Рішення № 50635461, 09.09.2015, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/122/15-ц

Провадження № 2/309/1172/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Орос Я. В.

при секретарі Форкош Д.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ПАТ КБ « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ « Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 07.05.2007 р. між ПАТ КБ « Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір MKGOGA 00000019 . Відповідно до даного договору ПАТ КБ « Приватбанк» зобовязався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 000 доларів США на термін до 07.05.2017 р., а ОСОБА_1 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку , встановлених кредитним договором .

ПАТ КБ « Приватбанк» свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі , а саме видав відповідачу кредит у розмірі 15 000 доларів США В порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобовязання не виконав , а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом.

У звязку з зазначеними порушеннями станом на 16.10.2014 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 8100,15 доларів США з яких 7116,90 доларів США грн. заборгованість за кредитом, 652,65 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 210 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 120,60 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором .

У своєму позові , ПАТ КБ « Приватбанк» про сить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 8100,15 доларів США , що за курсом 12,95 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.10.2014 року складає 104896,94 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не зявився, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує просить їх задоволити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не зявився. В матеріалах справи наявні письмові пояснення представника відповідача , з яких вбачається , що він просить суд розглянути справу у відсутності відповідача його представника , та відмовити в задоволенні позову.

В порядку ст.ст. 158, 224 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і постановити рішення на підставі наявних у справі доказів .

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В позовній заяві позивач вказує, що 07.05.2007 р р. між ним та ОСОБА_1І було укладено кредитний договір MKGOGA 00000019. Відповідно до даного договору ПАТ КБ « Приватбанк» зобовязався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 15 000 доларів США на термін до 07.05.2017 р. ПАТ КБ « Приватбанк» свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі , а саме видав відповідачу кредит у розмірі 15 000 доларів США

ПАТ КБ « Приватбанк» свої зобовязання за договором виконав у повному обсязі , а саме видав відповідачу кредит у розмірі 15 000 доларів США В порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобовязання не .

У звязку з зазначеними порушеннями станом на 16.10.2014 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 8100,15 доларів США з яких 7116,90 доларів США грн. заборгованість за кредитом, 652,65 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 210 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 120,60 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження заявлених позовних вимог додав до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором станом на 16.10.2014 року. Інших розрахунків заборгованості матеріали справи не містять,

При вивченні судом зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що він є неповним, необґрунтованим, зазначені у ньому суми заборгованості по тілу кредиту та відсотках є недоведеними а тому вказаний розрахунок не може бути визнаний належним та допустимим доказом по справі, враховуючи наступне

З наданих позивачем документів до позовної заяви, зокрема з розрахунку заборгованості (а.с. 4-7) неможливо встановити чи своєчасно вносились відповідачем грошові кошти в рахунок погашення заборгованості та чи в повній сумі, в якій валюті - гривневій чи доларами, яка сума погашала тіло кредиту, а яка проценти та інші банківські послуги.

У зв'язку з вищенаведеним та на задоволення клопотання відповідача про забезпечення доказів у ПАТ КБ "Приват Банку" ухвалою Хустського районного суду від 30 липня 2015 року витребовувались як докази на ствердження позовних вимог оригінал кредитної справи MKGOGA 00000019 від 07.05.2007 року, а також інформацію про рух коштів на рахунку відповідача ОСОБА_1

Копію ухвали суду відповідачем було отримано , що стверджено наявною в матеріалах справи розпискою, однак інформація про рух коштів на рахунку відповідача , а також оригінал кредитної справи представник відповідача у судове засідання гне забезпечив та надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності .

Статтями 10, 60 ЦПК України обов'язок доведення обставин, які є підставою вимог або заперечень, покладений на сторону, яка на них посилається.

Стаття 11 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 27 ч. 2, 3 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати суду усі наявні у них докази та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Порядок подання доказів суду закріплений в диспозиції ст. 131 ЦПК України.

Відповідно до розділу 7 кредитного договору, позичальник щомісяця в період сплати кредиту повинен надавати банку кошти ( щомісячний платіж) у сумі 238,38 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотках, винагороди .

Для виконання умов даного договору банк відкрив позичальнику один рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту , відсотків , винагороди та платежам.

Про наявність графіку погашення кредиту у даному кредитному договорі зазначено, однак матеріали справи такого графіку не містять, відтак визначити, яка сума із щомісячного платежу ( 238,38 доларів США) направлялась банком на погашення кредиту, відсотків чи комісії - не вбачається можливим.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 17.05.2007 року позивачу було видано передбачений договором кредит на суму 15000доларів США. Протягом 2007-2008 років відповідач належним чином виконував свої зобов'язання та прострочена заборгованість була відсутня.

Станом на час відсутності простроченої заборгованості по кредиту - 05.05.2008 року, загальна сума непогашеного кредиту ( загальний залишок тіла кредиту) становила суму 14140 доларів США 49 центів. Однак 6 травня 2008 року загальна сума кредиту ( тіло кредиту) збільшилась до суми 14316,93 долари США, тобто на 176, 44 доларів США.

В 2008 році відповідач сплатив по тілу кредиту 86,94 доларів США, і загальна сума заборгованості зменшилась до 13292,70 доларів США.

Однак станом на 06.05.2009 року залишок заборгованості по кредиту знову був збільшений банком до суми 13399,89 долари США, тобто на 107,19 доларів США.

5 травня 2010 року загальна сума кредиту знову була збільшена до суми 12 418,23 доларів США, тобто ще на 108,14 долари США.

Станом на 05 травня 2011 року розмір заборгованості по кредиту зменшився до суми 10994,59 доларів США , а 6 травня 2012 року тіло кредиту знову збільшилось до суми 11101,78 доларів США, тобто на 107,19 долари США.

Таким чином, як вбачається з даного розрахунку, розмір суми тіла кредиту був неодноразово збільшений банком, на загальну суму 498,96 долари США, при цьому жодних обґрунтованих пояснень такого збільшення розрахунок та позовна заява не містять.

Відповідно до п. 2.1.3 кредитного договору, позичальник звертається до банку про надання йому кредиту на оплату чергових страхових платежів відповідно до договорів страхування, укладених відповідно до п. 2.2.7 даного договору і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно договорів страхування.

Перерахування кредитних коштів банк зобов'язується провадити у випадку непред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється у національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, позичальник доручає банку:

- одержати з каси банку суму іноземної валюти, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі договору страхування, укладеного відповідно до п. 2.2.7 даного договору,

- здійснити продаж у касі банку наявної іноземної валюти за курсом її продажу, встановленому на день виконання даного доручення;

- отримані від продажу іноземної валюти кошти зарахувати від імені позичальника на сплату чергового страхового платежу.

Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком тільки у випадку пред'явлення позичальником банку документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договорами страхування.

Виходячи з умов п.2.1.3 кредитного договору логічно припустити, що зазначені суми, на які щороку збільшувалось тіло кредиту, були направлені банком на сплату чергових страхових платежів, проте жодних доказів з цього приводу матеріали справи не містять, враховуючи, що за умовами договору перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється у національній валюті.

Однак позивачем не надано жодних підтверджень про сплату таких платежів, в розрахунку зазначено, що тіло кредиту збільшене у доларах США, при цьому матеріали справи не містять доказів виконання банком вимог п. 2.1.3 кредитного договору.

Враховуючи, що розмір основної заборгованості по кредиту ( тілу кредиту) є необґрунтованим та недоведеним, то відсутні підстави вважати правильними і розрахунки процентів за користування кредитом, розрахунки підвищених відсотків за порушення термінів сплати заборгованості, а також пені, базою нарахування яких є саме прострочена заборгованість по кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність такої кількості суперечностей у розрахунку заборгованості, його невідповідності наявним у матеріалах справи доказам , відсутності графіку розподілу сум щомісячних платежів на тіло кредиту та відсотки, відсутності належних доказів щодо підстав для збільшення тіла кредиту (платіжних документів про сплату страхових платежів), не надання суду оригіналу кредитної справи і інформації про рух коштів на рахунку відповідача ОСОБА_1 суд вважає, що заявлений позивачем розмір заборгованості є недоведеним.

При цьому також слід зазначити, що проценти за користування кредитом нараховувались банком за двома ставками одночасно 11,04 % річних за користування кредитом за весь період з моменту видачі кредиту і до 10.11.2008 року, після чого відсоткова ставка була збільшена до 13,08 % та періодично змінювалася на 32,88 % річних починаючи з 10.11.2008 року - як штрафна санкція за порушення строків сплати щомісячних платежів.

Разом з тим, розрахунок заборгованості містить лише загальну суму заборгованості за відсотками 652,65 долари США, без зазначення окремо загальної суми основних відсотки та штрафних, правильність нарахування яких перевірити не є можливим за відсутності даних про сплату щомісячних платежів у самому розрахунку заборгованості та розподілу сплачених сум.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи з вищевикладеного , суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно ст. 88 ЦПК України, при відмові позивачу у задоволенні позову понесені ним судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ПАТ КБ « Приватбанк» до ОСОБА_1 Іваноича про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_2

З оригіналом вірно

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_2