Рішення № 50594578, 03.09.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 633/17/14-ц Головуючий І інстанції - Танасевич О.В.

Провадження: 22-ц/790/4359/15 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Сащенка І.С., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Сашко Я.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного авіаційного підприємства «Україна» на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 17 вересня 2014 року у справі за позовом Державного авіаційного підприємства «Україна» до ОСОБА_1 про визнання правочину дійсним та стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державного авіаційного підприємства «Україна» про визнання договору та додатку до нього недійсними, -

встановила:

У січні 2014 року ДАП «Україна» звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 01 вересня 2010 року між підприємством та ОСОБА_1 було укладено договір про виконання авіарейсу на замовлення за маршрутом Київ - Пекін - Гонконг - Шанхай - Новосибірськ - Київ, загальна вартість якого становить 2379480 грн. Зазначало, що в період з 20 вересня 2010 року по 28 грудня 2011 року відповідач сплатив 1680170 грн., тобто фактично визнав дійсність договору. Оскільки відповідач виконав умови договору не в повному обсязі, позивач просив визнати зазначений договір дійсним та стягнути на його користь з відповідача 699310 грн. боргу та 98 833,48 грн. штрафних санкцій.

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що він не підписував власноруч договір від 01 вересня 2010 року та додаток до нього, зокрема його підпис на цих угодах є відтиском, що нанесений рельєфним кліше-факсиміле. Оскільки спірний договір та додаток до нього складений з порушенням встановленої законом форми, ОСОБА_1 просив визнати їх недійсними.

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 17 вересня 2014 року у задоволенні позову ДАП «Україна» відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 17 вересня 2014 року ДАП «Україна» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 798 143,48 грн. за договором №1241 від 01 вересня 2010 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не було взято до уваги те, що факсіміле може бути належним доказом підписання договору саме відповідачем, той факт, що договір укладено в двосторонньому порядку, так як сторонами були погоджені істотні умови договору, у 2010-2011 роках відповідачем було проведено часткову оплату боргу на суму 1680170 грн., що фактично є доказом укладання договору та підтверджує заборгованість за виконаний авіарейс.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 листопада 2014 року апеляційну скаргу ДАП «Україна» відхилено, рішення Печенізького районного суду Харківської області від 17 вересня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 01.04.2015 року касаційну скаргу ДАП «Україна» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11.11.2014 року в частині позовних вимог ДАП «Україна» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку з наведеним рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції розглядається тільки відносно позовних вимог ДАП «Україна» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 01 вересня 2010 року було укладено договір № 1241 на виконання рейсу на замовлення, сторонами якого зазначені ДАП «Україна» та ОСОБА_1

Згідно з п. 1.1 цього договору виконавець, ДАП «Україна», зобов'язався здійснити авіарейс маршрутом «Київ - Пекін - Гонконг - Шанхай - Новосибірськ - Київ» з вильотом з вильотом 01 вересня 2010 року та поверненням 05 вересня 2010 року. Вартість зазначеного рейсу згідно з умовами спірного договору становить 2 379 480 грн. Замовник - ОСОБА_1

Згідно з висновком судово-технічної експертизи від 07 серпня 2014 року № 7675 у договорі від 01 вересня 2010 року, додатку 1 до цього договору та акті № 1 здачі-прийняття робіт підпис від імені ОСОБА_1 виконано не пишучим приладом, а являє собою відтиск, що нанесений рельєфним кліше-факсиміле.

Згідно прибуткових касових ордерів від 20 вересня 2010 року № 190, від 20 січня 2011 року № 6, від 1 лютого 2011 року № 11, від 1 березня 2011 року № 22, від 18 квітня 2011 року № 41 ОСОБА_1 було частково проведено розрахунок за виконання рейсу у розмірі відповідно 791 200 грн., 399 750 грн., 200 тис. грн., 50 тис. грн.., 238 500 грн., на загальну суму 1 680 170 грн.

Згідно обертово-сальдової відомості по рахунку 374, контрагент ОСОБА_1 за листопад 2013 року мав дебіторську заборгованість перед ДАП «Україна» у розмірі 699 310 грн.

06 листопада 2013 року на адресу ОСОБА_1 було направлено претензію про стягнення коштів у розмірі 699 310 грн. за невиконання договору від 01 вересня 2010 року, яка була отримана за місцем його реєстрації 16 листопада 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову ДАП «Україна», суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір, додаток до нього та акт здачі-прийняття робіт не містять власноручного підпису ОСОБА_1, тому не відповідають вимогам ч. 2 ст. 207 ЦК України щодо письмової форми цих документів, тому є не укладеними.

Проте повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд їх дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

У ст. 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно, і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Крім того, у п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише у разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема ст. ст. 547, 719,981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК України тощо.

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 12.01.2005 р. №145, зазначено, що чинним законодавством не встановлено чіткого визначення термінів «факсиміле» та «факсимільний підпис», а також не врегульовано питання щодо порядку їхнього використання.

При укладенні договорів використовуються правила, передбачені для дво- і багатосторонніх правочинів. Це значить, що норма про можливість використання факсиміле, зафіксована в ч. 3 ст. 207 ЦКУ, має застосовуватися для договорів і угод між організаціями.

Отже, при укладенні договорів законодавство дозволяє використовувати підпис факсиміле, але ставить при цьому умову: таке використання має бути передбачене або законом, або письмовою згодою сторін.

Разом з тим, якщо особа, факсиміле підпису якої було використано при підписанні договору, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним.

Відповідна позиція Вищого господарського суду України викладена у постановах №6/150/10 від 28.03.2011 р. та №07/2076 від 14.04.2011 р. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на протязі 2010-2011 pp. було проведено оплату боргу на суму 1 680 170,00 грн. Тобто, ОСОБА_1 фактично визнано та підтверджено заборгованість за виконаний авіарейс.

Враховуючи, що замовник сплатив більшу частину вартості рейсу згідно акту виконаних робіт, судова колегія приходить до висновку, що він фактично визнав дійсність договору і тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ДАП «Україна» 798143 грн. та судовий збір 8404 грн.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Висновки суду в частині відмови у задоволенні позову ДАП «Україна» не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду належить залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Державного авіаційного підприємства «Україна» задовольнити частково.

Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 17 вересня 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного авіаційного підприємства «Україна» 798143 грн. та судовий збір 8404 грн.

В іншій частині рішення Печенізького районного суду Харківської області від 17 вересня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді :