатів розгляду заперечень) встановлено (стор. 12 Акту), що ТОВ «Український лізинговий фонд» до складу податкового кредиту включено податкові накладні, не пов'язані з провадженням господарської діяльності підприємства та податкові накладні, включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних двічі та такі податкові накладні, що не включені до Єдиного реєстру податкових накладних та не надані на паперових носіях, а саме: № 98 від 21.05.2014, отриману від ТОВ «Авто-Плаза»; № 212 від 26.05.2014 отриману від ТОВ «Автоцентр Дніпропетровськ»; № 1 від 08.07.2014 отриману від ТОВ «Аеліта Асістанс»; № 4664 від 31.07.2014, отриману від ТОВ «АВТ Баварія»; № 420 від 25.07.2014, отриману від ТОВ «Гранд Мотор»; № 134 від 12.09.2014, отриману від ТОВ «Велет Авто»; № 549 від 12.09.2014, отриману від ТОВ «Автоцентр-Україна»; № 386 від 14.07.2014, отриману від ТОВ «ВТП «Інжпроект»; № 808 від 26.09.2014, отриману від ТОВ «ВТП «Інжпроект»; № 908 від 28.10.2014, отриману від ТОВ «ВТП «Інжпроект»; № 786 від 29.10.2014, отриману від ТОВ «Восток Автомир»; № 785 від 29.10.2014, отриману від ТОВ «Восток Автомир»; № 4915 від 31.10.2014, отриману від ТОВ «АВТ Баварія».

Враховуючи наведене, ДПІ у розділі «Висновок» Акту перевірки (з урахуванням результатів розгляду заперечень) зазначено, що на порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200,4, п. 200.6 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Український лізинговий фонд» завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 165 192,0 грн., в т.ч. за березень 2014 року на суму в розмірі 2312,0 грн.; за травень 2014 року на суму в розмірі 118191,0 грн.; за липень 2014 року на суму в розмірі 10684,0 грн.; за вересень 2014 року на суму в розмірі 24311,0 грн.; за жовтень 2014 року на суму в розмірі 9694,0 грн.

На підставі вказаних висновків ДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.02.2015 року № 0000441502, відповідно до якого ТОВ «Український лізинговий фонд» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 165 192 грн.

Вирішуючи у взаємозв'язку із наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені ст. 198 ПК України.

Так, відповідно до п. 198.1 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 201.4. ПК України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Станом на момент виникнення спірних відносин форма та порядок заповнення податкової накладної була затверджена наказом Міністерство доходів і зборів України № 10 від 14.01.2014 (далі Порядок № 10).

Пунктом 18 вказаного Порядку № 10 передбачено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Щодо викладених в Акті перевірки доводів ДПІ про порушення порядку заповнення накладних з підстав їх підписання факсиміле, а саме таких накладних як: № 15659 від 31.03.2014, № 6015268/01 від 31.03.2014, № 6015546/01 від 31.03.2014, № 6028744/01 від 31.05.2014, № 6021694/01 від 30.04.2014, № 27860 від 31.05.2014, № 17571 від 31.07.2014, № 27141 від 31.07.2014, № 33679 від 31.07.2014, № 18106 від 31.07.2014, № 6040202/01 від 31.07.2014, № 6056564/01 від 30.09.2014, № 6044841/01 від 31.08.2014, № 6059040/01 від 31.10.2014 та № 23961 від 31.10.2014, слід зазначити наступне.

Так, позивачем надані до матеріалів справи копії вказаних вище податкових накладних, з аналізу яких вбачається наявність на кожній податковій накладній підпису особи, уповноваженої постачальником товарів/послуг (контрагента позивача), та судом візуально не вбачається факту вчинення таких підписів за допомогою факсимільного відтворення підпису, про що стверджує ДПІ.

ДПІ в ході розгляду справи не надано суду висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження підписів у податкових накладних, який би давав підстави стверджувати про виконання таких підписів за допомогою факсиміле. Тобто, фактично доводи про факсимільне відтворення підписів ґрунтуються виключно на суб'єктивній оцінці документів ревізором-інспектором, який проводив перевірку, без надання встановлених законодавством доказів, які б підтверджували такі обставини, у зв'язку з чим такі доводи ДПІ суд вважає безпідставними. При цьому, суд враховує, що ДПІ по суті не заперечується та не спростовано фактичного вчинення операцій за вказаними податковими накладними.

