Постанова № 5059999, 21.09.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.11.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2009 року Справа №2а-24682/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - начальник юридичного відділу

Шенькарук С.М. (довіреність від 26.09.2008 № 24)

від відповідача - старший державний податковий інспектор

юридичного сектору

Дмитрович О.В. (довіреність від 30.12.2008 № 9844-10-09)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» в особі Рубіжанського відділення

до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

від 24 липня 2009 року № 0000491701/0,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2009 року кредитна спілка «Лисичанська кредитна спілка» в особі Рубіжанського відділення звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати недійним податкове повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 24 липня 2009 року № 0000491701/0, яким їй визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 394,26 грн., у тому числі 131,42 грн. - основний платіж, 262,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Податковим повідомленням-рішенням Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 24 липня 2009 року № 0000491701/0 Рубіжанському відділенню кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 394,26 грн., у тому числі 131,42 грн. - основний платіж, 262,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення винесено Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області з порушенням норм Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» та Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Зокрема, з аналізу норм Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» (статті 1, абзацу 1 частини 2 та частини 3 статті 21) випливає, що вкладами до кредитних спілок вважаються як вклади на депозитні рахунки, так і пайові вклади.

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Згідно із абзацом 1 підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату), тобто кредитна спілка.

Таким чином, позивач вважає, що правильність нарахування податку з доходів фізичних осіб для кредитної спілки регламентується нормою підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а не положенням підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», яким керується відповідач.

Підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» регламентовано, що підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

Таким чином, норма даної статті передбачає, що відсотки на внесок до небанківських фінансових установ підлягають оподаткуванню з 01 січня 2010 року.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що податкове зобов'язання нараховане кредитній спілці необґрунтовано, з порушенням Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому податкове повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 24 липня 2009 року № 0000491701/0 підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 20 серпня 2009 року № 5942-10-09 (арк. справи 31). У запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно абзацу 4 частини 1 статті 21 Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III «Про кредитні спілки» кредитна спілка відповідно до свого статуту залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Крім розміру плати (процентів), яка нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки, кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів).

Визначення терміну «проценти» (для цілей справляння податку) наведено у пункті 1.10 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» як платіж, який здійснюється позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит.

Призупинення Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.

Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що відповідно до підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» проценти, нараховані на пайові внески членів кредитних спілок, обкладаються податком з доходів фізичних осіб при їх виплаті та за її рахунок за ставкою, визначеною в пункті 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволені.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 20 серпня 2009 року № 5942-10-09.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, з 09 липня 2009 року по 15 липня 2009 року Рубіжанська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області проведела виїзну позапланову перевірку Рубіжанського відділення кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20 листопада 2007 року по 09 липня 2009 року, за результатами якої склала акт від 17 липня 2009 року № 564/22/35259381 (арк. справи 8-14).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 8.1 статті 8, підпункту 9.2.3 пункту 9.2 статті 9, підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16, підпункту «а» пункту 17.2 статті 17, підпунктів «а», «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 131,42 грн., у тому числі за 2009 рік у сумі 131,42 грн. (арк. справи 13 зворотній бік).

У відповідності із підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта виїзної позапланової перевірки від 17 липня 2009 року № 564/22/35259381 Рубіжанська об'єднана державна податкова інспекція Луганської області податковим повідомленням-рішенням від 24 липня 2009 року № 0000491701/0 визначила Рубіжанському відділенню кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 394,26 грн., у тому числі 131,42 грн. - основний платіж, 262,84 грн. - штрафні (фінансові) санкції (арк. справи 7).

Згідно з пунктом 7.2. статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до Закону.

З вищезазначеного випливає, що термін «вклад (внесок)» використовується як щодо вкладу/внеску на депозит кредитної спілки, так і вкладу/внеску на пайові внески членів кредитної спілки.

При застосуванні цієї норми слід також враховувати, що згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2. пункту 9.2 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

Враховуючи, що законодавець використовує терміни «процент на вклад/внесок» як щодо виплат на депозитні рахунки, так і щодо доходів на вклади/внески до кредитної спілки, з норми підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» випливає, що застосування положення підпункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» призупинено і не застосовується.

Також зазначену позицію можна простежити і у інших нормативних положеннях Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». Так, підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлює, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Однак, дію підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» зупинено у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із Законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» були внесені зміни до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме підпункт «в» після слів «неприбутковими організаціями» доповнено словами «(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)». Але ці зміни згідно із Законом України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» набувають чинності з 01 січня 2005 року.

З 01 січня 2005 року оподаткування такої плати (процентів) на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитних спілок, здійснюється на підставі спеціальної норми, що міститься у абзаці 4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Стаття 9 цього Закону визначає оподаткування процентів, де у підпункті 9.2.1 та підпункті 9.2.2 пункту 9.2 даної статті зазначено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в редакції Закону України від 01 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року.

З зазначених положень слідує таке, що до 01 січня 2005 року виплата процентів на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади) не оподатковувалася у зв'язку з тим, що кредитна спілка була нарівні з іншими неприбутковими організаціями і мала такі ж пільги по нарахуванню та сплаті податків, а з 01 січня 2005 року таку привілею виключено, проте цим же законом запроваджено спеціальне оподаткування таких надходжень (пункт 7.2), що у правозастосуванні пов'язаний з пунктом 9.2, який відповідно до підпункту 22.1.4 в частині оподаткування процентів набуває чинності з 01 січня 2010 року; відповідно до підпункту 22.1.4 проценти на вклад до небанківської фінансової установи будуть оподатковуватися з 01 січня 2010 року.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що норми абзацу 4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» розповсюджуються на вклад, на проценти, на пайові внески членів кредитної спілки. Враховуючи положення підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», застосування положення пункту 7.2 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» призупинені та не застосовуються до 2010 року.

Аналогічна позиція міститься і у листі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України від 08 червня 2005 року № 06-10/10-672.

Беручи до уваги викладене, виплата відсотків на додаткові пайові внески без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб повністю відповідає вимогам Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому донараховувати позивачу податкові зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 131,42 грн. у відповідача не було підстав.

Оскільки відсутні порушення податкового законодавства з боку позивача за операціями з виплати відсотків на додаткові пайові внески, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 262,84 грн. згідно із підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і не тільки визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 24 липня 2009 року № 0000491701/0, а й скасувати його.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 21 вересня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 24 липня 2009 року № 0000491701/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь кредитної спілки «Лисичанська кредитна спілка» (ідентифікаційний код 25876348, місцезнаходження: 93120, Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Леніна, буд. 100) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 28 вересня 2009 року.

Суддя   Т.І. Чернявська