Постанова № 506057, 21.03.2007, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2007 р. Справа № 15/81-07

Господарський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

головуючий суддя Курко О.П.

суддів Кожухар М.С., Залімського І.Г.

при секретарі судового засідання Білоконна О.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпостач" (21009, м. Вінниця, вул. Стеценка, 75А)

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці (21027, м. Вінниця, вул.30-річчя Перемоги, 21)

до: Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2)

до: Головного управління державного казначейства у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул. Театральна, 14)

про визнання рішення недійсним та відшкодування 5244476 грн. ПДВ

Представники :

позивача : Рязанов В.В. - за дорученням

відповідача-1 : Мержієвська Д.В., Супрун М.І., Здітовецький С.Г. - за дорученням

відповідача-2 : Куракін Ю.В., Піскун І.О. - за дорученням

відповідача-3: Бурдейна О.М. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпостач", м. Вінниця подано позов до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Відділення Державного казначейства у м. Вінниці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 85237/0 від 30.07.2004р. та зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Вінниці надати органу державного казначейства висновок з зазначенням суми податку на додану вартість за лютий 2004 року в розмірі 5244476 грн. належних до відшкодування позивачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 85237/0 від 30.07.2004р., прийняте на підставі акту перевірки № 87/23-7/24941003 від 30.07.2004р. яким встановлено порушення ТОВ "Інтерпостач" п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ на 5244476 грн. є протиправним, оскільки у своїй господарській діяльності в ТОВ "Інтерпостач" мали місце правовідносини та юридичні факти, які дають підстави позивачу для віднесення до податкового кредиту 5244476 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2007р. замінено третього відповідача по справі Відділення державного казначейства у м. Вінниці належним відповідачем - Головним управлінням Державного казначейства України у Вінницькій області.

02.02.2007р. позивачем через канцелярію суду подана заява про зміну позовних вимог яка мотивована тим, що згідно з ч. 5 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, яка була чинна в період здійснення оподаткованих операцій, суми, не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів бюджету. За вказаних обставин позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 85237/0 від 30.07.2004р. та стягнути з державного бюджету на користь ТОВ "Інтерпостач" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 5244476 грн.

Відповідач 1 по справі - ДПІ у м. Вінниці в наданих суду письмових запереченнях (т.1 а.с. 123-125) вимоги позивача не визнала з тих підстав, що вони не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеного законом, так як відшкодування ПДВ проводиться органом державного казначейства та підставі отриманого висновку податкового органу, який проводив перевірку. Оскільки ДПІ у м. Вінниці перевірку заявлених в декларації позивача даних за лютий 2004 р. не проводила, а відтак не є зобов’язаною особою в правовідносинах, що регламентуються Законом України "Про податок на додану вартість".

Крім того в своїй письмовій заяві (т. 1 а.с. 81) ДПІ у м. Вінниці просила застосувати передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду та відмовити ТОВ "Інтерпостач" в позові, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 85237/0 винесене 30.07.2004р., а позов подано в січні 2007р., тобто з пропущенням річного строку.

Відповідач 2 по справі - ДПІ у Печерському районі м. Києва в наданих суду письмових запереченнях (т.1 а.с. 129-133) вважає позовні вимоги ТОВ "Інтерпостач" безпідставними, нормативно не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в акті перевірки № 87/23-7/24941003 від 30.07.2004р.перевіряючими підтверджено неправомірність застосування позивачем нульової ставки ПДВ по операціях з продажу товарів на експорт згідно п.п. 6.2.1 п. 6.1 ст. 6 та абз. "а" п.п. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки поставка товарів, а саме систем знезаражування води типу АПОВ-П, АПОВ-С на експорт не підтверджується, так як в ВМД № 11301/4/000023 внесені неправдиві дані, що підтверджується висновком експерта криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати № 146 від 22.03.2004р., наданим в межах кримінальної справи № 58049307.

Відповідач 3 по справі - Головне управління державного казначейства України у Вінницькій області в поданих запереченнях (т. 1 а.с. 120-121) зазначило, що воно будучи самостійною юридичною особою, ніяким чином не порушувало законних прав та інтересів позивача, в зв’язку з чим підстав для задоволення позову не має.

В процесі розгляду справи позивач остаточно визначився з позовними вимоги та згідно поданої через канцелярію суду 01.03.2007р. заяви про зміну та уточнення позовних вимог просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 85237/0 від 30.07.2004р., стягнути з державного бюджету на користь ТОВ "Інтерпостач" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 5244476 грн. та зобов’язати ДПІ у м. Вінниці надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку на додану вартість за лютий 2004р. у розмірі 5244476 грн., належних до відшкодування ТОВ "Інтерпостач".

В додаткових запереченнях на змінені та уточнені позовні вимоги відповідач 2 наполягає на відмові в позові ТОВ "Інтерпостач" у зв’язку з пропуском строку на звернення до адміністративного суду та додатково зазначає, що останнім не вказано в позовній заяві та доповненнях до неї обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців, не додано доказів проведення діяльності за даний період, що відповідно до п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дає права позивачу на отримання бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача змінені та уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі обґрунтовуючи обставинами, викладеними в позовній заяві.

Представники відповідачів підтримали подані до справи заперечення та в задоволені позову просили відмовити.

За клопотанням представника відповідача - 2 під час судового розгляду справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд , вивчивши матеріали справи, оцінивши подані до справи докази в своїй сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного .

ТОВ "Інтерпостач" значиться в державному реєстрі як юридична особа з 28.07.1997р. та згідно останньої реєстраційної дії 27.11.2006р. зареєстрована державним реєстратором виконавчого комітету Кіровоградської міської ради за місцезнаходженням: м. Вінниця, вул. Стеценка, 75А, взято на облік платника податків 05.06.2003р. за № 34359 у ДПІ у м. Вінниці та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 15251390.

24.02.2004р. між ТОВ "Імпульс Оіл" (продавець) та ТОВ "Інтерпостач" (покупець) укладено договір купівлі продажу № 24/02-ИП відповідно до умов якого та специфікації № 1 позивачем придбано системи знезаражування води типу АПОВ-П в кількості 1432 шт. та системи знезаражування води типу АПОВ-С в кількості 760 шт. на загальну суму 31459443,60 грн., в тому числі ПДВ 5243240,60 грн. Відповідно до п. 3.2 договору з поставленим товаром продавець передає покупцю видаткову накладну або акт прийому-передачі товару, податкову накладну, сертифікати якості по мірі необхідності. П. 5.1 передбачено, що покупець здійснює повний розрахунок з продавцем на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або шляхом видачі простого векселя.

На виконання цього договору ТОВ "Імпульс Оіл" передало ТОВ "Інтерпостач" системи знезаражування води типу АПОВ-П в кількості 1423 шт. та АПОВ-С в кількості 760 шт., що підтверджується актом прийому- передачі товару від 24.02.2004р. обопільно підписаного сторонами. В свою чергу ТОВ "Інтерпостач" за отримані системи знезаражування води перерахував на рахунок ТОВ "Імпульс Оіл" грошові кошти згідно платіжних доручень

- № 1 від 11.03.2004р. на суму 12816333,00 грн.;

- № 2 від 12.03.2004р. на суму 16000000,00 грн.;

- № 3 від 12.03.2004р. на суму 2643110,60 грн.

Таким чином позивачем в повному обсязі здійснена оплата за отриманий товар в сумі 31459443,60 грн., в т.ч. ПДВ 5243240,60 грн.

На підтвердження факту продажу товару ТОВ "Імпульс Оіл" передало ТОВ "Інтерпостач" видаткову накладну № 2402/6 від 24.02.2004р. та податкову накладну № 2402/6 від 24.02.2004р.

З метою продажу отриманого товару ТОВ "Інтерпостач" (Комітент) уклало з ТОВ "Віста-Трейд" (Комісіонер) договір комісії № 10/15-11 від 24.02.2004р., відповідно до якого Комісіонер за обумовлену винагороду зобов’язується за дорученням і за рахунок Комітента здійснити в інтересах останнього від свого імені угоди з продажу на експорт товару Комітента. Конкретні умови угоди, кількість, якість та мінімальна ціна продажу Продукції, а також інші умови та вказівки Комітента наводяться у Специфікаціях (додатках до договору), які є його невід’ємною частиною.

На виконання умов даного договору відповідно до Специфікації № 01 та акту прийому- передачі товару від 24.02.2004р. ТОВ "Інтерпостач" передало на комісію ТОВ "Віста-Трейд" системи знезаражування води типу АПОВ-П в кількості 1432 шт. та системи знезаражування води типу АПОВ-С в кількості 760 шт. на загальну суму 26266994 грн. (без врахування ПДВ).

В той же час Комітентом було укладено контракт № 20/21-02 від 26.02.2004р. з фірмою-нерезидентом "LEONSET LLC" (США), за яким ТОВ "Віста-Трейд" експортував вказані вище системи знезаражування води за межі митної території України на загальну фактурну вартість 26266543,59 грн., що підтверджується податковою накладною № 1 від 28.02.2004р. на суму 26266543,59 грн. та вантажною митною декларацією форми МД-2 від 27.02.2004р. № 11301/4/000017.

Фактичний вивіз товару за межі митної території України здійснено 28.02.2004р., що засвідчено підписом відповідальної особи та гербовою печаткою Криворізької митниці а також листом Криворізької митниці за № 45-13/1530 від 01.03.2004р.

Розрахунки по вищезазначеній операції проведено повністю та факт отримання ТОВ "Інтерпостач" грошових коштів в сумі 4928149,42 доларів США (що еквівалентно 26256687,29 грн.) підтверджується меморіальними валютними ордерами банку "Демарк" № 0101 від 20.05.2004р., № № 01, 02, 03 від 21.05.2004р.

В рядку 25 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2004 року, яку ТОВ "Інтерпостач" подала до податкової інспекції 16.03.2004р. відображена сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 5244476грн.

З метою встановлення правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за період з 01.02.2004р. по 29.02.2004р. державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено відповідно позапланову документальну перевірку, про що складено акт № 87/23-7/24941003 від 30.07.2004р. В ході перевірки встановлено, що податковий облік на ТОВ "Інтерпостач" в перевіряємий період ведеться з порушенням вимог п.п 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість". Сума заявленого Товариством до відшкодування ПДВ за лютий 2004р. в розмірі 5244476 грн. перевіркою не підтверджується та підлягає зменшенню в повному розмірі. Крім того підлягає донарахуванню податок на додану вартість в сумі 8833 грн. Такий висновок податкова інспекція зробила з тих підстав, що задекларований в п’ятому екземплярі ВМД № 11301/4/000017 від 27.02.2004р. товар не є системами знезаражування води типу АПОВ-С та АПОВ-П, що підтверджується висновком товарознавчої судової експертизи № 146 від 22.03.2004р., яка проведена в межах кримінальної справи № 58049307.

На підставі акта перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.07.2004р. № 85237/0, яким з посиланням на п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 5244476 грн.

На момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, порядок здійснення експортного відшкодування ПДВ регулювався ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначеною нормою передбачалось, що платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок передбачалося подавати разом із такими документами:

а) митною декларацією, яка підтверджувала факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом), який засвідчував передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;

б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування платником податку коштів на користь іншого платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач надав ДПІ у Печерському районі м.Києва всі необхідні документи для підтвердження поданого розрахунку бюджетного відшкодування експортного ПДВ та мав всі передбачені законом підстави для отримання бюджетного відшкодування. Зокрема позивачем в податковій декларації за лютий 2004р. вірно відображено суму податкового кредиту, здійснено придбання товарів, витрати на які входять до складу валових витрат, сплачено постачальнику в ціні придбаних товарів ПДВ, що підтверджується вищевказаними платіжними дорученням, завіреними установою банку.

Що стосується висновків, зазначених в акті перевірки № 87/23-7/24941003 від 30.07.2004р., на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, то ці висновки зроблені лише на підставі висновку експерта №146 від 22 березня 2004р. Надані на дослідження експерту предмети не були вилучені у позивача і не є предметами задекларованими позивачем в експортній ВМД. Тому суд вважає, що вказаний висновок експерта немає ніякого відношення до експортованого позивачем товару, так як факт вивезення позивачем за межі митної території задекларованого товару підтверджується належним чином оформленою вантажно-митною декларацією. Крім того експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Щодо наданого відповідачем, в обґрунтування своїх заперечень вироку Дзержинського районного суду м.Кривий ріг від 3.11.2004р. по обвинуваченню Ніщети В.П. та Коплика В.П., то на думку суду вказаний вирок немає жодного відношення ні до посадових осіб позивача, ні до експортованих ним товарів, а тому не може бути належним доказом у цій справі.

Таким чином, суд вважає, що висновки, зроблені в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва № 87/23-7/24941003 від 30.07.2004р. є однобічними, упередженими і такими, що не відповідають фактичним обставинам, а навпаки спростовуються матеріалами справи. В зв'язку з цим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.07.2004р. № 85237/0 ДПІ у Печерському районі м.Києва є протиправним і підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог до ДПІ у м. Вінниці про зобов’язання надати висновок органу державного казначейства із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, суд приходить до висновку, що ці вимоги позивачем в судовому засіданні доведені не були і задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд вважає, що необхідно застосовувати порядок визначення бюджетної заборгованості з ПДВ, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та був передбачений п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Зазначеною нормою передбачалось, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, що до ДПІ у м. Вінниці позивач з відповідною заявою не звертався і ніяких документів не надавав. В зв’язку з цим ДПІ у м. Вінниці не мала будь-яких підстав для надання органу державного казначейства висновку щодо відшкодування ПДВ.

Таким чином, суд вважає, що ДПІ у м.Вінниці не порушувала охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 5244476 грн., суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.8.2 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість", чинній на час подання позивачем розрахунку експортного відшкодування, для визначення суми експортного відшкодування згідно з пунктом 8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), у інших платників податку - постачальників таких товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день. Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на момент виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування передбачалось, що платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Згідно наданих позивачем платіжних доручень з відміткою банку про перерахування позивачем коштів на користь іншого платника для придбання експортованого товару, в ціні придбання сплачено ПДВ в сумі 5243240,57 грн., а не 5244476 грн. як задекларовано позивачем. Тому стягненню з бюджету підлягає 5243240,57 грн.

Заявлені відповідачами заперечення щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України судом не приймаються, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 1 вересня 2005 року і в силу ст. 58 Конституції України не має зворотної сили, а отже не поширюється на правовідносини, що існували з моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до 01.09.2005р.. Окрім того частиною 2 статті 99 даного Кодексу (на яку посилаються відповідачі у своїх запереченнях) визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність в три роки. Тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Враховуючи викладене в його сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з відшкодування позивачу понесених та стягнення з нього несплачених судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2004р. №85237/0 ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Інтерпостач" 5243240,57 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ТОВ "Інтерпостач" на користь державного бюджету України 4,19 грн судового збору.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ "Інтерпостач" 1,70 грн. судових витрат по сплаті держмита.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена в повному обсязі 23.03.2007р.

Головуючий суддя Курко О.П.

Судді Кожухар М.С.

Залімський І.Г.