Постанова № 5057529, 27.02.2009, Харківський апеляційний господарський суд

 Україна

 Харківський апеляційний господарський суд

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2009 р. Справа № 2-152/08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., судді Могилєвкін Ю.О. , Пушай В.І.

при секретарі Черкашиній І.В.

за участю:

представника 1-го, 2-го, 3-го позивача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 13.07.2008р.)

представників відповідачів - 1) ОСОБА_11 (директор),

ОСОБА_15 (дов. № б/н від 15.12.2008р.)

2) ОСОБА_11 (дов. № б/н від 07.08.2006р.)

3) ОСОБА_11

4) не з'явився

5) не з'явився

6) не з'явився

7) не з'явився

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 13.12.2008р.)

представника ДДРЮО і ФОПХМР - Задорожної В.М. (дов.№1433/10від30.12.2008р.)

представника КП “Харківське МБТІ” - не з'явився

представника ОСОБА_3 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5ОСОБА_6(вх. № 2677 Х/З) на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.08р. по справі № 2-152/08 та апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9(вх. № 2678 Х/3) на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.08р. та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2008р. по справі № 2-152/08

за позовом 1) ОСОБА_5м. Харків

2) ОСОБА_4, м. Харків

3) ОСОБА_6, м. Харків

до  1)Товариства з обмеженою відповідальністю “Холодильник “Морозко”, м. Харків

2)ОСОБА_10, м. Харків

3) ОСОБА_11, м. Харків

4) ОСОБА_12, м. Харків

5) ОСОБА_7, м. Харків

6) ОСОБА_8, м. Харків

7) ОСОБА_9, м. Харків

про виділ частки майна у натуральній формі, зобов'язання внести зміни в установчий договір,

за зустрічним позовом:

1) ОСОБА_11, м. Харків

2)ОСОБА_10, м. Харків

3) Товариства з обмеженою відповідальністю “Холодильник “Морозко”, м. Харків

до 1) ОСОБА_5м. Харків

2) ОСОБА_4, м. Харків

3) ОСОБА_6, м. Харків

4) ОСОБА_12, м. Харків

5) ОСОБА_7, м. Харків

6) ОСОБА_8, м. Харків

7) ОСОБА_9, м. Харків

8) Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, м. Харків

9) ОСОБА_3, м. Харків

10) ОСОБА_1, м. Харків

про визнання недійсним протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Холодильник “Морозко”, м. Харків від 03.02.1998 року, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилих приміщень та витребування майна з чужого незаконного володіння

та за зустрічним позовом:

1) ОСОБА_7, м. Харків

2) ОСОБА_8, м. Харків

3) ОСОБА_9, м. Харків

 до

1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Холодильник “Морозко”, м. Харків

2)ОСОБА_10, м. Харків

3) ОСОБА_11, м. Харків

Треті особи:

1) ОСОБА_5, м. Харків

2) ОСОБА_4, м. Харків

3) ОСОБА_6, м. Харків

4) ОСОБА_12, м. Харків

5) Департамент державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради

про виділ частки майна у натуральній формі та визнання недійсним протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю “Холодильник “Морозно”, м. Харків від 09.03.2005 року, -

встановила:

У квітні 1999 року ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодильник «Морозко»(далі - ТОВ) про виділ частки в натурі з майна ТОВ, яка в сукупності складає - 25,5 %, зокрема приміщення № 32, № 36 в будівлі літ. А-1 по проїзду Станційному № 3 в м. Харкові. Крім того, позивачі просили суд зобов'язати засновників ТОВ укласти додаткову угоду до установчого договору від 01.02.1996 року про закріплення в установленому законодавством порядку виділу їм долі у майні ТОВ та їх вихід з Товариства. В обґрунтування своїх вимог позивачі вказали, що 20 листопада 1998 року ними були направлені заяви до вищого органу управління ТОВ -зборам засновників товариства про вихід із нього та виділ частки майна, зокрема вказаних вище приміщень, але ці заяви до теперішнього часу не розглянуті і додаткову угоду не підписано (том 1 а.с. 2-3).

В ході судового розгляду справи, а саме 14.07.2000 року позивачі доповнили свої позовні вимоги, в яких просили суд виділити їм також приміщення № 37 площею 32,5 кв.м., що розташоване в будівлі лит. А-1, як це передбачено протоколом загальних зборів ТОВ від 03.02.1998 року. При цьому, мотивуючи те, що раніше такі вимоги не заявлялися, позивачі вказали, що в зв'язку з перебудовами вони вважали, що цього приміщення не існує (том 2 а. с. 58).

