Постанова № 50644083, 14.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2015 року № 826/7339/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ЗЛАТОБАНК», за участю третіх осіб - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» про визнання протиправним рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Фактор Плюс») до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ЗЛАТОБАНК» (далі - відповідач, Уповноважена особа Фонду), за участю третіх осіб - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Національного банку України (далі - НБУ), товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - бурове обладнання (Україна)» (далі - ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фросбі-М» (далі - ТОВ «Фросбі-М»), в якому просить визнати протиправним та нечинним рішення Уповноваженої особи Фонду, яким визнано нікчемними:

договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, укладений між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та позивачем, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04.02.2015 за № 236;

договір застави майнових прав № 82/1/1-S від 26.12.2014, укладений між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та позивачем, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04.02.2015 за № 236 та договір про внесення змін і доповнень до нього від 23.01.2015, укладеного між тими ж сторонами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23.01.2015 за № 81.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи - НБУ проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі та просили відмовити у задоволенні позову.

05.08.2015 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням вказаного клопотання та неприбуттям третіх осіб, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2014 між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «Універсальні інформаційні технології» (далі - ТОВ «УІТ») укладено договір банківського вкладу № 82/11 (далі - Депозитний договір), відповідно до умов якого TOB «УІТ» розмістило на депозитному рахунку в ПАТ «ЗЛАТОБАНК» грошові кошти у розмірі 59371916,00 грн., строк розміщення яких встановлюється з 26.12.2014 до 14.01.2015.

Також, 26.12.2014, з метою забезпечення виконання ПАТ «ЗЛАТОБАНК» умов Депозитного договору, між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та TOB «УІТ» укладено договір застави майнових прав № 82/1/1-S, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26.12.2015 за № 2315, до якого внесено зміни згідно з договором про внесення змін і доповнень до такого договору від 23.01.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23.01.2015 за № 81 (далі - Договір застави).

Відповідно до умов такого Договору застави сторони погодили, що ПАТ «ЗЛАТОБАНК», в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за Депозитним договором передає в заставу TOB «УІТ» майнові права за наступними кредитними договорами (далі - Предмет застави):

за кредитним договором від 23.09.2013 № 255/l/13-KL, укладеним між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «Фросбі-М», відповідно до умов якого ТОВ «Фросбі-М» повинно повернути ПАТ «ЗЛАТОБАНК»: кредит в розмірі 2712456,16 доларів США, з кінцевим терміном повернення 22.09.2015 та сплачувати проценти за користування кредитними коштами в доларах США з розрахунку 14,5 процентів річних; нараховані проценти, що станом на дату укладання цього Договору складають 25458,63 Доларів США. Зобов'язання, що випливають з кредитного договору забезпечуються: договором іпотеки, посвідченим Кирилюком Д.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.09.2013 за реєстровим № 3591, який укладений між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та Дочірнім підприємством «СТРОЙ-МАРКЕТ ПЛЮС»; договором іпотеки, посвідченим Кирилюком Д.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11.10.2013 за реєстровим № 3747, який укладений між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ДАГМАР - ІНВЕСТ»; договором поруки від 23.09.2013 № 255/1/13-KL/P - 1, що укладений між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та Компанією «АНСУСА ЛІМІТЕД»;

за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL, укладеним між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», відповідно до умов якого ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)» повинно повернути ПАТ «ЗЛАТОБАНК»: кредит у розмірі 2400000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 02.02.2015 та сплачувати проценти за користування кредитними коштами в доларах США з розрахунку 15,0 процентів річних; нараховані проценти, що станом на дату укладання цього Договору складають 83000,00 Доларів США. Зобов'язання, що випливають з кредитного договору забезпечуються: договором іпотеки, посвідченим Паракудою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28.08.2012 за реєстровим № 2184, який укладений між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)»; договором застави корпоративних прав (прав на частку в статутному капіталі ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)») від 30.08.2012 № б/н, який укладений між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)».

Відповідно до умов Договору застави, сторони оцінюють майнові права у розмірі 5220914,79 доларів США, що за курсом НБУ на день укладання цього договору становить 82321515,32 грн.

26.01.2015 між TOB «УІТ» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» укладено Договір відступлення права вимоги № 26/01-15/1 (далі - Договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого до позивача у повному обсязі перейшло право вимоги за Депозитним договором щодо повернення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» коштів у розмірі 59371916,00 грн.

На виконання умов Договору відступлення права вимоги, 31.01.2015 між позивачем та TOB «УІТ» укладено договір відступлення за Договором застави, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 211, відповідно до умов якого TOB «УІТ» у повному обсязі відступило свої права заставодержателя за Договором застави позивачу.

За таких умов, суд погоджується з твердженням позивача про те, що на підставі укладених Договору відступлення права вимоги та зазначеного договору відступлення за договором застави, станом на 31.01.2015 позивач у повному обсязі набув прав кредитора відносно ПАТ «ЗЛАТОБАНК» у розмірі 59371916,00 грн., та набув у повному обсязі прав заставодержателя за Договором застави.

В подальшому, позивач звернувся до ПАТ «ЗЛАТОБАНК» з вимогою від 03.02.2015 вих. № 03/02-15/1 про погашення заборгованості шляхом уступки вимоги, що випливає із заставленого права, в якій повідомив ПАТ «ЗЛАТОБАНК» про те, що керуючись Законом України «Про заставу», положеннями Договору застави (зокрема п. 4.3), ТОВ «ФК «Фактор Плюс», як сторона за Депозитним договором та як заставодержатель за Договором застави, обрав наступний спосіб реалізації прав заставодержателя: звернення стягнення на предмет застави шляхом відступлення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» ТОВ «ФК «Фактор Плюс» вимоги, що випливає із заставленого згідно Договору застави права. Також позивач повідомив, що станом на 03.02.2015 він у повному обсязі набув прав кредитора до ТОВ «Фросбі-М» та ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», та у повному обсязі набув прав заставодержателя/іпотекодержателя відносно майнових/не майнових поручителів вказаних боржників, у зв'язку з чим, керуючись положеннями пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору застави та з метою внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо заміни особи іпотекодержателя/заставодержателя з ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на TOB «ФК «Фактор Плюс», даною вимогою позивач вимагав у ПАТ «ЗЛАТОБАНК», в день відправлення вказаної вимоги укласти відповідні договори відступлення.

За результатами отримання ПАТ «ЗЛАТОБАНК» вказаної вимоги, 04.02.2015 між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 236, відповідно до умов якого ПАТ «ЗЛАТОБАНК» відступив позивачу, а позивач, шляхом часткового задоволення своїх прав як заставодержателя згідно умов Договору застави, прийняв належне ПАТ «ЗЛАТОБАНК» право вимоги на предмет застави, передбачений пп. 1.1.2 п. 1.1 Договору застави, а саме право вимоги за: кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL, укладеним між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», разом із відповідними змінами до нього.

У зв'язку з відступленням прав за вказаним кредитним договором на підставі цього Договору здійснено відступлення прав за договорами забезпечення, якими забезпечується виконання умов такого кредитного договору.

Згідно з п. 1.4 договору відступлення права вимоги від 04.02.2015 до позивача перейшло право вимагати від боржника 40522415,26 гри. Отже, в результаті укладання вказаного договору частково задоволено вимоги позивача - у розмірі 40522415,26 грн., у зв'язку з чим на таку ж суму було зменшено розмір зобов'язань ПАТ «ЗЛАТОБАНК» перед ТОВ «ФК «Фактор Плюс».

Водночас, листом від 30.03.2015 № 928 відповідач, з посиланням на п.п. 1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», повідомив позивачу про нікчемність договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, укладеного між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04.02.2015 за № 236.

Листом від 30.03.2015 № 929 відповідач, з посиланням на п.п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», повідомив позивачу про нікчемність договору застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S, укладеного між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «УІТ», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26.12.2014 за № 2315 та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23.01.2015, укладеного між тими ж сторонами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23.01.2015 за № 81.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

13.02.2015 на підставі постанови Правління НБУ № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 30 про запровадження з 14.02.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ЗЛАТОБАНК».

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (ч. 2 ст. 1 названого Закону).

Отже, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у спірних правовідносинах, тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин з ПАТ «ЗЛАТОБАНК», лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 37 вказаного Закону уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Поряд з цим, виключний перелік підстав нікчемності правочинів (у тому числі договорів) передбачено ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зокрема, відповідно до п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Отже, в силу вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлення наявності чи відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 такого Закону для визнання нікчемним/ими правочину/ів (у тому числі договори) залежить від результатів проведення перевірки уповноваженою особо Фонду.

Таким чином, рішення про віднесення того чи іншого правочину до нікчемного уповноважена особа Фонду приймає на підставі свого внутрішнього переконання, тобто про наявність чи відсутність, зокрема, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону переваг (пільг) уповноважена особа Фонду за результатами проведеної перевірки, на підставі свого внутрішнього переконання, приймає рішення, яке в силу вимог п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» може бути викладене у формі повідомлення.

За таких умов судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що він не наділений повноваженнями приймати рішення про визнання нікчемними правочинів та такі рішення ним не приймались, а також про те, що він лише повідомляє сторони за договорами про нікчемність тих чи інших договорів.

Разом з тим, відповідач у письмових запереченнях посилається на те, що за період з 13.02.2012 по 13.02.2015 ПАТ «ЗЛАТОБАНК» укладено наступну кількість договорів: з фізичними особами - 42774 договори; з юридичними особами - 2625 договорів. Із 45399 договорів для забезпечення виконання умов Депозитного договору укладено тільки один договір застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S та передано в заставу майнові права за кредитними договорами, на підтвердження чого відповідачем надано довідку від 05.06.2015 вих. № 1174.

Також відповідач посилається на Положення про здійснення в AT «ЗЛАТОБАНК» депозитних операцій з юридичними особами - внутрішній документ ПАТ «ЗЛАТАБАНК», яким не передбачена можливість укладення договорів застави для забезпечення виконання умов депозитних договорів.

З огляду на те, що іншим юридичним особам такі переваги зі сторони ПАТ «ЗЛАТОБАНК» не надавались, відповідач вважає, що укладаючи вказаний договір, ПАТ «ЗЛАТОБАНК» надав явну перевагу TOB «УІТ» - первісний кредитор (ТОВ «ФК «Фактор Плюс» - новий кредитор).

В той же час, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що із 2625 договорів, укладених ПАТ «ЗЛАТОБАНК» з юридичними особами, мали місце аналогічні договори, як зазначений Депозитний договір, зокрема: часові проміжки укладення такого договору та розмір коштів, які залучені на депозит - більше 59 млн. грн.

Водночас, чинним законодавством, зокрема, положеннями статей 572-593 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу» встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

При цьому, чинне законодавство не містить обмежень щодо виду зобов'язань, які можуть забезпечуватись договором застави. В той же час, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту узгодженості дій ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та TOB «УІТ», як первісного кредитора, та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», як нового кредитора, щодо укладання вищевказаних правочинів з метою надання останнім прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку переваг (пільг).

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладання Договору застави, як гарантія (забезпечення виконання) повернення суми депозиту у розмірі більше 59 млн. грн. за Депозитним договором, не мало на меті надання ТОВ «ФК «Фактор Плюс», вже як новому кредитору, прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку переваг (пільг), у зв'язку з чим суд вважає, що за вказаних обставин укладання Договору застави не є наданням переваг (пільг) у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, суд погоджується з твердженням позивача про те, що укладання Договору застави у спірних правовідносинах є ринковим підходом, з метою залучення банком значної суми коштів на депозит та надання відповідних гарантій власнику таких коштів.

Також необґрунтованими та безпідставними є твердження відповідача в письмових запереченнях про те, що передаючи в заставу майнові права за кредитними договорами ПАТ «ЗЛАТОБАНК» позбавив себе можливості розпоряджатись коштами, що були передані йому в рахунок їх виконання та позбавив себе таким чином можливості виконувати грошові зобов'язання перед іншими кредиторами та у зв'язку з цим Договір застави є нікчемним відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з огляду на те, що, по-перше, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що будь-який з боржників здійснив відповідне погашення кредиту за вказаними договорами та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» позбавлений можливості розпоряджатись такими коштами, по-друге, як встановлено судом з пояснень представника позивача, з моменту укладення Договору застави ПАТ «ЗЛАТОБАНК» не здійснював перерахування заставодержателю (ТОВ «ФК «Фактор Плюс») коштів одержаних від боржників, що свідчить про те, що боржники не здійснювали погашення заборгованості на користь ПАТ «ЗЛАТОБАНК». Вказані обставини підтверджуються також і поясненнями ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», які наявні в матеріалах справи. При цьому, відповідач не посилається на будь-які інші обставини, які відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчать про нікчемність спірних Договорів.

