Постанова № 50620561, 31.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2015№ 814/2590/15

м. Миколаїв

10:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєв В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області, вул. Леніна, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57000 до відповідачаСубєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, вул. Лугова, 10, с. Катеринівка, Веселинівський район, Миколаївська область,57060 простягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн.,в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області (надалі УПФУ або позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (надалі відповідач) заборгованості в сумі 1732,80 грн.

Позивач в позові заявив клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (ар. с. 5).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, яку суд направив відповідачу, повернулась до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи «адресат не проживає» (ар. с. 16-19). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу було розглянуто у письмовому провадженні.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що відповідач самостійно визначив зобовязання за страховими внесками на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, але відповідну суму не сплатив.

Приймаючи рішення по справі, судом взято до уваги наступне.

Відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області відповідач був зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 5 частини 7 Розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період з 01 січня 2011 року, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних фінансових санкцій.

Відповідно до підпункту 7 пункту 5 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001 та частини 3 статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058), передбачено право органу ПФУ на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

У відповідності до статті 106 Закону № 1058, позивачем була виставлена вимога № Ф-5231У від 22.02.2011 (ар. с. 8), яка відповідачем залишилась непогашеною.

Вказана вимога відповідачем не оскаржена, а сума заборгованості не сплачена.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, вул. Лугова, 10, с. Катеринівка, Веселинівський район, Миколаївська область, 57060 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області, вул. Лугова, 10, с. Катеринівка, Веселинівський район, Миколаївська область, 57060 (банківські реквізити: р/р 256023126134 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461, ідентифікаційний код 22442431) заборгованість в сумі 1732,80 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв