Ухвала суду № 50567973, 17.09.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/1028/15-ц Номер провадження 22-ц/786/2978/15Головуючий у 1-й інстанції Гавриленко Т. Г. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді : Дряниці Ю.В.,

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Лелюхівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, треті особи - Новосанжарська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про встановлення права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до місцевого суду з позовом до Лелюхівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, треті особи - Новосанжарська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про встановлення права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 до Лелюхівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, треті особи - Новосанжарська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про встановлення права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування - визнано неподаною і повернуто позивачу, в зв'язку з неусуненням недоліків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу судді скасувати та справу направити на розгляд в той же суд в іншому складі суду. Посилається на те, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, так як недоліки позовної заяви нею були усунуті належним чином.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від04 серпня 2015 року позовну заяву залишено без руху та надано строк протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків.

В ухвалі суд зазначав, що зміст позовної заяви не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме: у позовній заяві не викладено обставин, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги та не зазначено доказів на їх підтвердження, а саме не вказано за яких підстав позивачка просить встановити за нею право на спадкування в першу чергу; не надано відомостей про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не зазначено доказів звернення позивачки до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлих, та відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; не надано доказів з чого виходила позивачка визначаючи ціну позову.

18 серпня 2015 року на адресу місцевого суду засобами поштового зв'язку від ОСОБА_3 надійшло клопотання про усунення недоліків у позовній заяві, в якому позивачкою на виконання ухвали обґрунтовуються свої позовні вимоги та ставиться питання про витребування доказів із нотаріальної контори та призначення судово-технічної експертизи для визначення вартості спірного майна для сплати судового збору.

Визнаючи неподаною та повертаючи заяву на підставі ст. 121 ЦПК України, суд першої інстанції вказував, що у наданий судом строк недоліки позовної заяви позивачем не усунуті.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законів України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV "Про міжнародне приватне право", від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та положень інших законів, нормативно-правових актів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із найважливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб (ст. 55, 124 Конституції України).

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК). Відповідно до ст.ст.1,3 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом, та справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК). Відповідно до ст.ст.1,3 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом, та справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, залишає позовну заяву без руху, а у разі, якщо цей недолік не буде усунуто у встановлений строк, - визнає заяву неподаною та повертає її позивачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місцезнаходження (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

Ухвала про залишення позову без руху від 04 серпня 2015 року судом була направлена позивачці 10 серпня 2015 року, що підтверджується супровідним листом, на якому зроблена відмітка про номер поштового відправлення 3930011332313 (а.с.20).

Відповідно до клопотання апелянта ОСОБА_3 до апеляційної скарги приєднано відповідь Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 10.09.2015 року № 29-05-347, з якої вбачається, що рекомендований лист з повідомленням про вручення № 3930011332313 було вручено адресату ОСОБА_3 13 серпня 2015 року (а.с.45).

Після чого 17 серпня 2015 року позивачкою засобами поштового зв'язку було направлено на адресу суду клопотання про усунення недоліків в позовній заяві (а.с.22-23).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем було виконано ухвалу судді від 04 серпня 2015 року протягом п'яти днів з дня її отримання.

Як вбачається з наданого позивачкою клопотання, в ньому вона здійснює обґрунтування позовних вимог та ставить питання про витребування доказів із нотаріальної контори та призначення експертизи з метою встановлення ціни позову. Таким чином, позивач усунула недоліки в такому обсязі, в якому мала таку можливість. В тій частині, в якій не змогла усунути недоліки, вона заявила клопотання про витребування доказів.

За змістом ст. ст. 11, 119 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладенням відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, а тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати позовну заяву без руху та повертати заявнику.

Однак, суддя місцевого суду взагалі не звернув уваги на подане позивачем клопотання. Ні оцінка, ні вирішення даного клопотанню суддею не було проведено, що призвело до необґрунтованого порушення прав позивача доступу до правосуддя.

Крім того, слід звернути увагу на те, що згідно ст.130 ЦПК України, за необхідністю, у попередньому судовому засіданні суд може уточнити позовні вимоги або заперечення проти позову, визначити факти, які необхідно встановити для вирішення спору, з'ясувати, які докази подані кожною стороною, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішити питання про витребування доказів.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, суд виходить з принципу недопустимості обмеження права громадян на звернення до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Зокрема у рішенні від 04 червня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Також, Європейський суд зазначає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (рішення від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» п.36).

Колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції, постановляючи ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, порушив норми процесуального права та норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 119, 121 ЦПК України, чим порушив гарантовані права позивача щодо ефективного засобу юридичного захисту та справедливого судового розгляду в такому його елементі, як право доступу до суду для захисту порушених прав чи інтересів, що є неприпустимим та порушує принципи діяльності судової влади, яка повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали судді та повернення матеріалів заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 307, 311 ч.1 п.4 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року - скасувати.

Матеріали позовної заяви ОСОБА_3 повернути до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис) Ю.В.Дряниця

Судді: (підпис) Л.І.Пилипчук

(підпис) О.В.Чумак

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю.В.Дряниця