Постанова № 5060066, 13.10.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.11.17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 року Справа № 2а-25671/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Гончарової І.А.,

при секретарі: Лустіной Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську про визнання протиправними дій та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос» - звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 17 серпня 2009 року ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську був затверджений акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» №111. Згідно з даним актом визначена дата анулювання реєстрації ТОВ «Агрос», а саме 14 сепрня 2009 року. В основу такого рішення покладено акт про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 14 серпня 2009 року за №73/160-25353780, де зазначається, що ТОВ «Агрос» за липень 2008 року занизило податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розрізі певних контрагентів на суму 1 414 415,22 грн., за листопад 2008 року - на 435430,82 грн., за травень 2009 року - 587459,78 грн. ТОВ «Агрос» вважає, що акт № 111 від 17 серпня 2009 року винесений незаконно, необґрунтовано та із порушенням чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. Будь-яких звернень підприємства до податкового органу із заявою про реєстрацію як платника єдиного податку або перехід до інших спрощених систем оподаткування не було.

Як випливає зі змісту оскаржуваного акту, ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську скасувало для ТОВ «Агрос» свідоцтво платника ПДВ з огляду на існування Розпорядження КМУ «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» від 01 липня 2009 року №757-р пунктом 2 якого визначено, що необхідно взяти до відома, що для упорядкування податкового обліку: платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту в період виникнення податкового зобов'язання; у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація платників податку на додану вартість анулюється. Але розпорядження КМУ від 01 липня 2009 року не є законом і не може його заміняти, а тому посилання ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську на п.2 зазначеного Розпорядження як на самостійний захід відповідальності платника податків за порушення податкового законодавства є необґрунтованим та незаконними заходом. Окрім цього, відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. У зв'язку з вищенаведеним, ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську з огляду на відсутність визначених законом підстав для анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Агрос», але маючи в розпорядженні положення Розпорядження КМУ від 01 липня 2009 року №757-р, зобов'язана була б застосувати норму про конфлікт інтересів і відмовитися від прийняття рішення щодо анулювання свідоцтва.

Згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, однак фактично ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську двічі притягнула ТОВ «Агрос» до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Перший раз, коли за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Агрос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.03.2009 року по податку на додану вартість ТОВ «Агрос» було визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 104742,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 31423,00 грн. (податкове повідомлення - рішення №0001052310/0 від 12.06.2009 року)

На підставі викладеного, позивач просив визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську, які полягають в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос», що оформлено Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за №111 від 17.08.2009 року, визнати нечинним та скасувати з моменту прийняття Акт Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську №111 від 14.08.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос», зобов'язати ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську направити до ДПА України документи, необхідні для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації ТОВ «Агрос» як платника податку на додану вартість з 14.08.2009 року.

До почату судового засідання представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську, які полягають в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос», що оформлено Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за №111 від 14.08.2009 року, визнати нечинним та скасувати з моменту прийняття Акт Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську №111 від 14.08.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос», зобов'язати ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську направити до ДПА України документи, необхідні для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації ТОВ «Агрос» як платника податку на додану вартість з 14.08.2009 року.

 У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, надав суду аналогічні позовній заяві пояснення.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю. У запереченнях послався на те, що положеннями п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість. У п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону визначено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. При цьому відповідач посилається на положення Розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 року про «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», яким пояснюється даний підпункт у частині «з будь-яких інших причин». Анулювання реєстрації платника податку згідно з цією нормою передбачається для особи, яка допустила виписування податкових накладних та не включила такі податкові накладні до складу своїх податкових зобов'язань, незалежно від визначеного у її податковій звітності результату діяльності за звітний період (в податковій декларації заповнено рядок 25.1 чи 25.2 або рядок 26 або рядок 27), стану її розрахунків з бюджетом оподаткування, який застосовується такою особою. Саме для перерахованих категорій платників підставою для анулювання реєстрації є підпункт «в» пункту 9.8 ст.9 Закону, яким передбачено можливість анулювання з будь-яких інших причин. Відповідно до податкового роз'яснення від 15.07.2009 р. № 14927/7/16-1517 «Про застосування окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р», податковий орган в даному випадку зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених в підпункті «в». Розпорядження не суперечить Закону України «Про податок на додану вартість», а лише доповнює, роз'яснює, що саме підпадає під категорію «інших причин». Таким чином ДПІ у Жовтневому районі у м.Луганську діяла згідно чинного законодавства та висновки про вчинені дії неправомірними є необґрунтованими. На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість». Відповідно до п 1.3 даного Закону платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Статтею 2 Закону визначено, що платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку, імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос» має статус юридичної особи та зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради 16.12.1997 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, що підтверджується свідоцтвом (арк. справи 57).

29.12.1997 року ТОВ «Агрос» було зареєстроване платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №100091016 (арк. справи 56).

Актом № 111 від 14.08.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, складеним комісією ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську, встановлено факт виписки податкових накладних, по яким не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1. пункту 2.3 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до цього платник не має підстави для перебування в якості платника податку на додану вартість на підставі підпункту «в» п.9.8 статті 9 Закону. За вказаних підстав комісією вирішено анулювати реєстрацію ТОВ «Агрос» як платника податку на додану вартість (арк. справи 15-16).

Суд не може погодитися із такими висновками відповідача та вважає даний акт неправомірним.

Пунктом 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що

встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність

оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а"-"б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в"-"г" цього

пункту.

Судом встановлена відсутність факту та не надано сторонами доказів звернення позивача до податкового органу із заявою про реєстрацію як платник єдиного податку або у зв'язку із переходом до інших спрощених систем оподаткування.

Порядок, умови та строки реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання такої реєстрації визначаються Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01 березня 2000 року. Підпунктом 25.2.1 цього Положення визначено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б"-"ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема:

- свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість,

відмінний від тих, що встановлені Законом «Про податок на додану вартість»

(підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану,

повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- свідоцтва або корінця свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону);

- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону).

Підпункт 25.2.2 Положення визначає, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється

актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону

Суд не приймає до уваги тлумачення відповідачем підпункту «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення питання анулювання реєстрації платника податку на додану вартість «з будь-яких інших причин», оскільки дане положення лише надає право податковим органам проводити анулювання реєстрації платника ПДВ на підставах, визначених в п.9.8 ст.9 Закону. Таким чином, можна зробити висновок, що компетенція відповідача щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість на підставі п.п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» поширюється лише в тих випадках, які визначені в цьому підпункті та виключно на підставі підтверджуючих документів, визначених п.25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

У своїх запереченнях відповідач посилається на Розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009 року про «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», яким визначено взяти до відома, що для упорядкування податкового обліку: платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання; у разі встановлення органами державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація платників податку на додану вартість анулюється.

Пунктом 2.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається відповідач визначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Однак суд вважає не доцільним посилання відповідача у своїх запереченнях на положення Розпорядження, оскільки законами України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про систему оподаткування» визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації та несе відповідно до законів України відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування.

Відповідно до пункту 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 166, до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону «Про податок на додану вартість» окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

Згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, однак фактично ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську двічі притягнула ТОВ «Агрос» до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Перший раз, коли за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Агрос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.03.2009 року по податку на додану вартість ТОВ «Агрос» було визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 104742,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 31423,00 грн. (податкове повідомлення - рішення №0001052310/0 від 12.06.2009 року).

Крім того, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дає визначення такого поняття як «конфлікт інтересів», яке трактується наступним чином: у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до ст.105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

За таких обставин суд вважає за можливе визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську, які полягають в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос», що оформлено Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за №111 від 14.08.2009 року, визнати нечинним та скасувати з моменту прийняття Акт Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську №111 від 14.08.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос».

Керуючись Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 112, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську про визнання протиправними дій, скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську, які полягають в анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос», що оформлено Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за №111 від 14.08.2009 року.

Визнати нечинним та скасувати з моменту прийняття Акт Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську №111 від 14.08.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос».

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 19 жовтня 2009 року.

Суддя: