Постанова № 50620213, 22.06.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

22.06.2015 р. № 814/102/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект", пр. Жовтневий, 42-А,Миколаїв,54018

доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в.Леваневського,2(Львівська пл.,8(10-13пов.)04655),)Київ,03680

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.12.14р.,ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (далі-позивач, підприємство, ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ ДФС - ЦО з ОВП, контролюючий орган, податкова) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від №0000854010 від 26.12.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, висновки МГУ ДФС - ЦО з ОВП, які наведені в Акті перевірки, зроблені внаслідок порушення та неправильного застосування відповідачем норм діючого законодавства України взагалі та норм податкового законодавства зокрема, в той час як ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» правомірно та на законних підставах сформував витрати при визначенні обєкта оподаткування за період, що був предметом перевірки за результатами господарських операцій з ТОВ «УРПК «Енерго», ТОВ «Профінструмент Україна», ТОВ «Диал-Сервіс», ТОВ «Метаоіл Груп» та у порядку, передбаченим податковим законодавством, вірно визначив податок на прибуток.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з підстав викладених у письмових запереченнях.

Справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі наказу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 13.11.2014 року №1114 спеціалістами спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі МГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП НВКГ «Зоря»- «Машпроект» з питання правомірності формування витрат при встановленні суміжних порушень з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Диал-Сервіс», ТОВ «УРПК «Енерго», ТОВ «Метаоіл Груп» за період з 01.05.2011 по 31.12.2013 р., за результатами якої був складений Акт № №1482/28-10-40-10/31821381 від 12.12.2014 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки, контролюючим органом було виявлено порушення ДП НВКГ «Зоря»- «Машпроект» пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 розділу І, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п. 138.9, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу III Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI , із змінами та доповненнями (далі-ПК України), в результаті чого ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за період з 01.05.2011 по 31.12.2013 всього на суму 7 586 822 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1 480 306 грн.

ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» 18.12.2014 року направило до податкового органу заперечення № 05/1-9990 від 18.12.2014 року до Акту перевірки.

26 грудня 2015 року, на підставі Акту перевірки, МГУ ДФС - ЦО з ОВП було винесено податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1, яким ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» було збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 1 469 094,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 726 897, 00 грн.

Висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках податкової про не встановлення реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся.

Суд надаючи правову оцінку обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обовязковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При обчисленні об'єкта оподаткування, враховуються витрати, що складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу є обєктом оподаткування та входить до складу загальнодержавних податків (ст. 9 ПКУ).

Відповідно до п. 152.1 ст. 152 ПКУ податок нараховується платником самостійно. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів (п. 152.3 ст. 152 ПКУ).

Згідно пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок

або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Тобто, податок на прибуток підприємств як загальнодержавний податок є одним із видів податкового зобовязання.

В свою чергу, податкове зобовязання є одним із необхідним елементів для визначення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Так, судом встановлено і матеріалами справи підтверджено у періоді, що перевірявся позивачем здійснювались взаємовідносини з контрагентами на підставі укладених договорів поставки з ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Диал-Сервіс», ТОВ «УРПК»Енерго», ТОВ «Метаоіл Груп».

Реальність угод між ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» та вищезазначеними підприємствами-постачальниками на поставку товарів/надання послуг підтверджується розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які долучені до матеріалів справи та якими підтверджується отримання та використання товарів/послуг прн здійсненні ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» своєї господарської діяльності. (том 2- том 24, т. 25 арк. с. 1-205).

Суд не приймає в якості належного доказу посилання відповідача на акти інших податкових інспекцій, що були складені за результатами зустрічних перевірок господарських відносин вищезазначених контрагентів-постачальників позивача з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, а також перевірки безпосередньо підприємств-постачальників вищезазначених контрагентів-постачальників позивача (Акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області № 571/14-02-22-01/34319308 від 19.02.2014 року; Акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 17.02.2014 року № 482/14-02-22-01 ; Акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №127/08-29-22-0109/37167209 від 22.11.2013р.; Довідка ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області № 74 /22-1353/37167209 від 09.07.2013р.; Акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 14.02.14 № 76/14-03-22-08/37844747), оскільки зазначені акти підтверджують лише факт не проведення перевірок податковими органами з різних причин (відсутність за юридичною адресою, банкрутство контрагентів тощо).

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних субєктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів субєкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для зясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 був затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (надалі Порядок проведення звірок). Згідно з Порядком проведення звірок, зустрічні звірки проводяться у субєктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобовязань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває субєкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли субєкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Таким чином, в будь-якому випадку результати зустрічної звірки (навіть якщо ці результати, як і передбачено Порядком проведення звірок, були оформлені відповідною довідкою), не можуть бути ані підставою для направлення запиту, ані підставою для здійснення перевірки згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки зустрічна звірка проводиться під час перевірки платника податків.

Як зазначено у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є носієм податкової інформації у розумінні Податкового кодексу України, тому відомості, що в ньому викладені, не могли бути використані відповідачем в якості доказу порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що під час проведення перевірки відповідачем були використані матеріали Акту № 689/28-10-37-20/31821381 від 04.07.2014 позапланової виїзної перевірки ДП НВКГ «Зоря» - «Машпроект» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «УРПК «Енерго», ТОВ «Профінструмент - Україна», ТОВ «Диал - Сервис, ТОВ «Метаоіл Груп» за період 01.05.2011 по 31.03.2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем було винесено податкове- повідомлення рішення № НОМЕР_2, яким було зменшено ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1 523 919, 00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 761 959, 50 грн.

Проте, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року за результатами розгляду справи № 814/2884/14 вищезазначене податкове-повідомлення рішення було визнано протиправним та скасовано. Дану постанову ухвалою Одеського апеляційною адміністративного суду було залишено в силі.

В основі Акту № 689/28-10-37-20/31821381 від 04.07.2014, податкове повідомлення-рішення за яким було скасовано, містяться саме ті акти інших територіальних органів Державної фіскальної служби України, на які посилається Відповідач в Акті перевірки, що став підставою для винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, припущення податкової, що контрагент позивача не може здійснити поставку товару ґрунтуються лише на отриманої податкової інформації про нібито відсутність реального здійснення господарських операцій контрагентами позивача з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект». Реальність та товарність господарських угод позивача з його контрагентами у перевіряємий період підтверджується наданими позивачем податковими накладними, видатковими накладними, договорами поставки товару, ТТН, прибутковими ордерами, банківськими виписками тощо.

З цього випливає, що при здійсненні господарських операцій з контрагентами-постачальниками позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Отже, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обовязкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомленння-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000854010 від 26.12.2014 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" (код ЄДРПОУ 31821381) сплачений згідно платіжного доручення №120 від 13.01.2015 року судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич