Постанова № 50608187, 01.09.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 вересня 2015 р. Справа № 802/1274/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича

представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі

до: ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що ОСОБА_2 з 2008 року отримує пенсію по втраті годувальника на недієздатного брата ОСОБА_3

Посилаючись на те, що у 2012 році ОСОБА_3В безвісно зник, а відповідач не повідомила про це управління ПФУ, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 надміру виплачену пенсію в розмірі 8095 грн. 32 коп.

Від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму3200 грн. 00 коп. у звязку із частковою сплатою відповідачем заборгованості.

Суд, враховуючи права надані позивачеві статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), керуючись статтею 137 КАС України, прийняв заяву про зменшення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 4895 грн. 32 коп.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення, що повністю відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Від неї на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07.04.2008 року по справі №2-0-2 2008 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатним та призначено його опікуном сестру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

На підставі вищевказаного рішення виконавчим комітетом Кривошиївської сільської ради Хмільницького району Вінницької області винесено рішення від 19.05.2008 року №15 про призначення опікунства (а.с. 8).

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 17.06.2008 року поданої до управління ПФУ у Хмільницькому районі відповідач отримувала пенсію як опікун ОСОБА_3 (а.с. 3).

Згідно рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.02.2015р. у справі №149/200/15/ц ОСОБА_3, 13.01.1955р.н., визнано безвісно відсутнім.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_3 проживав із ОСОБА_2 із січня 2009 року та в подальшому безвісно зник (а.с. 9).

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Згідно ч. 1-3 ст. 40 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Згідно ч. 1 ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В даному випадку виплата пенсії була припинена у зв'язку з неотриманням пенсії протягом 6 місяців підряд.

В силу положень ч.2 ст. 38 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Позивач стверджує, що виплата пенсії мала б припинитисть з серпня 2012 р., оскільки в судовому рішенні вказано, що ОСОБА_3 зник в серпні 2012 року, однак суд з таким доводами не погоджується з огляду на таке.

Згідно рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.02.2015р. (набрало законної сили 03.03.2015 р.) у справі №149/200/15/ц ОСОБА_3, 13.01.1955р.н., визнано безвісно відсутнім. Пенсія виплачувалась по березень 2013 року. В даному судовому рішенні надано оцінку доказу - довідці в якій вказано, що ОСОБА_3 зник в серпні 2012 року.

Відповідно до ст. 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Суд зазначає, що у відповідача з серпня 2012 року по березень 2013 року не було обов'язку повідомляти управління Пенсійного фонду у м. Хмільнику та Хмільницькому районі про обставини, що спричиняють припинення виплати пенсій по втраті годувальника.

Частиною 1 ст. 50 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Аналіз статті 50 Закону України № 1058-IV дає підстави стверджувати, що підставою для стягнення суми надміру виплаченої пенсії є встановлення факту зловживань з боку пенсіонера.

Суд наголошує на тому, що позивач не надав доказів, які б підтверджували зловживання або подання ОСОБА_2 недостовірних даних.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі не доведено та не надано доказів зловживань чи подання недостовірних даних з боку відповідача, а отже звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 4895 грн. 32 коп. є необґрунтованим, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович