Постанова № 50607381, 03.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 р. Справа № 805/1766/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, адміністративну справу

за позовом Прокурора м. Краматорську Донецької області в інтересах держави в особі

Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України

до ОСОБА_1

про стягнення 14 060,56 грн суми переплати допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Краматорську Донецької області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 14 060,56 грн суми переплати допомоги по безробіттю (а.с. 3-5).

Як вбачається з позову та додаткових пояснень до нього, що надійшли від прокурора до суду 31.08.2015 (а.с. 60-63), підставою звернення до суду із вказаною позовною заявою стало незаконне отримання допомоги по безробіттю відповідачем за періоди перебування на обліку в центрі зайнятості з 16.04.2003 по 09.04.2004 в сумі 1 301,82 грн, з 19.01.2010 по 23.12.2010 у розмірі 4 953,69 грн, з 10.10.2012 по 07.07.2013 у сумі 7 805,05 грн - в загальному розмірі 14 060,56 грн. Відповідач у вказані періоди мав статус фізичної особи-підприємця, про що не повідомив позивача, чим порушив умови надання йому статусу безробітного та призначенням йому виплати допомоги по безробіттю.

Зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався в результаті перевірки 04.03.2015, під час якої було виявлено, що відповідач під час перебування на обліку в позивача був зареєстрований як підприємець.

Положеннями п. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-IIІ визначено, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом, не застосовується.

Прокурором зазначено, що стягнення переплати допомоги по безробіттю відноситься до інших видів заборгованості перед Фондом, а тому строк давності в разі її стягнення не застосовується.

До суду прокурор Буяновський В.В., представник позивача ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 з'явилися, не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження, про що надали відповідну заяву (а.с. 64)

У наданих до суду 19.08.2015 запереченнях проти позову (а.с. 54-55) відповідач зазначив, що, по-перше, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом; по-друге, відповідач не погодився з доводами, викладеними у позові, з підстав зняття його як підприємця з податкового обліку в липні 2001 року.

Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що прокурор, представник позивача та відповідач надали суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 60 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.07.2015) з метою здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду із адміністративним позовом (поданням).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду 04.05.2015) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Абзацами 1-3 п. 4 вказаної статті зазначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобовязаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного субєкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або субєктом владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову та додаткових пояснень до нього, позивач звернувся до відповідача із претензією від 06.03.2015 № 01-14/975 про повернення в добровільному порядку суми отриманої допомоги по безробіттю (а.с. 30), яка отримана відповідачем 19.03.2015 (а.с. 28).

У вказаній претензії відповідача було попереджено, що у разі непогашення заборгованості в добровільному порядку, вона буде стягнута в судовому порядку.

Таким чином, відповідача було повідомлено про те, що у випадку несплати у добровільному порядку суми боргу стягнення заборгованості буде здійснюватись у судовому порядку.

Згідно п. 1 ч. 6 цієї статті під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Таким чином, прокурор м. Краматорську Донецької області має право на звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-IIІ (далі - Закон № 1533-IIІ) (в редакції, яка діяла станом на час звернення прокурора до суду із даним позовом) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону № 1533-IIІ Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Частиною 6 ст. 10 Закону № 1533-IIІ функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону.

Відповідно до п. 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 1533-IIІ встановлено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.

Указом Президента України від 16.01.2013 № 19/2013 утворено Державну службу зайнятості України та затверджено Положення, відповідно до якого Державна служба зайнятості України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Одним із основних завдань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що передбачено п. 11 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення».

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

Тобто, позивач у справі - Краматорський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України - є юридичною особою та суб'єктом владних повноважень у розумінні ст. 3 КАС України, який в межах даних правовідносин реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 16.04.2003 (а.с. 16), 19.01.2010 (а.с. 20), 10.10.2012 (а.с. 10) звертався до позивача із заявами про надання статусу безробітного до вирішення питання про працевлаштування з виплатою допомоги по безробіттю.

Відповідачем у наданих заявах повідомлено позивача, що на час звернення до центру зайнятості він не мав заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечував себе роботою самостійно, не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не отримував відповідно до законодавства допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного (6-річного) віку, не був фермером або членом фермерського господарства, не навчався на денній (очній) формі навчання. У вищевказаних заявах підтверджено особистим підписом, що відповідач ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного, а також з відповідальністю за подання неправдивих даних щодо себе, які визначені Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III.

З витягів з наказів позивача про прийнятті рішення по ОСОБА_1М вбачається наступне.

Наказом від 16.04.2003 № 16/04/2003 - 3925 (а.с. 15) відповідачу на підставі його заяви від 16.04.2003 від надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема, довідки, виданої позивачем про суму отриманої відповідачем допомоги по безробіттю, та претензії позивача відповідачу (а.с. 3-5, 17, 30), відповідач перебував на обліку у позивача з 16.04.2003 по 08.06.2004 із отриманням доходу у сумі 1 301,82 грн, реєстрацію було припинено у зв'язку із порушенням законодавства про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню - недотримано рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню, які надані безробітному в письмовій формі.

Наказом від 19.01.2010 № НТ100119 відповідачу на підставі його заяви від 19.01.2010 знов надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю (а.с. 21).

Наказом від 18.10.2010 № НТ101018 скорочено виплату допомоги по безробіттю на строк 90 к.д. у зв'язку зі звільненням відповідача з останнього місця роботи за угодою сторін (а.с. 21).

Наказом від 24.12.2010 № НТ101224 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю та реєстрацію у зв'язку з невідвідуванням ДСЦ без поважних причин 30 к.д. і більше (а.с. 21-22).

Відповідно до довідки, виданої позивачем, про суму отриманої відповідачем допомоги по безробіттю, ОСОБА_1 у період з 19.01.2010 по 23.12.2010 отримав дохід у розмірі 4 953,69 грн (а.с. 23).

Наказом від 10.10.2012 № НТ121010 (а.с. 6) відповідачу на підставі його заяви від 10.10.2012 знов надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Наказом від 08.07.2013 № НТ130708 відповідачу скорочено виплату допомоги по безробіттю на строк 90 к.д. у зв'язку зі звільненням відповідача з останнього місця роботи за угодою сторін та припинено виплату допомоги по безробіттю із зняттям відповідача з обліку через подання відповідачем письмової відмови від послуг ДСЗ (а.с. 6-7).

Відповідно до довідки, виданої позивачем, про суму отриманої відповідачем допомоги по безробіттю, ОСОБА_1 у період з 10.10.2012 по 07.07.2013 отримав дохід у сумі 7 805,05 грн (а.с. 12).

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 032015/55/1 від 04.03.2015 встановлено, що відповідач в ході проведення консультації з позивачем 04.03.2015 повідомив, що з 2000 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 11).

В ході розгляду справи встановлено, що повідомлене 04.03.2015 відповідачем в ході консультації з позивачем узгоджується з даними ЄДР, а саме - з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що відповідач 16.06.2000 зареєстрований як фізична особа-підприємець; державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за власним рішенням відповідача відбулася 26.12.2014 (а.с. 71-74).

Наказом позивача від 04.03.2015 № 55 прийнято рішення про повернення сум незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг за періоди з 16.04.2003 по 09.04.2004 в сумі 1 301,82 грн, з 19.01.2010 по 23.12.2010 у розмірі 4 953,69 грн, з 10.10.2012 по 07.07.2013 у сумі 7 805,05 грн (а.с. 24).

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 06.03.2015 № 01-14/975 про повернення в добровільному порядку вказаних сум отриманої допомоги по безробіттю (а.с. 30).

Претензія отримана відповідачем 19.03.2015 (а.с. 28), проте на час розгляду справи заборгованість в добровільному порядку останнім не сплачена.

У зв'язку із неповерненням відповідачем безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у добровільному порядку, позивач 04.05.2015 звернувся до суду із даним позовом (а.с. 35).

Стосовно дотримання позивачем строків звернення до суду із даним позовом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, про порушення своїх прав позивач дізнався після проведення 04.03.2015 перевірки (а.с. 11) обставин перебування відповідача на обліку у позивача, в результаті якої був виявлений факт знаходження відповідача у статусі суб'єкта підприємницької діяльності під час отримання допомоги по безробіттю. Про вказане, як вбачається з акту, відповідач сам 04.03.2015 повідомив позивача під час консультації з ним.

До суду із даним позовом позивач звернувся 04.05.2015 (а.с. 35), тобто - у шестимісячний строк з дня, коли дізнався про порушення своїх прав.

Крім цього, приписами ч. 4 ст. 38 Закону № 1533-IIІ встановлено, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Суд зазначає, що вказаною нормує не визначено чіткого переліку видів заборгованості, при стягненні яких не застосовується строк давності.

За таких обставин, суд погоджується з твердженнями прокурора стосовно того, що стягнення переплати допомоги по безробіттю відноситься до інших видів заборгованості перед Фондом, а тому строк давності в разі її стягнення не застосовується.

Приймаючи рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI), який набрав чинності з 01.01.2013, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (Закон № 1533-ІІІ) та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерством праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 15/5136 (далі - Порядок № 307).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно (п.7 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

З ч. 1 ст. 9 Закону № 5067-VI вбачається, що кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: 1) участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; 2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; 3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; 4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Таким чином, право отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття є складовою права особи на соціальний захист у разі настання безробіття.

Частиною 1 ст. 43 Закону № 5067-VI статус безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

За приписами ч. 2 ст. 43 Закону № 5067-VI статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону № 5067-VI зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону № 1533-ІІІ та цього Закону.

Застраховані особи відповідно до Закону № 1533-ІІІ мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги, що встановлено ч. 1 ст. 6 Закону № 1533-ІІІ, одним з яких є допомога по безробіттю (ч. 1 ст. 7 Закону № 1533-ІІІ).

Згідно з п. 6.2 Порядку № 307 допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Пунктом 6.3 Порядку № 307 встановлено, що рішення про призначення допомоги по безробіттю, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний повинен бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Як встановлено судом і вже зазначалось раніше, позивач тричі звертався до позивача із заявами про надання статусу безробітного до вирішення питання про його працевлаштування з виплатою допомоги по безробіттю, відповідними наказами позивача йому надавався статус безробітного та призначалась допомога по безробіттю, розпочиналась її виплата.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону № 5067-VI зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч.1 ст. 45 цього Закону.

При цьому ч. 3 ст. 44 Закону № 5067-VI встановлено, що відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Зазначені положення кореспондується з ч. 2 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, відповідно до якої на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, покладений обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6.14 Порядку № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до положень п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону № 5067-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України.

Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи (п. 19 ч. 2 ст. 22 Закону № 5067-VI).

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2013 № 7-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 № 232/16248, затверджений Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі - Порядок № 60-62).

Відповідно до п. 2 Порядку № 60/62 розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Згідно п. 4 Порядку № 60/62 для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до п. 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

З п. 6 Порядку № 60/62 вбачається, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 7 Порядку № 60/62 рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Як встановлено під час розгляду справи, посадовою особою позивача проведено перевірку, в результаті якої встановлено, що відповідач у періоди перебування на обліку в позивача у періоди з 16.04.2003 по 09.04.2004, з 19.01.2010 по 23.12.2010, з 10.10.2012 по 07.07.2013 мав статус фізичної особи-підприємця (з 16.06.2000 по 26.12.2014).

Тобто, позивач у розумінні положень Закону № 5067-VI належав до категорії зайнятих осіб, про що не повідомив позивача та, відповідно, надав позивачу неправдиві дані щодо себе.

Проаналізувавши наведені приписи нормативно-правових актів та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив умови отримання допомоги по безробіттю та зобов'язаний повернути позивачу кошти, отримані ним за періоди з 16.04.2003 по 09.04.2004 в сумі 1 301,82 грн, з 19.01.2010 по 23.12.2010 у розмірі 4 953,69 грн, з 10.10.2012 по 07.07.2013 у сумі 7 805,05 грн - в загальному розмірі 14 060,56 грн.

На час розгляду справи відомостей щодо добровільного повернення відповідачем позивачу коштів суду не надано.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 незаконно одержаної допомоги по безробіттю у сумі 14 060,56 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 112, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Прокурора м. Краматорську Донецької області в інтересах держави в особі Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України до ОСОБА_1 про стягнення 14 060,56 грн суми переплати допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в якості відшкодування незаконно отриманого матеріального забезпечення по безробіттю в загальній сумі 14 060 (чотирнадцять тисяч шістдесят) гривень 56 копійок за періоди з 16.04.2003 по 09.04.2004, з 19.01.2010 по 23.12.2010, з 10.10.2012 по 07.07.2013 на р/р 37173300901059 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 23419575 із зазначенням призначення платежу «повернення допомоги по безробіттю».

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.