Постанова № 50618394, 27.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року 810/3352/15

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610008/2 від 04.02.2015 та картки відмови у митному оформлені (випуску) товарів №125130005/2015/00016 від 04.02.2015.

В обґрунтування позову зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів. Позивач вказує, що він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу. У подальшому позивач скористався наданим законом правом і звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості та про відмову у прийнятті митної декларації (оформленої карткою відмови).

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання, яким позовні вимоги підтримав та просив справу розглянути в порядку письмового провадження.

Відповідач ОСОБА_1 митниця Державної фіскальної служби позов не визнав, подав письмове заперечення. З письмового заперечення встановлено, що під час митного оформлення інспектором установлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості за основним методом, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв картку відмови у митному оформлені (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості, підстави для їх скасування відсутні.

З наведених підстав відповідач в задоволенні позову просив відмовити повністю.

В письмовому запереченні відповідач просив справу розглянути без участі його представника.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України у зв'язку з тим, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши позовну заяву та письмове заперечення, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.06.2013 між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (Постачальник) та ТОВ "Дельта-2010" (Дистрибютор) був укладений контракт №G-D/2013-0627, відповідно до якого Постачальник продає, а Дистрибютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Інкотермс 2010.

Згідно з пунктом 9 контракту, ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується дистрибютором.

Відповідно до пункту 10 контракту загальна вартість контракту орієнтовно складає 35 000 000,00 доларів США.

Згідно з пунктом 11 контракту Дистрибютор зобовязаний сплатити постачальнику 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару.

З матеріалів справи встановлено, що у лютому 2015 року з метою митного оформлення товару (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів в кількості 461 шт.), імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного контракту, позивачем до ОСОБА_1 митниці ДФС була подана митна декларація №125130005/2015/540702 від 03.02.2015.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД №125130005/2015/540702:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 22.01.2015;

- міжнародну автомобільну накладну СMR №41331 від 30.01.2015;

- міжнародну автомобільну накладну СMR №41332 від 30.01.2015;

- коносамент (Bill of Landing) FCJH048851 від 24.12.2014;

- платіжне доручення в іноземній валюті №141229/000671905 від 29.12.2014;

- прайс-лист виробника Б/Н від 25.12.2014, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП);

- рахунок-фактура (інвойс) № FJ1405032С від 13.12.2014;

- пакувальний лист б/н від 13.12.2014;

- страховий поліс PYIE201434010200E04122 від 24.12.2014;

- контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013;

- сертифікат відповідності UA1.009.0005024-15 від 02.02.2015;

- інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 24.12.2014;

- сертифікат про проходження товару форми A G143502000431052 від 24.12.2014;

- копія митної декларації країни відправлення №350120140014845384 від 19.12.2014.

За результатами розгляду вказаних документів, 04.02.2015 територіальним органом ОСОБА_1 митниці Міндоходів митним постом Святошин було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130005/2015/610008/2 із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00016.

Підставами для коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали: неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, метод 1 не може бути застосовано, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку; не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у звязку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62-63 Митного кодексу України не застосовуються у звязку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Митна вартість визначена за шостим (резервним) методом з урахуванням наявної інформації раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 21.11.2014 №125130005/2014/549284.

З матеріалів справи встановлено, що 04.02.2015 відповідачем було направлено позивачеві електронне повідомлення про необхідність надання наступних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару:

- транспортні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- якщо здійснювалось страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- виписка з бухгалтерської документації.

З письмового заперечення відповідача встановлено, що надані на вимогу митниці додаткові документи також не підтвердили заявлену митну вартість товару.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Вказані норми кореспондуються з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при розмитненні товару був наданий рахунок-фактура (інвойс) FJ1405032С від 13.12.2014, який в достатній мірі підтверджує фактичну вартість партії товару.

