Постанова № 50643943, 09.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2015 року № 826/10851/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЕЙЧЕС Україна"

до

Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0000142201.

Позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу викладені в акті від 26.12.2014 №7525/26-55-22-02-03/35704808 щодо порушення абз «б» п. 185. 1 ст. 185, абз «а», «в» п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України є безпідставним та не ґрунтується на нормах законодавства.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «СіЕйчЕс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт від 26.12.2014 №7525/26-55-22-02-03/35704808 (далі – акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган, зокрема, дійшов висновку про порушення позивачем, абз «а», «в» п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість на загальну суму 54 263 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0000142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 67 828,75 грн. (за основним платежем 54 263 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13 565, 75 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Вилмарк Груп» укладено генеральний ліцензійний і сервісний договір від 23.06.2010, відповідно до якого постачальник надає CHS не ексклюзивну, непердаваєму всесвітню ліцензію на використання Бізнес Менеджер (далі – програмне забезпечення). Постачальник погоджується надавати професійні послуги CHS.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивачу було надано послуги по налаштуванню програмного забезпечення та послуги з технічної підтримки програмного забезпечення «Бізнес Менеджер», що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивачем не віднесено до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість суми по вищезазначеним актам.

Відповідно до абз «б» п. 185. 1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з абз «а», «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Відповідно до п. 187.8. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Разом з цим відповідно до п. 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції.

Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться: результат комп'ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп'ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів; криптографічні засоби захисту інформації.

Отже послуги з підтримки програмного забезпечення та роботи по налаштуванню програмного забезпечення звільняються від оподаткування податком на додану вартість за умови, що послуги є складовою поставки програмної продукції.

Проте, послуги вказані в згадуваних актах не є складовою поставки програмної продукції, з огляду на викладене, абз «а», «в» п. 186.3 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України на думку суду є обґрунтованим, що вказує на обґрунтованість та правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда