Постанова № 50617003, 09.09.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2015 рокум. Ужгород№ 807/3613/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Закарпатського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України, в якій просить:

1) Визнати дії Закарпатського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України по проведенню 10.06.2014 року перевірки ДП «Закарпатський науково-дослідний інститут землеустрою» не правомірними.

2) Визнати дії Закарпатського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України по складанню Акту від 10.06.2014 року за №21.2.4/4 не правомірними.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.06.2014 року Закарпатським обласним територіальним відділенням антимонопольного комітету України проведено планову виїзну перевірку ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» щодо дотримання (порушення) позивачем законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатами проведення вищенаведеної відповідачем складено акт від 10.06.2014 року за № 21.2.4/4.

Позивач вважає, що вищезгадана перевірка проведена з порушенням вимог законодавства. Також, з порушенням вимог законодавства і складений за її результатами акт.

В судовому засіданні представник позивача даний адміністративний позов підтримав повністю та просив суд задовольнити такий з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з мотивів зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Зазначив, що відповідно до щоквартального плану-графіку у 2014 році та плану проведення планової виїзної перевірки у період з 06.05.2014 року по 06.06.2014 року проведено планову виїзну перевірку позивача. За результатами проведеної перевірки, головою комісії складено в двох примірниках акт від 10.06.2014 року № 21.2.4/4 та вручено під розписку керівнику позивача. Однак, з боку керівника та інших осіб, які підписували акт перевірки - не зроблено жодних застережень на предмет наявності зауважень або заперечень до змісту акта, а тому вважає що відповідач в даному випадку діяв в межах і в спосіб встановлений законом.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом, в ході судового розгляду даної справи по суті, встановлено, що відповідно щоквартального плану-графіку проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції у 2014 році органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, затвердженого Головою Антимонопольного комітету України 05.12.2013 року (зі змінами), службового доручення від 06.05.2014 року №4 та плану проведення планової виїзної перевірки від 06.05.2014 року комісією у складі голови комісії ОСОБА_3, членів комісії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 06 травня по 06 червня 2014 року проведено планову перевірку додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції державним підприємством «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на ринку робіт із землеустрою.

За результатами перевірки, головою комісії складено в двох примірниках акт від 10.06.2014 року № 21.2.4/4 та вручено під розписку керівнику позивача.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 7 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження як перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Нормами п. 3 ст. 17 «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження як проведення перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Порядок проведення відповідачем перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції визначений та передбачений Положенням про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 року за № 182-р, який Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2002 р. за N 139/6427. ( далі Положення).

Відповідно до п. 5 вказаного Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 року за № 182-р, підставою для проведення планових перевірок є план-графік перевірок, затверджений Головою Комітету, головою відділення, і такий міститься в матеріалах справи.

Відповідач зазначає, що на виконання вимог п. 6 Положення, згідно якого об'єкт перевірки повідомляється за десять календарних днів до дня проведення перевірки, відповідачем на адресу позивача надіслано повідомлення «Про проведення перевірки» від 17.04.2014 року № 04-20/76 і в підтвердження даного факту відповідачем надано копію журналу вихідної кореспонденції.

Як передбачено п. 6 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, планові виїзні перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції об'єктами перевірки проводяться лише в тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення вказаної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення.

В даному випадку надані відповідачем копії сторінок із журналу реєстрації вихідної кореспонденції, повідомлення «від 17.04.2014 року № 04-20/76, щоквартального плану-графіку у 2014 році, плану проведення планової виїзної перевірки у період з 06.05.2014 року по 06.06.2014 року, наказу голови територіального відділення АМК від 05.05.2014 року № 5, службового доручення голови територіального відділення АМК від 06.05.2014 року № 4 та переліку питань, які слід зясувати при проведенні перевірки (план перевірки) не підтверджують факту ознайомлення з цими документами позивача (його керівника).

Також, вказані документи не підтверджують факту направлення на адресу позивача та отримання ним за 10 календарних днів до початку перевірки повідомлення про день початку перевірки, оскільки, належними доказами цих фактів можуть бути поштові квитанції про відправку, поштові повідомлення про вручення листів, поштові описи про вкладення документів у поштові конверти. Так само, належними доказами можуть бути журнали та/або розносні книги з підписами уповноважених осіб позивача про отримання документів.

Натомість, позивачем було надано належним чином оформлені копії журналу вхідної кореспонденції та реєстрації, які свідчать, що надані суду відповідачем документи, в тому числі і повідомлення про проведення перевірки, не направлялись та не вручались позивачу, оскільки відсутня будь-яка реєстрація про надходження цих документів. Крім того, члени комісії відповідача не зареєструвались в журналі проведення перевірок позивача.

Отже, належних та допустимих доказів які б давали змогу суду встановити, що відповідач на виконання п. 6 Положення направляв на адресу позивача письмове повідомлення із зазначенням дати її проведення перевірки, а саме повідомлення «від 17.04.2014 року № 04-20/76, щоквартального плану-графіку у 2014 році, плану проведення планової виїзної перевірки у період з 06.05.2014 року по 06.06.2014 року, наказу голови територіального відділення АМК від 05.05.2014 року № 5, службового доручення голови територіального відділення АМК від 06.05.2014 року № 4 та переліку питань, які слід зясувати при проведенні перевірки (план перевірки) сторонами суду не надані і в ході судового розгляду такі судом не здобуті.

Наведене свідчить, що відповідач порушив п. 6 Положення та провів перевірку без повідомлення позивача не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення такої, що призвело до порушення права позивача знати про проведення такої перевірки, як це вимагає дане Положення, що свідчить про порушення відповідачем процедури проведення такої.

За змістом п. 20 цього Положення для проведення перевірки за наказом Голови Комітету, голови відділення, розпорядженням органу Комітету утворюється Комісія з перевірки у складі не менше двох фахівців, такий наказ наявний в матеріалах справи наказу голови територіального відділення АМК від 05.05.2014 року № 5, що спростовує в свою чергу пояснення позивача про його відсутність.

Відповідно до приписів п. 31 Положення для проведення перевірки потрібні такі документи:

- наказ (розпорядження) про проведення перевірки та створення Комісії;

- план проведення перевірки;

- доручення Голови Комітету, державного уповноваженого Комітету, голови відділення про делегування відповідних повноважень щодо проведення перевірки.

Так документи наявні в матеріалах справи, що підтверджує їх існування.

В той же час, п. 35 Положення встановлено, що після підписання наказу (розпорядження) про проведення перевірки, але перед її проведенням, голова Комісії надсилає керівнику об'єкта перевірки не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку перевірки за підписом державного уповноваженого Комітету, голови відділення, особи, що виконує його обов'язки, повідомлення про день початку перевірки, крім випадків, зазначених у пунктах 8 і 10 цього Положення, коли перевірка може бути проведена без попереднього письмового повідомлення.

Однак, як зясовано судом в ході судового розгляду даної справи, доказів про те, що відповідачем виконано даний пункт Положення про надіслання керівнику об'єкта перевірки не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку перевірки за підписом державного уповноваженого Комітету, голови відділення, особи, що виконує його обов'язки, повідомлення про день початку перевірки, не надано і в ході судового розгляду не здобуто, що підтверджує що відповідачем в даному випадку порушено п. 35 Положення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 37 Положення у перший день перевірки голова Комісії повідомляє про мету і термін перевірки, надає керівникові об'єкта перевірки (у разі відсутності керівника - особі, що його заміщує) документи про склад Комісії, повноваження її членів; перелік питань, які слід з'ясувати при проведенні перевірки; а також пропонує керівникові (або особі, що його заміщує) створити належні умови для забезпечення роботи Комісії.

В той же час доказів про те, що позивача повідомлено про мету і терміни перевірки, надано керівникові об'єкта перевірки (у разі відсутності керівника - особі, що його заміщує) документи про склад Комісії, повноваження її членів та перелік питань, які слід з'ясувати при проведенні перевірки суду відповідачем також не надано, що свідчить і про порушення відповідачем і пункту 37 даного Положення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними та допустимими доказами, згідно ст. 70 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст. 79 КАС України встановлено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Однак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду належних та допустимих у розумінні ст.ст. 69-71 та 79 КАС України письмових доказів щодо направлення на адресу позивача та отримання ним за десять календарних днів до дня проведення вказаної перевірки письмового повідомлення про проведення такої.

Також спростовується і пояснення відповідача щодо виконання відповідачем всіх вище наведених пунктів Положення при проведенні перевірки, зокрема наданими позивачем доказами належним чином оформлені журнали вхідної кореспонденції та реєстрації позивача, які свідчать, що надані суду відповідачем документи, в тому числі і повідомлення про проведення перевірки, не направлялись та не вручались позивачу, оскільки відсутня будь-яка реєстрація про надходження цих документів до позивача. Крім того, члени комісії відповідача не зареєструвались в журналі проведення перевірок позивача.

Вищенаведені обставини свідчать, що відповідачем проведено перевірку позивача з порушенням п.п. 6, 35 та 37 Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 року за № 182-р.

У звязку з вищенаведеним, суд приходить висновку про часткову обґрунтованість та підставність позовних вимог, щодо визнання дій відповідача по проведенню саме: з 06.05.2014 року по 06.06.2014 року планової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції Державного підприємства «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» неправомірними, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що саме такий вид захисту прав та інтересів позивача є достатнім для відновлення порушеного права позивача і в цій частині позов підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача по проведенню перевірки 10.06.2014 року, то слід зазначити, що така 10.06.2014 року як встановлено судом не проводилася, так, як така була проведене саме у період з 06.05.2014 року по 06.06.2014 року, а 10.06.2014 року відповідачем лише було складено акт за результатами перевірки від 10.06.2014 року № 21.2.4/4, який вручено під розписку керівнику позивача, цього дня що підтверджується його підписом.

Крім того, спростовуються і пояснення позивача, що відповідач неправомірно виніс 10.06.2014 року даний акт, оскільки порядок оформлення результатів перевірки визначений п. 51,52 вказаного положення.

Даним положенням не визначений термін виготовлення акту, а лише встановлений строк, а саме п. 52 Положення - порядок вручення другого примірника позивачу - в термін не більше п'яти робочих днів після закінчення перевірки, який вручається під розписку на першому примірнику акта. Оскільки перевірка закінчилася 06.06.2014 то з врахуванням пяти робочих днів передбачених п. 52 Положення такий відповідачем вручений позивачу у встановленні строки з дотримання вимог Положення, а тому в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

З приводу пояснень відповідача наданих ним в ході судового розгляду даної справи та зазначених ним у своїх письмових запереченнях, що стосується відсутності з боку позивача будь яких зауважень з приводу процедури перевірки та самого акту, то слід зазначити, що, по-перше, це право, а не обовязок позивача надавати відповідачу такі зауваження, а по-друге, відсутність таких зауважень не позбавляє позивача звертатися до суду у встановленому законом порядку за захистом, як він вважає, порушеного свого права діями відповідача при проведенні вищевказаної перевірки.

З приводу позовних вимог позивача про визнання дій відповідача по складанню Акту від 10.06.2014 року за №21.2.4/4 неправомірними суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом та визнано сторонами в ході судового розгляду, що не потребує додаткового доказування обставин які визнаються сторонами, перевірка не дивлячись на вищевикладені судом обставини у період з 06.05.2014 року по 06.06.2014 року відповідачем була проведена у позивача і саме за наслідками такої відповідачем, в силу вимог п. 51,52 положення, було складено відповідний акт перевірки дії по якому позивач і оскаржує.

В той же час, як із поданої позивачем позовної заяви та викладених в ній обставинах і наданих позивачем в ході судового розгляду пояснень, суд приходить до висновку, що позивач фактично оскаржує Акт перевірки від 10.06.2014 року за №21.2-4/4, а саме зазначаючи, що висновки викладені в такому не відповідаю дійсності.

З цього приводу суд звертає увагу позивача і погоджується з позицією відповідача, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не слід розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм інформації про виявлені ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктом господарювання.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Дана позиція суду узгоджується із позиція колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України викладена в Постанові від 10 вересня 2013 року за №21-237а13.

У звязку з вищевикладеним, та на виконання вимог ст.244-2 КАС України суд вважає, що задоволенні позовних вимог позивача про визнання дій відповідача по складанню акту перевірки неправомірними з підстав на які посилається позивач слід відмовити.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про часткове задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року судом було задоволено клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення в даній адміністративній справі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи норму вищенаведеної статті, а також те, що позивачу сплата судового збору була відстрочена до винесення рішення у справі суд вважає за необхідне стягнути з позивача судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру на користь відповідного бюджету в сумі 36,54 грн., шляхом зарахування цих коштів до спеціального фонду.

Керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 94, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Закарпатського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України про визнання дій неправомірними - задовольнити частково.

Визнати дії Закарпатського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України по проведенню з 06.05.2014 року по 06.06.2014 року планової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції Державного підприємства "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" - неправомірними.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь Державного (відповідного місцевого) бюджету України судовий збір у сумі 36,54 грн., зарахувавши ці кошти до спеціального фонду (отримувач - УК у м. Ужгород, код ЄДРПОУ отримувача - 38015610, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016, рахунок № 31210206784002, код класифікації доходів 22030001, Код ЄДРПОУ суду 35231455).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

СуддяC.А. Гебеш