Ухвала суду № 50641946, 10.09.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 439/476/15 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.

Провадження № 22-ц/783/4737/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія справи: 43

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Курій Н.М і Крайник Н.П.,

при секретарі Фейір К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про позбавлення відповідача права користуватися жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 та зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_3 оскаржила ОСОБА_4. В апеляційній скарзі просить рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задовольнити. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з"явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає із наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. За змістом ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що обрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Як вбачається із змісту позовної заяви в будинку АДРЕСА_1 проживала позивач ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_6 та матір'ю ОСОБА_5, яка є відповідачем у даній справі. Будинок належав на праві особистої власності батькові ОСОБА_6 На підтвердження цього суду представлено фотокопію свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданого 27.03.2002 виконкомом Ражнівської сільської Ради народних депутатів (а.с. 3).

Після смерті батька позивач успадкувала 2/3 частини вищевказаного будинку та отримала 18.03.2015 року в державного нотаріуса Бродівської державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану частину будинку (а.с. 4, 9, 10).

Із змісту позову вбачається, що 1/3 частину будинку після смерті ОСОБА_4 успадкувала бабуся позивача ОСОБА_7, яка не оформила права на спадщину і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

З довідки Ражнівської сільської ради від 24.03.2015 року вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5 - мати і ОСОБА_4 - дочка.

З акту Ражнівської сільської ради від 25 березня 2015 року вбачається, що ОСОБА_5 з червня 2011 року і по день складання акту, в будинку АДРЕСА_1 не проживає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що такий позов є безпідставним, оскільки норми закону на які покликається позивач, а саме: ч.1 ст. 41 Конституції України, ст. 150 ЖК України, 391 ЦК України засвідчують право власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

З такими висновками колегія суддів погоджується в повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача подано свідоцтво про право на спадщину за законом від 07 серпня 2015 року, згідно якого ОСОБА_4 успадкувала після смерті ОСОБА_7 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1, таким чином, станом на 07 серпня 2015 року ОСОБА_8 є єдиним власником будинку АДРЕСА_1.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_9 будучи зареєстрованою АДРЕСА_1 позбавляє її права вільно розпоряджатися належним їй будинком, а оскільки ОСОБА_9 вибула на інше постійне місце проживання, на підставі ч.2 ст. 107 ЖК України, така втрачає право користування жилим приміщенням

Частиною 2 ст. 107 ЖК України передбачено, що договір найму жилого приміщення у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Оскільки відповідач - ОСОБА_8 є дружиною померлого власника будинку АДРЕСА_1, а тепер є членом сім"ї ОСОБА_4, яка зараз є власником будинку, на підставі статті 107 ЖК України не може бути позбавлення права користуватися та бути знятою з реєстрації з місця проживання так як вона - ОСОБА_8 жодних договорів найму жилого приміщення з власником не укладала.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача, що власник здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи яка є власником житла, втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Відповідна Правова позиція міститься і в Постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі № 6-57цс11 та від 05 листопада 2014 року по справі N 6-158цс14, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Частинами першою та третьою статті 116 ЖК України передбачено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що саме з тих підстав та норм закону на які вона покликається як на підставу для задоволення позову, відповідач може бути позбавлений права користуватися та бути знятим з реєстрації в будинку АДРЕСА_1, в зв"язку з чим суд першої інстанції підставно відмовив ОСОБА_4 в задоволенні її позову.

Окрім цього, ОСОБА_5 жодним чином не чинить перешкод ОСОБА_4 у володінні, користуванні чи розпорядженні її майном, будинком АДРЕСА_1.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні апеляційної скарги апелянту слід відмовити, а рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.М.Курій

Н.П. Крайник