Постанова № 50620129, 27.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2013 року № 2а-10564/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.,

за участі секретаря судового засідання Подібки М.З.,

за участі представників сторін:

позивача ОСОБА_1, згідно довіреності,

відповідача ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Терези ЛТД" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

ПП "Терези" ЛТД звернулося до суду з позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 20.09.2011 року № 0002602302/30630 та № 0002612302/30631, що прийняті за наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП "Міоком" за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, оформленої актом № 2357/23-2/34462575 від 06.09.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ПП "Міоком", та вартості робіт до валових витрат цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств". Підставою для нарахування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, повязані з власною господарською діяльністю позивача будівництво житлових і нежитлових будівель. Аналогічно по валових витратах на придбання робіт. Крім того, наголошує, що відповідач в акті № 2357/23-2/34462575 від 06.09.2011 року неправомірно посилається на акт від 11.02.2011 року ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя про результати перевірки ПП "Міоком" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з ПДВ за жовтень 2010 року. Зазначає, що даною перевіркою було досліджено лише операції ПП "Міоком" за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року. Адже ПП "Терези" ЛТД укладало договори з ПП "Міоком" в жовтні 2010 року. Враховуючи той факт, що операції носили реальний характер, позовні вимоги слід задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначила, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях від 25.02.2013 року, суть яких зводиться до наступного. В процесі проведення перевірки встановлено, що директор контрагента позивача - ПП "Міоком" - ОСОБА_3 (є директором з моменту заснування підприємства, яке зареєстрував на своє імя за грошову винагороду, в податковому органі підприємство не зареєстроване, печатки директор не виготовляв, рахунків в установах банку не відкривав, декларації не підписував та ін.) пояснив, що не може надати документів фінансово-господарської діяльності в звязку з їх відсутністю. Аналогічним є пояснення іншої засновниці ПП "Міоком" - ОСОБА_4 Звідси, А, отже, правочини, укладені з позивачем в жовтні 2010 року, є нікчемними, оскільки не підтверджено їх реального (товарного) характеру. Зазначене підтверджено актом проведеної ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя перевірки по ПП "Міоком" від 11.02.2011 року № 235/152/37129404. Відтак, позивачем перераховувались кошти до контрагента без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості послуг, та валових витрат із вищевказаних операцій є безпідставним, незважаючи на наявність супровідної до господарських операцій документації, яка за формальними ознаками відповідає вимогам чинного законодавства. З урахуванням наведеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Терези" ЛТД (м. Львів) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП "Міоком" (м. Запоріжжя) за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складено акт № 2357/23-2/34462575 від 06.09.2011 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

-п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в зв'язку з чим ПП "Терези" ЛТД завищено валові витрати у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" по одержаних субпідрядних роботах від ПП "Міоком" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року на суму 83752,17 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за IV квартал 2010 року на загальну суму 20938,04 грн.;

-п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в зв'язку з чим ПП "Терези" ЛТД завищено податковий кредит по придбанню субпідрядних робіт від ПП "Міоком" за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року на суму 16750,43 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 16750,43 грн.

Так, податковий орган вважає, що операції ТзОВ "Терези" ЛТД з контрагентом ПП "Міоком" в жовтні 2010 року фактично не відбулись, в зв'язку з чим позивачем протиправно сформовано валові витрати та податковий кредит вказаного періоду.

На підставі акта перевірки ДПІ в Залізничному районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011року № 0002602302/30630, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 20938,03 грн., у тому числі за основним платежем 16750,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4187,60 грн., та № 0002612302/30631, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 26172,55 грн., у тому числі за основним платежем 20938,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5234,51 грн.

