Постанова № 50607759, 09.09.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Житомир справа № 806/2363/15

категорія 5.1.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шимоновича Р.М., суддів: Липи В.А., Капинос О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Володарсько-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про зобовязання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

1) зобов'язати Державну фіскальну службу України (далі - ДФС) вилучити інформацію про ОСОБА_1, яка була надана під час отримання ІІН та у подальшому не вносити інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові кодифікатори;

2) зобов'язати ДФС зберегти за ними форму обліку платників податків: за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації (статті 28, 294, 296 ЦК України);

3) зобов'язати Володарсько-Волинську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Володарсько-Волинська ОДПІ) вилучити інформацію про ОСОБА_1, яка була надана під час видачі ІІН та у подальшому вести облік, як платника податків, за раніше встановленими формами обліку - без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платників податків без використання серії та номеру паспорту (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації);

4) зобов'язати Володарсько-Волинську ОДПІ знищити інформацію про ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;

5) зобовязати Володарсько-Волинську ОДПІ видати малолітньому позивачу ОСОБА_2 довідку з текстом: "Має право здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора" та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою;

6) зобов'язати Володарсько-Волинську ОДПІ після отримання позивачем ОСОБА_2 паспорта громадянина України, внести на сторінках 7, або 8, або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою;

7) зобов'язати Володарсько-Волинську ОДПІ проставити у паспорті ОСОБА_1 (на сторінках 7, 8 або 9) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначила, що вони є віруючими особами та прихожанами Української Православної Церкви, сповідують православну релігію, у зв'язку з чим письмово звернулась до відповідачів із заявами, у яких просила здійснювати в подальшому її облік і облік її дитини як платників податків та інших обов'язків платежів за прізвищем, іменем та по батькові, проставити у їхніх паспортах відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою, не вносити без їх згоди інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, внести у їх паспорти запис про наявність права здійснювати будь - які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідної особи круглою гербовою печаткою. Проте, відповідачі фактично відмовили у вчиненні таких дій, посилаючись на вимоги Податкового кодексу України про облік платників податків, а саме необхідність ведення обліку за серією та номером паспорту або за номером облікової реєстраційної картки фізичної особи. На думку позивача, відповідачами порушено норми чинного законодавства, оскільки листи ДФС та Володарсько-Волинської ОДПІ не містять відповіді по суті вимог, викладених в заявах до них, а ведення їх обліку як платників податків на підставі норм Податкового кодексу України зберігає цифровий кодифікатор, тобто індивідуальний номер людини, що суперечить їхнім релігійним поглядам. Так як будь - який цифровий або літерно - цифровий індикатор замінює їх ім'я, в тому числі і в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, шифрує, кодує їх особисті дані як прізвище, ім'я та по батькові, дата народження та місце реєстрації, які є унікальними, конкретними даними про них. З огляду на що, позивач вважає, що вона та її дитина мають право обліковуватися як платники податків без цифрового ідентифікатора та без використання серії та номеру паспорту.

Позивач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. Через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 44).

Представник позивача в судове засідання не прибув, згідно заяви просить розглянути справу в порядку письмового провадження (а.с. 47).

Представник відповідачів подав заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 90, 92). Також, у матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю.

Судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з таких підстав.

ОСОБА_1 звернулась до ДФС та Володарсько-Волинської ОДПІ із заявами від 17.03.2015 (а.с. 11, 14).

В указаних заявах зазначила, що, зважаючи на свої релігійні переконання (є віруючою, прихожанкою Української Православної Церкви), відмовляється від цифрового ідентифікатора та користування ним. Посилаючись на норми статей 22, 24, 34, 64 Конституції України, статті 11 Закону України "Про інформацію", статей 6, 7, 8, 15 Закону України "Про захист персональних даних", статей 28, 294, 296 ЦК України, просила не вносити про неї інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, зберегти за нею форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження), а також проставити у її паспорті відмітку (на сторінках 7, 8 або 9) про наявність права на вчинення певних дій без присутності цифрового ідентифікатора -ІІН; серія та № паспорта та ін.

02.04.2015 ДФС на ім'я позивача надано відповідь за № 3078/С/99-99-11-02-02-14, в якій повідомлено, що фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення за ф. 1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт громадянина України. Також зазначено, що контролюючі органи, відповідно до ст. ст. 63 та 70 Податкового кодексу України, не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами або видами (а.с.13).

Володарсько-Волинською ОДПІ, за результатами розгляду заяви позивача, надано останньому відповідь листом від 21.04.2015 за № 17/7/11-003, у якому контролюючий орган повідомив позивача, що для громадян України, які за релігійними чи іншими переконаннями відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, Податковим кодексом України, запроваджено облік фізичних особі - платників податків за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта. Для реалізації такого права фізична особа - платник податків, яка відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу Повідомлення за формою № 1П. Оскільки таке повідомлення за формою № 1П подано не було, то для відмови від прийнятого реєстраційного номера облікової картки платника податків позивачу необхідно заповнити Повідомлення за формою № 1П (а.с. 17).

В інтересах ОСОБА_2 їх законним представником - ОСОБА_1 до ДФС та Володарсько-Волинської ОДПІ направлено заяви від 17.03.2015, у яких заявник просила не вносити інформацію до Державного реєстру, не надавати любих цифрових кодифікаторів зазначеній малолітній дитині, вести облік малолітньої дитини за раніше встановленими формами обліку платників податків без застосування цифрових кодифікаторів (за прізвищем, іменем та по батькові), видати йому довідку з текстом: "Має право здійснювати будь - які платежі без цифрового ідентифікатора" та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою, після отримання ОСОБА_2 паспорта громадянина України, внести на стор. 7, або 8, або 9 запис про наявність права здійснювати будь - які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідної особи круглою гербовою печаткою (а.с. 22, 25).

Листом ДФС від 02.04.2015 № 3084/С/99-99-11-02-02-14 та листом Володарсько-Волинської ОДПІ від 21.04.2015 № 29/7/11-003 законного представника неповнолітнього повідомлено про порядок відмови громадян від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, а також зазначено про необхідність отримання неповнолітніми паспорта громадянина України, дані якого використовуються при поданні повідомлення форми № 1П.

У подальшому позивачем від свого імені та в інтересах своєї неповнолітньої дитини подано до Володарсько-Волинської ОДПІ заяву про вчинення певних дій від 08.07.2015 (а.с. 48). В указаній заяві позивач, вважаючи, що нею заповнено форму 1П та надано інформацію у повному об'ємі, просила знищити її ідентифікаційний номер та ідентифікаційний номер її неповнолітньої дитини, вивести її з Реєстру платників податків України та перевести їх на податковий облік згідно даних, що вона надала, заповнивши форму 1П.

У письмових запереченнях відповідачі стверджують про те, що форма 1П заповнена позивачем з порушеннями, а саме: не заповнено рядки 29, 30, 31, що суперечить р. 8 п. 1 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 № 779.

Вважаючи протиправною правову позицію відповідачів, викладену у листах, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Пунктом 63.5 статті 63 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 63.1 ст. 63 ПК України).

Згідно з пунктом 63.6 статті 63 ПК України, облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В силу приписів пункту 70.5 статті 70 ПК України фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт. Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючому органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.

Відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу II Податкового кодексу України, з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) розроблено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 N 779 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2013 за N 2211/24743.

За змістом пункту 4 розділу І Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 N 779 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2013 р. за N 2211/24743 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), цим Положенням визначаються порядок та процедура: обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта; внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення визначено, що порядок проведення реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі включає зокрема: внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

У відповідності до п. 2 р. VIII Положення облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та подали до контролюючого органу Повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Згідно з пунктами 3, 4, 6, 8 розділу VIII Положення, фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своїм місцем проживання або за власним бажанням - до контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних. Після приймання Повідомлення контролюючим органом здійснюється перевірка щодо наявності реєстрації фізичної особи у Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків або в окремому реєстрі за серією та номером паспорта. Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, контролюючий орган вносить до паспорта відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта.

Відповідно до пункту 9 розділу VIII Положення, у разі якщо фізична особа, до паспорта якої внесено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, раніше була зареєстрована в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків, то після взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру реєстраційний номер облікової картки платника податків закривається (датою закриття є дата внесення відмітки до паспорта громадянина України), а у разі наявності у паспорті громадянина України відмітки про реєстраційний номер облікової картки така відмітка анулюється у порядку, встановленому цим розділом.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що для здійснення обліку фізичних осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера - використовується прізвище, ім'я, по батькові, а також серія та номер паспорта. Облік таких осіб ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта громадянина України. При цьому суд ураховує, що Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків чітко встановлено форму повідомлення, яке має подати фізична особа відповідному контролюючому органу у разі якщо вона через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків. Так, повідомлення подається за формою № 1П, яка є додатком № 8 до зазначеного Положення.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 зареєстрована у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за номером реєстраційної картки платника податків - НОМЕР_1. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - облікової картки платника податків не має.

У позовній заяві позивач зазначив, що він та її дитина є віруючими громадянами та прихожанами Української Православної Церкви (а.с. 20, 30).

Частиною 1 статті 35 Конституції України проголошено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

За змістом статті 9 "Свобода думки, совісті і релігії" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу думки, совісті та релігії. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до частини 4 статті 35 Конституції України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

У статті 19 Основного Закону України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами пунктів 63.1, 63.2 та 63.3 статті 63 ПК України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Отже, положення Податкового кодексу України є обов'язковими до застосування суб'єктами владних повноважень, а саме відповідачами, та спрямовані на забезпечення встановленого Конституцією та Законами України публічного порядку.

Разом з цим, суд звертає увагу, що Податковим кодексом України не передбачено можливості виключення або невнесення відомостей про особу до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у випадку якщо через свої релігійні переконання такі особи відмовляються від прийняття реєстраційного номера, а навпаки передбачено ведення обліку таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта, а не тільки за прізвищем, ім'ям та по батькові, датою народження та місцем реєстрації.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 05 березня та 28 квітня 2015 р. по справах № К/800/14246/13 та № К/800/2629/13 відповідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що на даний час чинне законодавство України не надає повноважень відповідачам на здійснення обліку фізичних осіб - платників податків лише за прізвищем, ім'ям та по батькові, датою народження та місцем реєстрації, як того вимагає позивач.

Подаючи до Володарсько-Волинської ОДПІ повідомлення форми № 1П позивач не заповнила реквізити свого паспорта, що унеможливлює внесення її до окремого реєстру Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та закриття раніше наданого їй реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Суд критично оцінює твердження позивача щодо його незгоди із дією статей 63, 70 Податкового кодексу України, оскільки суб'єктивне судження особи, що певні дії держави чи суспільства суперечать її релігійним переконанням, не може свідчити про неправомірність цих дій та необхідності захисту таких переконань.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 03.12.2009 № 40010/04 у справі "ОСОБА_3 та інші проти Росії", яка стосувалась відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером, зазначив, що захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Європейського суду з прав людини дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції.

Також Європейський суд з прав людини відмічав, що обов'язок по сплаті податків є загальним, який не має специфічних усвідомлених наслідків в собі. Влада щодо оподаткування прямо визнається системою Конвенції, і приписується державі у статті 1, Першого протоколу (C. v. the United Kingdom, 10358/83, Commission decision of 15.12.1983).

Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що дія Податкового кодексу України звужує її права, на думку суду, є помилковими. Так як з часу набрання чинності Податковим кодексом України, а саме починаючи з 01.01.2011, законодавцем запроваджено інший механізм обліку фізичних осіб-платників податків та зборів.

Встановлення нового порядку та механізму обліку фізичних осіб - платників податків і зборів не можна вважати звуженням змісту та обсягу існуючих прав і свобод в контексті положень частини 3 статті 22 Конституції України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ДФС вилучити інформацію про неї, яка була надана під час отримання ІІН та у подальшому не вносити інформацію до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, використовуючи цифрові кодифікатори, та зберегти за нею форму обліку платників податків за: прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації (ст.ст. 28, 294, 296 ЦК України), а також про зобов'язання Володарсько - Волинську ОДПІ вилучити інформацію про неї, яка була надана під час видачі ІІН та у подальшому вести їх облік як платників податків за раніше встановленими формами обліку - без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платників податків без використання серії та номеру паспорту, а саме за: прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації, знищити інформацію про нього у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, проставити у її паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь - які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою, є необґрунтованими.

Також, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо зобов'язання Володарсько - Волинську ОДПІ видати малолітньому - ОСОБА_2, довідку з текстом: "Має право здійснювати будь - які платежі без цифрового ідентифікатора", а після отримання ним паспорта громадянина України, внести на стор. 7, або 8, або 9 запис про наявність права здійснювати будь - які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідної особи круглою гербовою печаткою, з огляду на таке.

Системний аналіз норм Податкового кодексу України та приписів Положення свідчить на користь висновку, що чинним законодавством не передбачена видача будь-яких довідок про право здійснювати платежі без цифрового ідентифікатора.

Єдиним альтернативним видом обліку фізичних осіб - платників податків є облік за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта, тобто необхідною умовою для здійснення обліку фізичної особи - платника податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, є наявність паспорта.

Згідно з пунктом 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

ОСОБА_4 не досяг 16-річного віку і права на отримання паспорта громадянина України ще не має.

Своє право на відмову від ідентифікаційного номеру через свої релігійні переконання він зможе використати лише після досягнення ним 16-річного віку та отримання паспорта громадянина України, звернувшись із відповідною заявою до контролюючого органу.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту виключно порушені права, свободи та інтереси осіб рішенням, діями та/або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, відтак позовні вимоги на майбутнє задоволені бути не можуть.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами доведено факт відсутності підстав для здійснення обліку позивачів як платників податків за формою, яка не передбачена чинним законодавством.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а її вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 122, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Р.М.Шимонович

Судді В.А. Липа,

ОСОБА_5