Також в процесі розгляду справи в січні 2001 року відповідачі - ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ТОВ «Холодильник «Морозко»подали зустрічний позов, в якому просили визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ від 03.02.1998 року, мотивуючи свої вимоги тим, що такі збори не проводились, а протокол є сфальсифікованим (том 2 а.с. 220-221).

У липні 2003 року ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ТОВ «Холодильник «Морозко»доповнили зустрічний позов вимогами про визнання недійсними: 1) договору купівлі-продажу від 31.07.2001 року нежилих приміщень № 32 площею 228,2 кв.м., № 36 площею 69,8 кв.м., № 37 площею 32,5 кв.м., розташованих в будівлі літ. А-1 по Станційному проїзду, 3 м. Харкова, укладеного між ОСОБА_5 ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олейник Н.Н.; 2) договору купівлі-продажу від 26.04.2002 року цих же приміщень, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Крім того, вказані особи просили суд витребувати вищевказані приміщення з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та передати їх ТОВ «Холодильник «Морозко». В обгрунтування даних вимог відповідачі вказували, що право власності за ОСОБА_5 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було зареєстровано у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»на підставі рішення Харківського обласного суду від 23.06.2001 року, яке, у зв'язку зі змінами, внесеними до цивільного процесуального законодавства України в той період та подачею відповідачами на це рішення касаційної скарги, не набрало законної чинності, а в подальшому, згідно ухвали Верховного Суду України від 10.04.2003 року, рішення було скасовано. З цих обставин, позивачі не мали права розпоряджатися спірними приміщеннями, в тому числі їх відчужувати. Таким чином, оскільки спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Холодильник «Морозко»всупереч його волі, тому воно підлягає витребуванню власником із чужого незаконного володіння (том 4 а.с. 29-31).

У червні 2004 року позивачі - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 доповнили свої первісні позовні вимоги і просили суд в доповнення до раніше заявлених вимог виділити їм також частку у майні ТОВ, а саме ворота 1, частину загорожі № 4 (з боку станції технічного обслуговування, довжиною 56 метрів), частину рампи з навісом літ. «а»площею 36 кв.м. (з боку СТО), частину замощення (асфальтової площадки) літ. «1»площею 463 кв.м., розташованих за тією ж адресою. В обґрунтування додаткових вимог позивачі послалися на те, що перелічене вище майно необхідне їм для здійснення права володіння та користування приміщеннями № 32, № 36 та № 37 (том 4 а.с. 358-360).

В подальшому відповідачі за первісним позовом, зокрема - ОСОБА_11, ОСОБА_13, ТОВ «Холодильник «Морозко»знову уточнили свої позовні вимоги, в яких окрім визнання недійсними: 1) протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Холодильник «Морозко»від 03.02.1998р., 2) договору купівлі-продажу від 31.07.2001 року нежилих приміщень № 32 площею 228,2 кв.м., № 36 площею 69,8 кв.м., № 37 площею 32,5 кв.м., розташованих в будівлі літ. А-1 по Станційному проїзду, 3 м. Харкова, укладеного між ОСОБА_5 ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олейник Н.Н.; 3) договору купівлі-продажу від 26.04.2002 року цих же приміщень, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а також вимоги про витребування вищевказаних приміщень з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та передачі їх ТОВ «Холодильник «Морозко», просили зобов'язати КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати приміщення № 32, № 36 та № 37 за вищевказаною адресою за ТОВ «Холодильник «Морозко»(том 4 а.с. 362-364).

07.12.2007 р. до місцевого районного суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодильник «Морозко»,ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_12, Департамент державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради про виділ частки майна у натуральній формі, а саме приміщень № 29, 31 будівлі літера А-1 по Станційному в'їзді 3 в м. Харкові.

01.09.2008р. ОСОБА_7, ОСОБА_8та ОСОБА_9звернулись до суду із уточненою зустрічною позовною заявою, в якій виділити їм у власність приміщення № 29 площею 61,6 кв.м., № 31 площею 70,5 кв.м. у будівлі літ. А-1 по Станційному в'їзду, 3 у м. Харкові загальною вартістю 91798,00 грн. та стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 23616,00 грн. за відступ від ідеальної долі - 10 %, що належить ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9(том 8 а.с. 148-149).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.08р. по справі № 2-152/08 (суддя Цілюрик В.П.) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6- відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_11,ОСОБА_10, ТОВ «Холодильник «Морозко»- задоволено частково, зокрема:

- визнано недійсним рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Холодильник «Морозко»від 3 лютого 1998 року;

- витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1нежитлові приміщення №№ 32, 36, 37, розташовані в будівлі літ. А-1 по проїзду Станціонному № 3 м. Харкова та передано їх ТОВ «Холодильник «Морозко»;

- зобов'язано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»анулювати правову реєстрацію права власності за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1на нежитлові приміщення: пом. № 32 площею 229,2 кв.м., пом. № 36 площею 69,8 кв.м., пом. № 37 площею 32,5 кв.м., розташованих в будівлі літ.А-1 по проїзду Станціонному № 3 в м. Харкові;

- передано приміщення 32, 36 літера А-1, приміщення 37 літера А-1-1 по проїзду Станціонному № 3 в м. Харкові ТОВ «Холодильник «Морозко».

У задоволенні іншої частини зустрічних вимог відмовлено.

Крім того, стягнуто з ОСОБА_5ОСОБА_4, ОСОБА_6на користь ТОВ «Холодильник «Морозко»судові витрати в розмірі 279,04 грн., з кожного - по 93,02 грн. Стягнуто з ОСОБА_5ОСОБА_4, ОСОБА_6держмито на користь держави в розмірі 1327,79 грн., з кожного - по 442,57 грн.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2008р. по справі № 2-152/08 (суддя Цілюрик В.П.) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виділ у власність частки майна у натуральній формі -приміщення № 29 площею 61,6 метри квадратні та № 31 площею 70,5 метри квадратні у будівлі літера А-1 по Станційному в'їзду, 3 у м. Харкові відмовлено.

18 листопада 2008 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5та ОСОБА_6надійшла апеляційна скарга (вх. № 2677 Х/3) на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.08р. по справі № 2-152/08, в якій зазначені особи просять суд апеляційної інстанції дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5та ОСОБА_6- задовольнити, а в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_11,ОСОБА_10 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Холодильник “Морозко” -відмовити.

Крім того, 18 листопада 2008 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9надійшла апеляційна скарга (вх. № 2678 Х/3) на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.08р. та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2008р. по справі № 2-152/08, в якій заявники скарги просять вказані рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9-задовольнити, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11,ОСОБА_10 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Холодильник “Морозко” - відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2008р. подані апеляційні скарги вх. № 2677 Х/3 та вх. № 2678 Х/3 об'єднано в одне провадження та призначено їх розгляду на 16 грудня 2008 року.

16.12.2008р. Департаментом державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради подано пояснення на апеляційну скаргу, в яких третя особа зазначає, що державна реєстрація юридичних осіб здійснюється у відповідності з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а документи, подані уповноваженою особою ТОВ для проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Холодильник «Морозко»цілком відповідали положенням статті 29 названого Закону, через що підстави для відмови в проведенні такої реєстрації у Департаменту були відсутні.

16.12.2008р. від Директора ТОВ «Холодильник «Морозко»- ОСОБА_11 осіб ОСОБА_13 та ОСОБА_11 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких вони просять залишити рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.08р. та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2008р. по справі № 2-152/08 -без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9-залишити без задоволення.

Також, у своїх запереченнях на апеляційну скаргу від 16.12.2008р., що подана ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, директор ТОВ «Холодильник «Морозко»- ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 просять рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.08р. по справі № 2-152/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

16.02.2009р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства “Харківське міське бюро технічної інвентаризації” надійшов лист, в якому відповідач за зустрічним позовом повідомив, що питання стосовно задоволення позовних вимог він залишає на розсуд суду у відповідності до норм чинного законодавства, та просить розглянути справу за відсутності його представника.

У судовому засіданні 17.02.2009р. колегією суддів апеляційної інстанції оголошено перерву до 24.02.2009р.

Представники ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, представника КП “Харківське МБТІ”, представник ОСОБА_3 в дані судові засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу без їх участі за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржене рішення місцевий районний суд виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими правомірно з'ясував, що 20 листопада 1995 року між представництвом Фонду державного майна України в м. Харкові та організацією орендарів «База-холодильник»укладено Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу «База-холодильник»- структурного підрозділу ОП «Атлант-Сервіс»(том 1 а.с. 5-7).

На підставі даного Договору організації орендарів «База-холодильник» видано свідоцтво про право власності за № 391-В від 30.11.1995 року, а згідно акту № 391-В прийому-передачі державного майна, від цього ж числа, цілісний майновий комплекс «База-холодильник»було передано покупцю (том 1 а.с. 9-10).

Протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Холодильник «Морозко»за № 1 від 15 січня 1996 року прийнято рішення про створення цього товариства, а дев'ять осіб - засновників Товариства ухвалили суму статутного фонду в розмірі З228729100 крб. та визначили розмір вкладу кожного з них, а також затвердили статут і установчий договір Товариства. В якості директора ТОВ обрано ОСОБА_11, якому доручено провести роботу по реєстрації товариства (том 1 а.с. 89).

