Постанова № 50643920, 10.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2015 року № 826/15347/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Керування"

до

Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування наказу №1497 від 22.07.2015 та №1512 від 23.07.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр керування» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій щодо винесення наказів від 22.07.2015 № 1497, від 23.07.2015 №1512; скасування наказів від 22.07.2015 № 1497, від 23.07.2015 №1512.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржений наказ є протиправним, оскільки перевірку позивача призначено за відсутності підстав визначених Податковим кодексом України.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління мін доходів у м. Києві – заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом виконуючого обов’язки начальника Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22.07.2015 №1497 на підставі ст.. 20, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Центр керування» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД Промторгсоюз» за період з 01.04.2011 по 31.07.2014.

В подальшому, наказом виконуючого обов’язки начальника Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 23.07.2015 №1512 внесено зміни у констатуючу частину наказу від 22.07.2015 №1497 виклавши її у новій редакції «на підставі ст.. 20, п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України».

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

Оцінюючи доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги про визнання протиправним цього наказу суд встановив наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Як зазначено вище, в наказі від 22.07.2015 №1497 визначено, що перевірку позивача призначено на підставі ст.. 20, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

В подальшому, у зв’язку з технічною помилкою в наказі від 22.07.2015 №1497, наказом від 23.07.2015 №1512 внесено зміни до згадуваного наказу виклавши констатуючу частину наказу у новій редакції «на підставі ст.. 20, п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України».

З огляду на викладене, вбачається, що фактично перевірку позивача призначено відповідно до п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення перевірки слугувала постанова слідчого від 04.08.2014 про призначення позапланової документальної перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Центр керування».

З огляду на викладене, оскаржені накази винесено за наявності підстав визначених п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Щодо посилання позивача на п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюється виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Оскільки як зазначено вище, перевірку позивача призначено на підставі постанови слідчого в рамках кримінального провадження, отже суд не вбачає порушень відповідачем п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України слідчий уповноважений: призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Згідно із ч. 3 ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Отже, постанова слідчого про проведення перевірки є обов’язковою до виконання та підставою для проведення позапланової перевірки в розумінні ст. 6 Закону.

Відповідно до ч. 3 ст 9 Кримінального процесуального кодексу України закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

Враховуючи, що позапланову перевірку позивача призначено в порядку Кримінального процесуального кодексу України, отже на думку суду в даному випадку призначення перевірки не потребує отримання дозволу Кабінету Міністрів України.

Суд враховує, що перевірку позивача призначено за період більше ніж 1095 днів.

Проте, нормами Податкового кодексу України прямо не заборонено проводити перевірки за період більше ніж 1095 днів така заборона визначена для визначення суми грошового зобов'язання платнику податків. Крім того, як зазначено вище, перевірку призначено відповідно до постанови слідчого і саме в постанові визначено період необхідний для проведення перевірки. Податковий орган не наділений повноваженнями щодо коригування постанов слідчих винесених в рамках Кримінального процесуального кодексу України.

Належним способом захисту прав позивача в даному випадку на думку суду є оскарження постанови слідчого про призначення позапланової документальної перевірки від 04.08.2014 та податкового повідомлоення-рішення прийнятого на підставі акту перевірки проведеної на підставі оскаржених наказів.

Відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Зі змісту оскаржених наказів вбачається, що перевірку позивача призначено терміном 5 робочих днів, тобто відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі оскаржених наказів проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Центр керування» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД Промторгсоюз» за період з 01.04.2011 по 31.07.2014, за результатом якої складено акт від 04.08.2015 №714/26-54-22-02/37371491.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 №2-зп по справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 рішення Конституційного суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи “правового акту індивідуальної дії” правова позиція Конституційного суду України ґрунтується на тому, що “правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)” стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи, що оскаржувані накази, які є актом індивідуальної дії на час вирішення справи реалізовано, тобто такі накази вичерпали свою дію, таким чином права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним такого наказу.

Оскільки, оскаржені накази прийнято уповноваженою особою відповідно до норм Податкового кодексу України, такі накази на час вирішення справи вичерпали свою дію, отже суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда