Рішення № 50633291, 15.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/966/2015(м)

266/1325/15-ц

Категорія 50 Головуючий у 1 інстанції Дзюба М.В.

Доповідач Ігнатоля Т.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Кочегарової Л.М., Зайцевої С.А.,

при секретарі - Герасимовій Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Посилався на те, що на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 11.04.2013 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі ? частини з усіх видів заробітку. Рішенням цього ж суду від 03.09.2013 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку, що змінило його матеріальне становище. Крім того, діти знаходяться не в рівних умовах. Тому, просив зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього на користь відповідачки на підставі рішення суду від 11 квітня 2013 року з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 15 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просив рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Зазначав, що суд безпідставно, у порушення норм ст.192 Сімейного Кодексу України, не зменшив розмір аліментів, оскільки після стягнення аліментів на користь відповідачки за судовим рішенням з нього стягнуті аліменти на утримання іншої дитини, чим він поставлений у скрутне матеріальне становище. Крім того, посилався на те, що він ніколи не відмовлявся нести додаткові витрати на лікування, оздоровлення або розвиток доньки. Після звільнення з колишнього місця роботи, будучі безробітним, сплачував аліменти частково. На даний час він офіціально працевлаштований до МК «Азовсталь» та сплачує щомісяця аліменти та заборгованість за ними.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи скарги та просив її задовольнити, заперечення відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6, які просили скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, стягнутих на користь ОСОБА_2 на утримання доньки до 1\6 частини доходів, суд виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що матеріальне становище його, як платника аліментів, змінилося; що він має заборгованість по сплаті аліментів на користь відповідачки; що його донька має незадовільний стан здоров'я, внаслідок чого відповідачка несе додаткові витрати на її лікування.

Між тим, колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно зі ст. 180, 181 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У відповідності з положеннями ст.182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати, крім іншого, наявність у платника аліментів інших дітей.

Відповідно до положень ст. 183 цього Кодексу частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст вказаних положень закону, можна зробити висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв'язку з покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 11 квітня 2013 року з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки з усіх видів заробітку, починаючи з 19.11.2012 року та до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку (а.с. 5-6).

Рішенням цього ж суду від 03 вересня 2013 року з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку, починаючи з 12.08.2013 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку (а.с.7-8).

Враховуючи зазначені обставини та вимоги закону, колегія суддів вважає, що оскільки з позивача після стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 за рішенням суду стягнуті аліменти на утримання іншої дитини - сина ОСОБА_5, матеріальне становище позивача, як платника аліментів, змінилося, і це, відповідно до вимог закону, є підставою для зменшення розміру аліментів.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується і з роз'ясненнями, які містяться у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 5 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до яких розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про те, що не доведено факту зміни матеріального становища позивача і безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, та виходячи з положень закону і засад справедливості, колегія суддів вважає, що розмір аліментів на кожну дитину позивача повинен бути рівним, у зв'язку з чим, аліменти, стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів позивача підлягають зменшенню до 1/6 частини, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилання суду на те, що у позивача має місце заборгованість за аліментами, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки ст.192 Сімейного Кодексу України не передбачає обмежень права на зменшення аліментів залежно від наявності заборгованості по їх сплаті. Тим більше, що з пояснень позивача та наданих ним довідок з місця роботи в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що з 20 квітня 2015 року він працює в ПАТ МК «Азовсталь», має середній заробіток 6 735,00 грв. і з нього утримуються аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 29,2 % (25% - аліменти та 4,2% - заборгованість), що в грошовому еквіваленті в середньому становить 1714,00 -1719,00 грв. На утримання сина ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 з нього утримуються аліменти у розмірі 1\6 частини, що становить в грошовому еквіваленті у середньому 1100,00 - 1120,00 грв. (а.с. 87-88).

Посилання суду на те, що у доньки позивача ОСОБА_3 мають місце хронічні захворювання, лікування яких потребує додаткових витрат та доводи відповідачки про те, що батько не приймає участі в додаткових витратах на утримання дитини та розвиток її здібностей, є підставою для звернення відповідачки до суду з окремим позовом до ОСОБА_1 на підставі ст.185 СК України у разі, якщо батько дитини не буде приймати участі у додаткових витратах на її лікування, оздоровлення та фізичний розвиток дитини.

Таким чином, колегія суддів вважає, оскільки судом першої інстанції зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та зменшення розміру стягнутих з нього аліментів на користь ОСОБА_2 з 1\4 до 1\6 частини доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Керуючись ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 липня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 1\4 частини до 1\6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.

Виконавчий лист №2/265/219 від 25 квітня 2013 року, виданий на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 11 квітня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1\4 частину з усіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відкликати.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Г.Ігнатоля

Судді: Л.М.Кочегарова

С.А.Зайцева