1 лютого 1996 року усі засновники ТОВ «Холодильник «Морозко»підписали установчий договір, який був посвідчений державною нотаріальною конторою № 2 м. Харкова та зареєстрований в реєстрі за № 2-895 (том 1 а.с.11-15).

Розпорядженням № 275 від 09.02.1996 року по виконкому Харківської міської Ради народних депутатів, було зареєстровано за № 24133378 - статут ТОВ «Холодильник «Морозко»(том 1 а.с. 58-70).

Відповідно до установчого договору та статуту ТОВ «Холодильник «Морозко»вклади засновників товариства складають їх частки в статутному фонді, які на той момент були визначені в грошовій сумі та в процентному співвідношенні.

Що стосується відсоткового відношення частки позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_6, то у сукупності вони складали - 25,5%, а частка відповідачів - ОСОБА_11 та ОСОБА_13 складала 62,95%.

Крім того, місцевим районним судом правомірно встановлено, що згідно договору № 1/96 від 31.12.1995 року оренди нежитлових приміщень, раніше укладеного між організацією орендарів «Бази-холодильник», в особі директора ОСОБА_11 та ТОВ «Н"ю Джен Кар», в особі його директора ОСОБА_3, а також відповідно додатка до цього договору та акту прийому-передачі від 01.04.1997 року, ТОВ «Холодильник «Морозко»передав в оренду ТОВ «Н"ю Джен Кар»свої нежитлові приміщення площею 360,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків Станційний проїзд № 3, для використання під розташування промислових потужностей і офісу орендаря. Даний Договір оренди було укладено строком на п'ять років (том 1 а.с. 98-99).

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено місцевим районним судом, позивачі - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 звертаючись до суду із вимогами про виділ їх частки із майна ТОВ «Холодильник «Морозко»та проханням змусити засновників ТОВ внести відповідні зміни в установчий договір, якими б закріплювався їх вихід з цього товариства, вказували на той факт, що 20 листопада 1998 року ними було направлено письмові заяви про вихід із товариства та про виділ їх частки із майна товариства на ім'я вищого органу управління - Загальним зборам засновників ТОВ, проте ці заяви розглянуті не були. З огляду на таку бездіяльність ТОВ, на думку позивачів, були грубо порушені їх права, в зв'язку з чим вони змушені були звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Даючи правову оцінку цим позовним вимогам суд першої інстанції відзначив відсутність жодних послань позивачів на те, що 3 лютого 1998 року провадились загальні збори ТОВ «Холодильник «Морозко», і за результатами розгляду заяв позивачів, цими зборами було прийняте якесь рішення.

Проте, в ході з'ясування обставин справи та при розгляді справи по суті, майже через рік, позивачі вказали про такі загальні збори і про прийняте рішення, в підтвердження чого надали суду ксерокопію протоколу від 03.02.1998 року (том 2 а.с. 57).

З урахуванням вказаного, місцевий районний суд, взявши до уваги всі обставини стосовно виходу позивачів з Товариства, встановив, що ніяких загальних зборів Товариства 03.02.1998 року взагалі не проходило і що представлений позивачами протокол від цього ж числа з підписом ОСОБА_11 є сфальсифікованим, а інформація, яка міститься в ньому, є недостовірною.

Так, за наявними у справі документами судом правомірно з'ясовано, що на протязі тривалого часу (в процесі первинного розгляду справи і призначення експертизи) предметами даного спору, тобто виділу, були виключно спірні приміщення № 32 та № 36, про виділ позивачами приміщення № 37 взагалі мови не йшлося, через що проведені в межах справи експертизи проводились без урахування вартості приміщення № 37 при виділі позивам належної їм частки.

Крім цього, в ході судового розгляду справи місцевим районним судом з'ясовано, що ОСОБА_11 свій підпис на протоколі не оспорює, але стверджує, що ніколи такого тексту не підписував, а текст на папері вписано значно пізніше, про що свідчать відсутні з обох боків відступи і стисле написання самого тексту (з невеликим проміжком між рядками). З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_11 звертався до правоохоронних органів про порушення кримінальної справи по відношенню ОСОБА_6 за підробку документу, проте ним отримано відмову.

Для перевірки питання щодо факту фальсифікації протоколу від 03.02.1998р. відповідачами за первісним позовом суду першої інстанції було надано для огляду журнал протоколів зборів засновників ТОВ «Холодильник «Морозко», в результаті чого судом встановлено, що журнал ведеться з квітня 1996 року, його пронумеровано, прошнуровано та прошито, всі протоколи велись в результаті письмових записів секретаря - ОСОБА_11 та проводились головуючим зборів - ОСОБА_13 Отже, підстав вважати, що протоколи загальних зборів в будь-яких випадках велись на окремих аркушах паперів, у суду першої інстанції не було. Обставини щодо існування декількох примірників протоколу зборів від 03.02.1998 року позивачами не доведені і такі докази у справі відсутні.