Стосовно посилань представника третьої особи - НБУ на те, що куратор ПАТ «ЗЛАТОБАНК», який був призначений НБУ, не погоджував зазначені TOB «ФК «Фактор Плюс» договори відступлення права вимоги та договір застави майнових прав та не надавав згоди, як заставодержатель, заставодавцю ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на відчуження заставленого майна шляхом передачі майнових прав за кредитними договорами з TOB «Діскавері - бурове обладнання (Україна)» та ТОВ «Фросбі-М», які забезпечують виконання зобов'язань за кредитами НБУ, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку.

З матеріалів справи видно, що 19.08.2014 постановою Правління НБУ № 506/БТ встановлено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ «ЗЛАТОБАНК» шляхом призначення куратора, що не заперечувалось сторонами.

Згідно з п. 5.1 Глави 5 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 (далі - Положення № 346), Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

Пунктом 5.4 такого Положення встановлено, що куратор банку призначається з числа службовців Національного банку, які мають вищу економічну або юридичну освіту. Службовець Національного банку, який призначається куратором банку, надає письмове запевнення про відсутність конфлікту інтересів з цим банком у нього, в асоційованих з ним осіб та юридичних осіб, у яких такі асоційовані особи є керівниками або контролерами.

Відповідно до п. 5.6 Положення № 346 куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку.

Пунктом 5.7 Положення № 346 передбачено, що на куратора банку можуть покладатися такі повноваження, зокрема: здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися.

Разом з тим, згідно з п.п. 5.9, 5.10 Положення № 346 куратор банку з метою ефективного виконання покладених на нього завдань за наявності обґрунтованих підстав має право на отримання необхідної інформації від структурних підрозділів Національного банку та залучення до роботи за погодженням з керівництвом Національного банку службовців Національного банку. Банк на вимогу куратора банку зобов'язаний надавати інформацію щодо його діяльності, у тому числі пояснення щодо проведення ним окремих операцій. Інформація надається у формі відповідних документів та їх копій (у тому числі виготовлених методом сканування або створення фотокопій) чи інших носіїв відповідної інформації.

З викладених норм чітко вбачається, що куратор НБУ, в контексті здійснення постійного посиленого контролю за діяльністю банку, в тому числі за проведенням банком операцій та можливості отримання відповідної інформації та ознайомлення з відповідними документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися, мав за висновком суду вагому роль при прийнятті ПАТ «ЗЛАТОБАНК» рішень щодо укладання, як Договору застави, так і Договору відступлення права вимоги та, відповідно, у разі незгоди куратора щодо вчинення таких правочинів останній мав можливість, зокрема, вимагати від ПАТ «ЗЛАТОБАНК» пояснення щодо проведення ним таких операцій, проте будь-яких доказів на підтвердження таких обставин представником НБУ суду не надано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що куратор був обізнаний з вчиненням таких правочинів та не мав заперечень щодо їх вчинення.

В той же час, суд зауважує, що наявність чи відсутність застави, наявність чи відсутність згоди заставодержателя на відчуження предмету застави за висновком суду не є в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підставою для визнання правочину/ів (у тому числі договору/ів) нікчемним/ими.

Щодо посилань відповідача на рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2015 у справі № 910/9668/15 за позовом ПАТ «ЗЛАТОБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінського В.І. до ТОВ «УІТ», треті особи - ТОВ «Діскавері - бурове обладнання (Україна)», ТОВ «ФК«Фактор Плюс», ТОВ «Фросбі-М», НБУ, яким визнано недійсним договір застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S, який укладено ПАТ «ЗЛАТОБАНК», як заставодавцем, та ТОВ «УІТ», як заставодержателем, посвідчено приватним нотаріусом Джуринською Л.В. і зареєстровано в реєстрі за № 2315 та визнано недійсним договір від 23.01.2015, який укладено між ПАТ «ЗЛАТОБАНК», як заставодавцем, та ТОВ «УІТ», як заставодержателем, про внесення змін до договору від 26.12.2014 № 82/1/1-S, який посвідчено приватним нотаріусом Джуринською Л.В. та зареєстровано в реєстрі за № 81, а також на рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2015 у справі № 910/3092/15-г, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ФК «Фактор Плюс» до ПАТ «ЗЛАТОБАНК» про зобов'язання укласти договір відступлення прав вимоги щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами, суд зазначає таке.

Як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2015 у справі № 910/9668/15 договір застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S, посвідчений нотаріусом і зареєстрований в реєстрі за № 2315, та договір від 23.01.2015, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 81, про внесення змін до договору від 26.12.2014 № 82/1/1-S визнано недійсними, оскільки вони суперечать умовам договорів застави № 12/ЗМ та № 34/ЗМП та ч. 1 ст. 588 ЦК України та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про заставу».

При цьому, в рішенні Господарського суду м. Києва від 06.07.2015 у справі № 910/3092/15-г встановлено, що договір застави від 26.12.2015 та договір про внесення змін від 23.01.2015 окрім ознак нікчемності мають ознаки недійсності у зв'язку з відсутністю згоди НБУ на їх укладення.

Отже, з вказаних рішень Господарського суду м. Києва вбачається, що єдиною підставою для визнання вказаних договорів недійсними та зазначення про наявність ознак нікчемності таких договорів є відсутність згоди НБУ на їх укладення, що суперечать умовам договорів застави № 12/ЗМ та № 34/ЗМП та ч. 1 ст. 588 ЦК України та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про заставу».

Водночас, за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Отже, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

З огляду на те, що, по-перше, як вже зазначено судом, наявність чи відсутність застави, наявність чи відсутність згоди заставодержателя на відчуження предмету застави не є в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підставою для визнання правочину/ів (у тому числі договору/ів) нікчемним/ими, по-друге, інших підстав для твердження, що спірні договори є нікчемними відповідачем не наведено, а судом не встановлено, суд прийшов до висновку про те, що обставини у даній справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду господарських справ № 910/9668/15 та № 910/3092/15-г, у зв'язку з чим справу належить вирішити відповідно до таких обставин, які встановлені в межах даної адміністративної справи.

Крім того, судом також враховується, що оскаржувані рішення відповідача по визнанню оскаржуваних правочинів нікчемними оцінюються судом з урахуванням наявних на момент їх винесення обставин, що мали значення для прийняття рішень (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень, в той же час рішення у господарських справ № 910/9668/15 та № 910/3092/15-г винесені набагато пізніше ніж відповідачем прийняті спірні рішення, а відтак прийняття рішень у господарських справах не могли бути обставинами, що мали значення для прийняття відповідачем спірних рішень та, відповідно, не впливають на правомірність таких рішень відповідача.

Більш того, в силу вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд прийшов до висновку, що рішення Уповноваженої особи Фонду, викладені у листі від 30.03.2015 № 928, про нікчемність договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, укладеного між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04.02.2015 за № 236 та у листі від 30.03.2015 № 929, про нікчемність договору застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S, укладеного між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «УІТ», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26.12.2015 за № 2315 та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23.01.2015, укладеного між тими ж сторонами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23.01.2015 за № 81, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ЗЛАТОБАНК», викладеного у листі від 30.03.2015 № 928, про нікчемність договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, укладеного між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04.02.2015 за № 236; визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ЗЛАТОБАНК», викладеного у листі від 30.03.2015 № 929, про нікчемність договору застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S, укладеного між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «УІТ» - первісний кредитор (ТОВ «ФК «Фактор Плюс» - новий кредитор), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26.12.2015 за № 2315 та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23.01.2015, укладеного між тими ж сторонами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23.01.2015 за № 81.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ЗЛАТОБАНК», викладеного у листі від 30.03.2015 № 928, про нікчемність договору відступлення права вимоги від 04.02.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Фактор Плюс», що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 04.02.2015 за № 236.

Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «ЗЛАТОБАНК», викладеного у листі від 30.03.2015 № 929, про нікчемність договору застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УІТ» - первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фактор Плюс» - новий кредитор), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 26.12.2015 за № 2315 та договору про внесення змін і доповнень до нього від 23.01.2015, укладеного між тими ж сторонами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 23.01.2015 за № 81.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (код за ЄДРПОУ 37881514) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко