Ухвала суду № 50570116, 18.09.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

18 вересня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,

секретаря судового засідання Пиляй І.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4

прокурора Мелейчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 серпня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що зявились у судове засідання, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 серпня 2015 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення у кримінальному провадженні №42014180000000145 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

В апеляційній скарзі позивач вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, прийняту з неповним зясуванням обставин справи, з неналежним дослідженням та оцінкою доказів по справі, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Посилається на абз.4 п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», №2 від 12 червня 2009 року доводить, що судом не наведено в ухвалі будь-яких мотивів та доказів, виходячи з яких дійшов висновку про неможливість розгляду цивільної справи про стягнення з відповідачів матеріального збитку та моральної шкоди до розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3

Стверджує, що у відповідності до ст.56 Конституції України, ст.1172, 1176 ЦК України позивач має право на відшкодування матеріального збитку завданої незаконними діями УМВС України в Рівненській області, яке є відповідальним за рішення, дії або бездіяльність службових осіб своїх підрозділів, а тому доведеність чи недоведеність вини ОСОБА_3 в кримінальному провадженні, жодним чином не впливає на розгляд цивільної справи.

За викладених обставин просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 Міністерства Внутрішніх Справ України в Рівненській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Задовольняючи клопотання прокурора та постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі суд першої інстанції послався на вимоги п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України щодо обовязку суду зупинення провадження у справі та виходив з доцільності такої дії за тим, що підставою предявлення позивачем позову та притягнення третьої особи до кримінальної відповідальності є неправомірні дії слідчого СУ УМВС України в Рівненській області Трофімчука А.В. і обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, є предметом доказування у кримінальній справі, а тому до вирішення справи, яка розглядається в порядку кримінального судочинства, неможливий розгляд даної справи.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.1ст.201 ЦПК Українисуд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Колегія суддів виходить з приписів викладених у п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України та розясненнь ч.4 п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, що така підстава для зупинення провадження у цивільній справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

З огляду на зазначене необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі.

Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.201 ЦПК України, суд мав встановити, чи дійсно від наслідків розгляду кримінального про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України,залежить прийняття рішення у цивільній справі, де предметом і підставою позовних вимог є відшкодування матеріальної та моральної шкоди з підстав завдання шкоди неправомірними діями слідчого СУ УМВС України в Рівненській області.

Загальні підстави відшкодування матеріальної шкоди врегульовано ч.1ст.1172 ЦК України, згідно з якою юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Цивільно-правова відповідальність юридичної особи передбачена ч.6 ст.1176 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач у даній справі є учасником кримінального провадження, а тому між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 МВС України в Рівненській області, що є юридичною особою, виникли цивільно-правові відносини, яке у відповідності до вищенаведених норм несе відповідальність за рішення, дії або бездіяльність службових осіб підрозділів, що входять до його структури.

З наведено слідує, що результати розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, ніяким чином не впливають на розгляд даної цивільної справи, оскільки нормами матеріального права, передбаченого ЦК України, відшкодування шкоди покладається на УМВС України в Рівненській області, а не на ОСОБА_3, який притягнутий судом в даній справі в якості третьої особи.

Зупиняючи провадження у даній справі, суд на зазначене уваги не звернув, наявність підстав для зупинення провадження у справі не перевірив, не визначившись із характером спірних правовідносин та предметом позову, доказам позивача на обґрунтування підстав позову, належної оцінки не дав.

Доводи прокурора викладені у клопотанні про зупинення провадження у даній справі не можуть бути визнані такими, що заслуговують на увагу.

У відповідності до вимог п.4 ч.2 ст.307 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, як прийняту з порушенням норм процесуального права та невідповідності висновків обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,311,313,314,315,317,324 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 серпня 2015 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала не оскаржується.

Головуючий Ю.М. Рожин

Судді М.П.Григоренко

ОСОБА_6