Місцевим районним судом також вірно встановлено, що в підтвердження факту подання заяв ОСОБА_5 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ТОВ «Холодильник «Морозко»позивачами не було представлено жодного належного доказу.

Так, відповідно до ст. 26 Закону України «Про власність»та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»- товариство є власником грошових і майнових внесків засновників та учасників цього товариства. Вищим органом Товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, до компетенції яких належить, зокрема, вирішення питання про виплату вартості частки майна товариства при виході учасника із товариства (статті 58, 59, 62 Закону України «Про господарські товариства»).

Дирекція (директор) товариства, яка являється його виконавчим органом, вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належить до виключної компетенції зборів учасників, та діє від імені товариства в межах, встановлених зазначеним Законом та установчими документами.

При цьому, приймаючи оскаржене рішення суд виходив з того, що відповідно до пунктів 11.4., 11.5. Статуту ТОВ «Холодильник «Морозко», статті 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна підприємства пропорційно його частці у Статутному фонді, виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасників і за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково у натуральній формі. Однак при цьому, вирішення питання про виплату вартості частки майна товариства при виході учасника із товариства належить саме до компетенції Вищого органу Товариства з обмеженою відповідальністю, тобто загальних зборів учасників.

Учасник ТОВ може реалізувати своє право на вихід із товариства у будь-який час. Названий Закон не зобов'язує його заздалегідь попереджати товариство. Разом з тим, такий обов'язок може бути передбачений установчими документами. Рішення учасника про вихід фіксується у письмовій формі. Фізичні особи звертаються до товариства із заявою про вихід. Заява адресується самому товариству. Закон не регламентує змісту цього документу. Однак, відповідно до установленої практики, в ньому повинно бути зазначено: повне найменування товариства, його адреса, прізвище, ім'я та по батькові учасника, місце його проживання, рішення учасника про вихід з товариства, підпис та дату. Подання заяви про вихід є односторонньою угодою, спрямованою на припинення корпоративних правовідносин.

Мотивуючі свої позовні вимоги, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на протязі усього часу розгляду справи стверджували, що вони подавали товариству письмові заяви про вихід, на яких справжність їх підпису було посвідчено приватним нотаріусом.

Проте вказані твердження не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, оскільки належних документів, що фіксують факт подачі позивачами заяв до ТОВ не містять.

У відповідності з пунктами 16.4. 16.5., 16.6. Установчого договору ТОВ «Холодильник «Морозко»позачергові збори можуть відбуватися за ініціативою засновників, директора, якщо цього негайно потребує інтереси товариства. Засновники товариства письмово сповіщаються про скликання зборів не пізніше, ніж за 30 днів до його проведення, а в повідомленні про такі збори вказуються, які вносяться на розгляд зборів. Прийняття зборами рішень стосовно питань, які не включені до повістки дня, є неправомірними. Збори визнаються правомочними, якщо на них присутні засновники (представники засновників), що володіють у сукупності більш ніж 60% голосів, а з питань, що вимагають одностайність - усі засновники.

Отже, з огляду на те, що для виділу долі в натурі із майна товариства необхідна одностайна згода усіх засновників ТОВ, а такої згоди одержати було неможливо, оскільки ОСОБА_11 і ОСОБА_13, які мають у сукупності 62,95% уставного фонду, своєї згоди на це не давали, а матеріали справи таких доказів не містять, місцевий районний суд визначився, що первісні позовні вимоги є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи те, що позивачами за первісним позовом жодних доказів в підтвердження належного повідомлення усіх учасників Товариства про день та час проведення позачергових зборів не надано, і докази подання у визначеному порядку заяв у справі відсутні, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що питання про вихід позивачів з Товариства не було вирішене в передбаченому статутом і установчим договором порядку, зокрема, без проведення належним чином зборів засновників Товариства, через що первісні позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.

З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення зустрічних позовних вимог, визнавши рішення загальних зборів засновників ТОВ від 3 лютого 1998 року, оформлене протоколом № 1 від цієї ж дати, - недійсним.

Також, проаналізувавши надані сторонами докази, місцевий районний суд дійшов висновку, що ОСОБА_12 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 представили суду не підтверджені жодним чином пояснення стосовно проведення 3 лютого 1998 року загальних зборів засновників ТОВ, через що їх твердження з цього приводу не відповідають фактичним обставинам справи і є по суті проявою невдоволення роботою товариства, яке очолював ОСОБА_11, так як вони ні разу, за підсумками року, не отримували дивідендів у зв'язку з тим, що підприємство було мало прибутковим. За таких обставин, в задоволенні вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виділ їм у власність частки майна у натуральній формі -приміщення № 29 площею 61,6 метри квадратні та № 31 площею 70,5 метри квадратні у будівлі літера А-1 по Станційному в'їзду, 3 у м. Харкові судом було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим районним судом, предметом судового дослідження за зустрічним позовом ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ТОВ «Холодильник «Морозко»є обставини щодо набуття права власності на спірне майно ОСОБА_1 без достатньої правової підстави та вимоги про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

Оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказами, суд першої інстанції з'ясував, що право власності у ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на спірні приміщення виникло на підставі рішення у даній справі від 23.06.2001 року, прийнятого Харківським обласним судом (том 3 а.с.71-83).

04.07.2001р. згадане рішення зареєстровано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», проте в установленому законом порядку законної сили не набрало, оскільки Законом України від 21 червня 2001 року № 2540-ІП «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України»до ст. 321 ЦПК були внесені зміни і рішення могли бути оскаржені в касаційному порядку в місячний строк (замість 10-денного строку).

12.07.2001р. на рішення Харківського обласного суду від 23.06.2001р. ТОВ «Холодильник «Морозко»подано касаційну скаргу (том 3 а.с. 99-103).

В матеріалах справи мається лист, який 27.07.2001 року направлений Харківським обласним судом на ім'я директора КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», з проханням повернути назад вказане рішення суду, так як воно не набрало чинності (том 3 а.с. 111).

Проте, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»без урахування вищевказаного листа, копію рішення суду не повернуло, а замість цього видало ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 довідку-характеристику на відчуження спірних приміщень.

Місцевим районним судом також досліджено, що 31.07.2001р. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»зареєструвало договір купівлі-продажу цих приміщень між позивачами і ОСОБА_3, а в подальшому і аналогічний договір від 26.04.2002 року між останнім і ОСОБА_1

23.04.2003р. рішення Харківського обласного суду у даній справі від 23.06.2001 року скасоване Верховним Судом України, а справу направлено на новий розгляд (том 3 а.с. 227-228).

Розглядаючи справу по суті місцевий районний суд правомірно зазначив, що оскільки ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ТОВ «Холодильник «Морозко»не були сторонами по договорам, укладеним між ОСОБА_5 ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_3 та між останнім і ОСОБА_1, тому у них не було правових підстав вимагати суд визнати вказані договори недійсними з підстав, визначених правилами статті 48 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.). Такими випадками є зокрема, невідповідність угоди закону чи іншим актам, виданим органами державної влади та управління в межах наданої їм компетенції.

Відповідно до статті 225 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.) право продажі майна, крім випадків примусової продажі, належить власнику, а в силу вимог статті 145 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.) якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває право власності лише в тих випадках, коли власник не вправі витребувати від нього майно.

Статтею 469 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.) особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

З урахуванням вказаних норм, місцевим районним судом визначено, що правова реєстрація в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»спірних нежитлових приміщень за ОСОБА_5 ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 є неправомірною, в зв'язку з не набуттям ними у встановленому законом порядку права власності на це майно, а тому вимоги зустрічного позову ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ТОВ «Холодильник «Морозко»щодо її анулювання -задоволенню.

Крім того, місцевий районний суд з урахуванням всіх обставин справи та норм чинного законодавства дійшов висновку витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1спірні нежитлові приміщення та передати їх ТОВ «Холодильник «Морозко», оскільки обставини щодо набуття вказаною особою згаданого майна без достатньої правової підстави підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, рішення місцевого районного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а доводи поданих апеляційних скарг їх не спростовують, з огляду на таке.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 стверджують, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів, з яких він відмовив в задоволенні їх вимог про визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ «Холодильник «Морозко», які оформлені протоколом № 1 від 09.03.2005р.

Проте, як свідчать матеріали справи, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.2008р. по справі № 2-152/08 (суддя Цілюрик В.П.) провадження по позову ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6в частині визнання недійсним зазначеного рішення зборів засновників від 09.03.2005р. -закрито, а інші позовні вимоги (первісні, зустрічні) вирішені судом повністю, що знайшло своє відображення в оскарженому рішенні, зокрема вирішено питання стосовно визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ від 03.02.1998р., яке оформлено протоколом від цього ж дня.

Колегія суддів також вважає, що твердження ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що вони в установленому порядку набули право власності на спірні приміщення, є безпідставним, оскільки на момент реєстрації права власності цих приміщень Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», рішення Харківського обласного суду від 23.06.2001 року не вступило в законну силу.

Крім того, в спростування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 колегія суддів визначає, що згідно із Законом України «Про власність»усе майно ТОВ є його колективною власністю.

Порядок створення, діяльності й ліквідації господарських товариств, права та обов'язки їх учасників, порядок виходу з Товариства регулюються законом регулюються Законом України "Про господарські товариства".

Зокрема, відповідно до пунктів 1, 2 статті 50 Закону України «Про господарські товариства»товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Статтею 54 цього ж Закону передбачено, що в разі виходу учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства його вклад може бути повернено повністю або частково в натуральній формі. Тому колегія суддів визначає, що питання про можливість виділу часток у натурі належить виключно до компетенції Товариства, а саме до Вищого органу ТОВ - загальних зборів учасників.

Згідно зі статтями 8.1., 8.5. Установчого Договору вищим органом управління Товариством є збори засновників, яке складається із засновників або призначених ними представників. Директор має право без довіреності виконувати всі дії від імені Товариства.

У пунктах 11.4., 11.5. Статуту ТОВ «Холодильник «Морозко»зазначено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна підприємства пропорційно його частці у Статутному фонді. Однак при цьому, можливості виділу частки в натурі при виході з Товариства цим Статутом не передбачено.

Відповідно до статті 12.3. Установчого Договору ТОВ вихід засновників з Товариства не тягне за собою припинення існування самого Товариства. Вихід засновника оформлюється змінами до даного Договору і Статуту у відповідних статтях, з реєстрацією змін у встановленому порядку. Проте такі зміни визначеним чином не вносились.

Із матеріалів справи вбачається, що згоди на виділ часток позивачів у натуральній формі Товариство не давало і питання про виділ часток у встановленому законом порядку взагалі не розглядалося. Зокрема позивачем не дотримана процедура виходу засновників зі складу учасників Товариства, яка чітко регламентована Статутом ТОВ.

Отже, оскільки ні положення Статуту ТОВ, ні Установчий договір не передбачають такої умови, що у разі виходу учасника з ТОВ йому видається частка приміщень, що належать колективу підприємства, колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції також вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділ часток майна ТОВ в натурі є безпідставними.

Відповідно до вимог чинного законодавства вихід учасників ТОВ із нього здійснюється шляхом подання письмової заяви виконавчому органу Товариства, однак як свідчать матеріали справи, позивачі таких заяв про вихід не подавали і відповідні рішення про їх вихід з ТОВ уповноваженим органом (загальними зборами) не приймалися. Так само не подавалися позивачами і заяви про виділ майна в натурі. Про їхній намір вийти з ТОВ стало відомо лише зі змісту позовної заяви. Таким чином, суд першої інстанції правомірно визначив відсутність правових підстав для задоволення первісного позову про виділ майна в натурі.

При цьому, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції належним чином перевірив обставини щодо виділу часток майна ТОВ в натурі, за якими визначив, що спірні нежитлові приміщення на 03.02.1998 року фактично знаходились у користуванні ТОВ «Н"ю Джен Кар», а тому до розірвання договору оренди з цим товариством і передачі їх знову до ТОВ «Холодильник «Морозко», мови про їх виділ позивачам бути не могло.

Окрім цього, встановивши факт, того, що спірне майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, колегія суддів вважає, що місцевий районний суд дійшов правильного висновку, що власник вправі витребувати це майно від набувача, яке в даному випадку вибуло із володіння іншим шляхом поза волею власника. При цьому, таке право власника передбачене статтями 145, 469 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1спірні нежитлові приміщення та передати їх власнику, тобто ТОВ «Холодильник «Морозко». Вказані обставини не спростовані позивачами.

Більш того, відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження цим майном, а згідно зі статтею 392 цього ж Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Не змінюють правильних висновків по суті спору і посилання заявників апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав рішення зборів засновників від 03.02.1998 року недійсним, оскільки не відповідають наявним у справі матеріалам.

Так, даючи правову оцінку поясненням та зібраним по справі доказам, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в даному випадку має місце факт фальсифікації протоколу зборів засновників від 03.02.1998 року, оскільки: 1) докази проведення в цей день будь-яких зборів засновників Товариства позивачами не надані, 2) відповідачі у справі їх проведення категорично заперечують і вказані твердження позивачами не спростовані, 3) журнал протоколів зборів засновників, що належним чином ведеться з квітня 1996 року, не свідчить про ведення будь-яких протоколів на окремих аркушах; 4) проведеною експертизою протоколу від 03.02.1998р. встановлено спростовано позицію ОСОБА_6, про те, що вона підписала протокол зборів під копірку в двох примірниках, оскільки слідів копірки на зворотній стороні зазначеного протоколу не виявлено. З цих обставин не приймаються до уваги колегією суддів доводи апеляційної скарги ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9щодо правомочності спірного протоколу, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Окрім того, свій обґрунтований висновок про те, що ніяких зборів товариства 03.02.1998р. року фактично не відбувалося, суд першої інстанції зробив на підставі того, що позивачі про існування цього протоколу у своєму первісному позові не зазначили і що при розгляді заяв позивачів зборами було прийняте якесь рішення. Разом з цим, звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 посилалися на те, 20 листопада 1998 року, тобто через 7 місяців після оспорюваних відповідачем подій, вони направили свої письмові заяви про вихід із товариства та про виділ їх частки із майна товариства.