Судом також не встановлено відсутності підписів у податкових накладних № 731 від 12.03.2014 та № 592800 від 31.05.2014, про що зазначає ДПІ, оскільки з наданих позивачем до матеріалів справи копій цих накладних вбачається їх підписання належним чином. До того ж, в ході розгляду даної справи представником відповідача не доведено обставин порушення порядку оформлення податкових накладних № 1 від 05.05.2014, № 145311 від 31.07.2014 та № 21 від 05.09.2014, а з досліджених судом копій вказаних податкових накладних, які додані до матеріалів справи, вбачається їх оформлення у відповідності до положень ПК України та Порядку Міндоходів № 10.

Стосовно доводів ДПІ про невідповідність визначення номенклатури в податковій накладній № 1 від 14.05.2014 (номенклатура послуги - «Агентська винагорода»), складеної контрагентом позивача ТОВ «Компанія Авто Вибір», судом встановлено, що вказана податкова накладна була виписана на виконання вимог агентської угоди № 02/04/14 від 04.04.2014, укладеної між позивачем та ТОВ «Компанія Авто Вибір» (Агентом). Предметом даної угоди був пошук та залучення юридичних та фізичних осіб з ціллю укладення з позивачем договорів фінансового лізингу, з подальшої виплатою позивачем агентської винагороди за виконані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаної угоди ТОВ «Компанія Авто Вибір» сприяв укладенню позивачем із ОСОБА_1 договору фінансового лізингу № 2777/04/14-Н від 22.04.2014 року, про що ТОВ «Компанія Авто Вибір» складено акт-звіт агента, безпосередньо сам договір фінансового лізингу № 2777/04/14-Н від 22.04.2014 року та акт прийому-передачі предмету лізингу від 28.04.2014 року. З наведеного вбачається, що визначена у податковій накладній № 1 від 14.05.2014 номенклатура послуги - «Агентська винагорода» фактично відтворює зміст операції з наданих ТОВ «Компанія Авто Вибір» позивачу послуг та не дає підстав для позбавлення податкової накладної юридичного значення. Відтак, доводи ДПІ про невідповідність визначення номенклатури у вказаній податковій накладній спростовуються наведеним та є безпідставними.

Що стосується висновків ДПІ про відсутність зв'язку придбаних позивачем послуг з господарською діяльністю підприємства, що, як зазначає ДПІ, позбавляє позивача права на віднесення податкових накладних за такими операціями до складу податкового кредиту, суд зазначає, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Натомість, сукупність наданих до матеріалів справи договорів та первинних документів щодо придбання позивачем послуг з підготовки та проведення рекламних заходів, спрямованих на популяризацію послуг та товарів позивача, а також агентських договорів та первинних документів щодо придбання позивачем послуг з пошуку та залучення юридичних та фізичних осіб з ціллю укладення з позивачем договорів фінансового лізингу, з подальшої виплатою позивачем агентської винагороди за виконані послуги, підтверджують фактичне виконання спірних операцій, а також їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача (фінансовий лізинг), та не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій.

Слід зазначити, що вказані вище та досліджені судом податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, відповідачем не доведено того, що до перевірки позивачем надавалися інші документи, ніж ті, що надані позивачем до суду та наявні в матеріалах справи.

Під час розгляду справи представником ДПІ не спростовано наведені вище факти та не доведено зворотне.

Стосовно викладених в Акті перевірки висновків ДПІ про включення ТОВ «Український лізинговий фонд» до складу податкового кредиту податкових накладних, які включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних двічі, що, на думку ДПІ, позбавляє позивача права на віднесення сум, вказаних у таких накладних, до сум податкового кредиту, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Аналіз наведених норм Податкового кодексу України вказує, що підставою для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є здійснення відповідних господарських операцій та наявність податкових накладних, виписаних платниками податку на додану вартість, оформлених у відповідності до статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних. У свою чергу відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Український лізинговий фонд» є лізинговою компанією. У спірному періоді позивач здійснював операції з надання послуг фінансового лізингу транспортних засобів, у зв'язку з чим та з метою пошуку і залучення юридичних та фізичних осіб з ціллю укладення з позивачем договорів фінансового лізингу, позивачем було укладено ряд агентських договорів. На підтвердження наведеного до матеріалів справи надані копії агентських договорів, актів наданих послуг (актів-звітів агентів) до них, а також зразки договорів фінансового лізингу, укладених за сприяння залучених агентів, банківські виписки щодо підтвердження розрахунків.

З наявних в матеріалах справи актів наданих послуг (актів-звітів агентів) вбачається, що у кожному з них міститься перелік договорів фінансового лізингу, що були укладені за сприяння такого агента та суми агентської винагороди, розраховані за кожним укладеним договором, а також загальну суму агентської винагороди.

Залученими позивачем агентами за вказаними договорами виписано на користь позивача такі податкові накладні: № 98 від 21.05.2014 р. на загальну суму 7 031,80 грн., (отриману від ТОВ «Авто-Плаза»); № 1 від 08.07.2014 р. на загальну суму 40 460,61 грн. (отриману від ТОВ «Аеліта Асістанс»); № 4664 від 31.07.2014 р. на загальну суму 5 718,11 грн. (отриману від ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»); № 4915 від 31.10.2014 р. на загальну суму 15 673,44 грн. (отриману від ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія»); № 420 від 25.07.2014р. на загальну суму 7 047,58 грн. (отриману від ТОВ «Гранд Мотор»); № 134 від 12.09.2014 р. на загальну суму 9 541,40 грн. (отриману від ТОВ «Велет Авто»); № 549 від 12.09.2014р. на загальну суму 12 660,22 грн. (отриману від ТОВ «Автоцентр-У країна»); № 386 від 14.07.2014 р. на загальну суму 58 210,76 грн. (отриману від ТОВ «ВТП «Інжпроект»); № 808 від 26.09.2014 р. на загальну суму 80 896,74 грн. (отриману від ТОВ «ВТП «Інжпроект»); № 908 від 28.Ш.2014 р. на загальну суму 40 555,26 грн. (отриману від ТОВ «ВТП «Інжпроект»); № 786 від 29.10.2014 р. на загальну суму 2 581,82 грн. (отриману від ТОВ «Восток Автомир»); № 785 від 29.10.2014 р. на загальну суму 13 783,48 грн. (отриману від ТОВ «Восток Автомир»); № 212 від 26.05.2014 р. на загальну суму 675 036,00 грн. (отриману від ТОВ «Автоцентр-Дніпропетровськ»).

Судом встановлено, що всі вказані вище податкові накладні оформлені у відповідності до статті 201 ПК України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями № 2, що наявні в матеріалах справи.

Разом з цим, як вбачається з реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, які подавались позивачем до декларації з податку на додану вартість за спірні періоди, вказані податкові накладні відображені в реєстрі декількома рядками під номером такої податкової накладної. При цьому, сума значень, вказаних у графах 8 таких рядків (Загальна сума, включаючи ПДВ), відповідає загальній сумі з ПДВ, вказаній в податковій накладній. Як приклад, податкова накладна № 98 від 21.05.2014 р. на загальну суму 7 031,80 грн. відображена у реєстрі у рядку № 162 із зазначенням у графі 8 суми у розмірі 3 410,90 грн. та у рядку 163 із зазначенням у графі 8 суми у розмірі 3 620,90 грн., що у сукупності становить загальну суму виписаної податкової накладної - 7 031,80 грн.

При цьому, з аналізу реєстрів отриманих податкових накладних вбачається, що відображені в реєстрі декількома рядками податкові накладні не вплинули на правильність визначення сум ПДВ.

Відтак, враховуючи те, що вказані податкові накладні, виписані контрагентами позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відображення їх в реєстрі декількома рядками, що зумовлено особливостями бухгалтерського обліку в програмі 1С, не вплинуло на розрахунки із бюджетом або на визначення розміру від'ємного значення, суд приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушень положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а відтак і про відсутність підстав для позбавлення позивача права на включення сум податку на додану вартість за вказаними податковими накладними до податкового кредиту. При цьому суд зазначає, що за змістом статті 201 ПК України негативні наслідки у вигляді позбавлення покупця права на податковий кредит наступають у разі відсутності факту реєстрації продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не у разі некоректного відображення покупцем таких накладних у реєстрі отриманих податкових накладних.

У взаємозв'язку із наведеним суд також зазначає про помилковість сприйняття відповідачем податкових накладних, відображених в реєстрах отриманих податкових накладних декількома рядками, як окремих (самостійних) податкових накладних, оскільки по суті в реєстрі в декількох рядках відображалася одна податкова накладна, а відтак доводи ДПІ про вчинене порушення позивачем у зв'язку із ненаданням їх у паперовому вигляді та не реєстрації в ЄРПН є безпідставними.

В ході розгляду справи відповідачем не спростовано наведеного та не доведено суду зворотного. При цьому суд враховує, що ДПІ під час розгляду справи не заперечувалося та визнавалося фактичне вчинення операцій за вказаними податковими накладними.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум від'ємного значення, свідчили б про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2015 року № 0000441502, прийняте ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя К.Ю. Гарник