Твердження відповідача про необхідність надання позивачем документів на підтвердження транспортних та страхових витрат не відповідають договірним умовам поставки товару за правилами CIF Інкотермс 2010, відповідно до яких такі витрати несе постачальник та включає їх у вартість товару.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання митного органу на те, що обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей виникли у нього у звязку з тим, що в прайс-листі виробника товару №б/н від 25.12.2014 та митній декларації країни відправлення №350120140014845384 від 19.12.2014 зазначено, що товар поставляється на умовах FOB (за якими витрати по страхуванню та транспортуванню товару покладаються на покупця), оскільки договірними умовами передбачена поставка товару саме за правилами CIF, а позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов.

Крім того, суд звертає увагу на те, що як прайс-лист виробника товару №б/н від 25.12.2014 та митній декларації країни відправлення №350120140014845384 від 19.12.2014 складені не контрагентом позивача за контрактом GITI Tire Global Trading Pte. Ltd., а GITI TIRE (ANHUI) COMPANY LTD., який є заводом (виробничою потужністю) постачальника, не веде будь-якої комерційної діяльності (згідно заяви GITI Tire Global Trading Pte. Ltd.), а тому відображені ним показники у власних документах не можуть впливати на визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

За таких обставин, суд вважає, що підстав для витребування у ТОВ "Дельта-2010" додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості імпортованого товару у відповідача не було.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як встановлено судом, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому твердження відповідача що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності є неправомірним та необґрунтованим.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018 -IV Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу, зокрема: контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, інвойс (рахунок-фактура) FJ1405032С від 13.12.2014, платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №141229/000671905 від 29.12.2014.

Саме в інвойсі FJ1405032С від 13.12.2014 зазначена кількість, ціна та перелік товару, який був наданий позивачем відповідачу при розмитненні товару.

Крім того, ціна розмитнюваного товару, яка була задекларована позивачем підтверджується не лише інвойсом, а також прайс-листом виробника Б/Н від 25.12.2014, завіреним радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП). Дані документи подавалися декларантом інспектору м/п, але вони не були взяті до уваги.

Також, ціна розмитнюваного товару висновком ДП Укрпромзовнішекспертиза від 21.01.2015 №136, в якому, що згідно аналізу комерційних пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень цін на автошини, що імпортуються згідно Інвойсу FJ1405032С від 13.12.2014 до контракту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, відповідає поточній кон'єктурі ринку. Рівень цін може змінюватись в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, конюнктурної ситуації на ринку, тощо. Джерела інформації: цінові пропозиції компаній виробників: Xingtai Shine Tire Co. Ltd., Qingdao Goldkylin Industry Product Co. Ltd., Qingdao Tyreway Co., Ltd, Qingdao Sino Combo Imp. And Exp. Co., Ltd., Tirexcelle (Qingdao) Inc, Qingdao Sakura International Trade Co., Ltd, Sinorient Tyre Co., Ltd., Інтернет ресурси: alibaba.com, made-in-china.com.

З викладеного вище встановлено, що ДП "Укрзовнішекспертиза" провело аналіз цін аналогічної продукції на ринку, що і відображено у висновку від 21.01.2015 №136.

Отже, ТОВ "Дельта-2010" для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

За таких обставин суд вважає, що у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів у звязку з наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем у справі не було ніяким чином доведено проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування 2 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема на дії по отриманню необхідних відомостей.

За таких умов суд приходить до висновку, що оскаржувані картка відмови та рішення, які опосередковують застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, - є необґрунтованими, а тому такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, суд звертає на те, що спірні рішення були прийняті Митним постом Святошин, який, згідно зі статтею 547 Митного кодексу України», входить до складу ОСОБА_1 митниці ДФС як відокремлений структурний підрозділ, у звязку з чим резолютивна частина постанови має містити висновок про визнання протиправними та скасування рішень ОСОБА_1 митниці ДФС в особі її структурного підрозділу митного поста Святошин.

Судові витрати присуджуються позивачу у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 70-72, 94, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби в особі структурного підрозділу Митний пост Святошин №125130005/2015/610008/2 від 04.02.2015 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00016 від 04.02.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-2010 (код ЄДРПОУ 36998136) судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.