Крім того, на протязі тривалого часу, зокрема під час первісного розгляду справи та під час призначення експертизи у даній справі, предметом розгляду по первісному позову були лише приміщення № 32 і № 36. Ніякої інформації стосовно приміщення № 37 первісні позовні вимоги не містили. Проте майже після року розгляду справи у суді першої інстанції позивачі в якості підстав для задоволення своїх вимог стали посилатися на збори учасників від 03.02.1998 року та надали суду ксерокопію протоколу від 03.02.1998 року (том 2 а.с.57).

Також, не приймаються колегією суддів до уваги і доводи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно того, що вони подавали Товариству письмові заяви про вихід з нього, оскільки факт подачі у спірний період таких заяв відповідно до порядку передбаченого постановою Кабінету міністрів України від 29.04.1994р. № 276 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності»матеріалами справи жодним чином не підтверджено. Крім того, Постановою Кабінету міністрів України № 125 від 25.01.1996р. була прийнята нова редакція Положення, в абзаці 3 пункту 18 цього якого було закріплено, що при внесенні змін в установчі документи, які пов'язані з виходом зі складу засновників суб'єкта підприємницької діяльності, фізична особа надає нотаріально посвідчену копію документу про свою згоду на вихід.

Посилання позивачів на положення статті 12 Закону України «Про господарські товариства», яким визначено, що товариство є власником лише того майна, що було передано засновниками у власність, і що статутний фонд товариства сформовано грошовими коштами, а тому цілісний майновий комплекс передавався товариству не у власність, а лише у користування, і учасники товариства мали право вимагати повернення майна, власником якого є позивачі, а не товариство, не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи.

Так, судом першої інстанції правомірно встановлено, що організація орендарів «База-холодильник»на підставі договору купівлі-продажу №391-В від 20.11.1995 року стала власником цілісного майнового комплексу, розташованого по Станційному в'їзду, 3 в м. Харкові. Правонаступником організації орендарів «база-холодильник»по всім зобов'язанням та цивільно-правовим відношенням стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Холодильник «Морозко»відповідно до п. 1.2. Статуту ТОВ «Холодильник «Морозко», зареєстрованого у виконкомі Харківської міської ради від 09.02.1996р.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про власність»суб'єктом права колективної власності є колектив орендарів, а не члени цього колективу, і це право виникає зокрема на підставі викупу трудовими колективами державного майна.

Позивачами ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не було надано суду доказів про те, що на час створення ТОВ «Холодильник «Морозко», як правонаступника організації орендарів «База-холодильник», їм належала визначена у встановленому порядку частка в майні організації орендарів.

Таким чином, колегія суддів визначає, що оскаржене рішення містить правомірні висновки про те, що спірне майно належало на праві спільної власності трудовому колективу орендного підприємства, який за власні внески, у тому числі і їх, викупив його у Фонду державного майна, в зв'язку з чим колектив орендарів згідно з приписами статей 20, 22, Закону України «Про власність»став його власником.

За таких обставин, слід визначити, що при утворенні ТОВ спірне майно не було передано до статутного фонду підприємства, так як цей фонд утворювався згідно установчих документів грошовими внесками, а не цим майном.

Таким чином, майно, що знаходилось лише у користуванні цього Товариства має бути повернуте власникам цього майна у відповідності з положеннями частини 2 статті 54 Закону України «Про господарські товариства», в зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ТОВ «Холодильник «Морозко»з даного питання правомірно визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.2008р. та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2008р. по справі № 2-152/08 відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявників апеляційних скарг (вх. № 2677 Х/3, вх. № 2678 Х/3), з яких вони подані, не можуть бути підставами для їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 22, 26 Закону України «Про власність», статтею 12, пунктами 1, 2 статті 50, статтями 54, 58, 59, 62 Закону України «Про господарські товариства», статтями 145, 225, 469 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.), статтями 391, 392 Цивільного кодексу України, статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5ОСОБА_6(вх. № 2677 Х/З) та апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9(вх. № 2678 Х/3) залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.09.2008р. та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2008р. по справі № 2-152/08 залишити без змін.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Судді Могилєвкін Ю.О.

Пушай В.І.