За наслідками адміністративного оскарження сума податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку та додану вартість змінена не була.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам також потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

-На підтвердження реальності операцій з контрагентом ПП "Міоком" (м. Запоріжжя) позивачем було надано договір від 01.10.2010 року № 02/11 на загальну суму 23485,00 грн., згідно з яким ПП "Міоком" (підрядник) зобов'язується виконати капітальний ремонт даху Львівського обласного державного наркологічного диспансеру в м. Львів по вул. Б. Лепкого, 8 та передати виконані роботи замовнику, та договір № 01/11 від 04.10.2010 року на загальну суму 20704,00 грн., згідно з яким ПП "Міоком" (підрядник) зобов'язується виконати капітальний ремонт по відновленню шатрової покрівлі на житловому будинку № 14 на вул. ОСОБА_5 (зняття пошкоджених частин покрівлі, заміна жолобів, звисів, лат, крокв, влаштування нового металевого покриття), ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 03.06.2010 року на території м. Львова та передати виконані роботи замовнику, а ПП "Терези" ЛТД (замовник) зобов'язується по кожному з договорів надати необхідні площі для виконання робіт, виконати всі організаційні роботи, повязані із звільненням приміщень, при необхідності вимкнення діючих мереж для забезпечення робіт, провести розрахунок за виконані роботи та ін.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту вищенаведених договорів не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди, а саме: в договорах відсутні конкретизація та обсяг (об'єми) робіт, конкретизація приміщень (корпус, поверх, площа), вказівка на те, за чий рахунок та якої якості/цінової категорії придбаваються будівельні матеріали, ким придбаваються та перевозяться тощо.

Специфікації або будь-які інші додатки до договорів в частині, що стосується матеріалів, які слід використати при проведенні робіт, суду подані не були, як і докази перевезення будівельних матеріалів.

Локальні кошториси не складались. Доказів проведення ПП "Терези" ЛТД технічного нагляду за ремонтними роботами, передбаченого п. 4.9 кожного договору суду не надано.

Суд вважає за необхідне зазначити, що всі договори є ідентичними за своїм змістом і не містять специфіки виконання тих чи інших робіт в залежності від об'єкта, що підлягав капітальному ремонту.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на строки проведення капітального ремонту дахів 15 днів по кожному об'єкту в осінній період.

Крім того, суд наголошує, що, з огляду на розташування ПП "Міоком" в м. Запоріжжя, а ПП "Терези" ЛТД і об'єктів, що належало ремонтувати в м. Львові, позивачем не представлено доказів транспортування матеріалів, що необхідні для проведення ремонтних робіт, не відомо, ким такі матеріали придбавалась та де саме.

На підтвердження виконання вищевказаних договорів ПП "Терези" ЛТД подано акти приймання виконаних будівельних робіт по зазначених вище договорах форми КБ-2в за жовтень 2010 року, всі за номером № 1 від 01.10.2010 року (по капітальному ремонту даху ЛОДКНД по м. Львів, вул. Б. Лепкого, 8) та від 04.10.2010 року (по капітальному ремонту по відновленню шатрової покрівлі на житловому будинку № 14 на вул. ОСОБА_5 (зняття пошкоджених частин покрівлі, заміна жолобів, звисів, лат, крокв, влаштування нового металевого покриття) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 по кожному з обєктів від 01.10.2010 року та від 04.10.2010 року, які підписані з боку ПП "Міоком" невстановленими особами.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії видаткових накладних № 704 та № 705 від 29.10.2010 року на суми 12673,70 грн. (в т.ч. ПДВ 2112,28 грн.) та 43639,90 грн. (в т.ч. ПДВ 7273,32 грн.) на загальну суму 56313,60 грн. відповідно, в яких відсутніми є вказівки на номер договору, на виконання якого їх виписано, та будь-які вказівки на марку, виробника та фізико-технічні властивості поставлених ТМЦ.

На доказ проведених розрахунків із ПП "Міоком" ТзОВ "терези" ЛТД представило виписку про банківські операції за 02.12.2010 року, відповідно до якої на рахунок ПП "Міоком" 02.12.2010 року переказано 30000,00 грн. за матеріали згідно накладних за жовтень 2010 року, 09.12.2010 року переказано суму 25702,60 грн. за матеріали згідно накладної № 704/29.10.2010 за роботи згідно акту ф2 за Х-10 р. за жовтень 2010 року, всього на загальну суму 55702,60 грн. Доказів переказу коштів з призначенням платежу "за роботи" суду не представлено.

З матеріалів справи встановлено, що ПП "Терези" ЛТД включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року податок на додану вартість в сумі 16750,44 грн., сплачений в складі вартості наданих ПП "Міоком" послуг та товарів, відповідно до виписаних податкових накладних від 29.10.2010 року № 702 на загальну суму 23485,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3914,17 грн., № 703 на загальну суму 20704,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3450,67 грн., № 704 на загальну суму 12673,70 грн., в т.ч. ПДВ на суму 2112,28 грн., № 705 на загальну суму 43639,90 грн., в т.ч. ПДВ на суму 7273,32 грн.

Позивач зазначає, що укладення договорів субпідряду з ПП "Міоком" було необхідним з метою виконання робіт за договорами підряду № 84 від 27.10.200 року, укладеного між Франківською районною адміністрацією (замовник) та ПП "Терези" ЛТД (підрядник) про виконання робіт з капітального ремонту по відновленню шатрової покрівлі на житловому будинку № 14 на вул. ОСОБА_5 (зняття пошкоджених частин покрівлі, заміна жолобів, звисів, лат, крокв, влаштування нового металевого покриття) ліквідації наслідків стихійного лиха, що сталося 03.06.2010 року на території м. Львова. Дія договору закінчується 31.12.2010 року (тобто, більше 2 місяців, а не 15 днів), а вартість робіт складає 100920,00 грн.; та № НЛ 49/10 на закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 22.09.2010 року, укладеного між Обласним клінічним закладом Львівської обласної ради Львівським обласним державним наркологічним диспансером та ПП "Терези" ЛТД про проведення капітального ремонту даху ЛОДКНД по м. Львів, вул. Б. Лепкого, 8. Дія договору закінчується 31.12.2010 року (тобто, більше 2 місяців, а не 15 днів), а вартість робіт складає 42217,00 грн.

Слід зазначити, що ТзОВ "Терези" ЛТД договір з ПП "Міоком" на капітальний ремонт по відновленню шатрової покрівлі на житловому будинку № 14 на вул. Левинського Івана уклало раніше, ніж з основним замовником Франківською районною адміністрацією м. Львова.

Суд, оцінюючи представлені докази, вказує на той факт, що проведення капітального ремонту приміщень вимагає отримання дозвільної документації, яка позивачем в підтвердження реальності операцій надана не була.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також, згідно з п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України "Про податок на додану вартість" право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Крім того, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на долану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, згідно з п.п. 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог п.п. 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної (далі - № 165). Зокрема, у п. 18 Порядку № 165 зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - Продавця.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми Закону України "Про податок на додану вартість", лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих суду ПП "Терези" ЛТД документів не достатньо для того, що б зробити висновок про реальність операцій з ПП "Міоком" в жовтні 2010 року.

Звідси, валові витрати із вищевказаних операцій сформовано неправомірно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність деяких первинних бухгалтерських документів без фактичного здійснення господарської операції (оплата та оприбуткування товару, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у таких документах сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

З врахуванням висновків суду щодо неправомірності включення до валових витрат вартості ремонтних робіт, а також беручи до уваги положення Закону України "Про податок на додану вартість", у позивача виключається можливість формування податкового кредиту жовтня 2010 року із вищевказаних операцій. А наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вже було зазначено вище, реальність тієї чи іншої господарської операції і, відповідно, правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з неї слід перевіряти відповідно до поданих сторонами документів.

Судом при розгляді спору враховано також факти, встановлені в ході невиїзної перевірки ПП "Міоком" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, оформленої актом № 235/152/37129404 від 11.02.2011 року, згідно результатів якої податковим органом встановлено відсутність у вказаного суб'єкта господарювання технічного персоналу, офісно-складських приміщень, транспортних засобів, основних фондів та виробничих потужностей, що унеможливлює здійснення ним господарської діяльності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про те, що ПП "Терези" ЛТД було допущено порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в зв'язку з чим ПП "Терези" ЛТД завищено податковий кредит по контрагенту ПП "Міоком" за жовтень 2010 року на суму 16750,43 грн., та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в зв'язку з чим ПП "Терези" ЛТД завищено валові витрати по контрагенту ПП "Міоком", в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 року на суму 20938,04 грн.

А, відтак, правомірним і застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Отже, прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 року № 0002602302/30630 та № 0002612302/30631є правомірними і скасуванню не підлягають.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.06.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.