Постанова № 505525, 15.02.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.02.2007

Справа №2-17/835-2007

За позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Судак (98000, м. Судак, вул. Леніна 85-А)

До відповідача Спеціалізованого санаторію-профілакторію “Політ” льотно-дослідного інституту ім. Громова Російської Федерації (98032, м. Судак, смт. Новий Світ, вул. Голіціна (Судакська), д. 1

про стягнення 17 086,37 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

При секретарі Т.Ю. Шенягіной

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Двінянінова В.Б., ю/к., дов. від 07.02.2007 року № 800/10-04

Від відповідача – Соколов Г.П., керівник, паспорт серії ЕС № 525480

Сутність спору: Управління ПФУ в м. Судак звернулося до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 17 086,37 грн.

Згідно з Розрахунками сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за вересень, жовтень 2006 року відповідач має заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач у відзиві позов не визнав у зв’язку з тим, що він не поніс фактичних затрат на оплату праці працівників, оскільки не нараховував та не виплачував заробітну плату по причині відсутності коштів.

Відповідач також просить призначити судову бухгалтерську експертизу.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Судак АР Крим як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджують сторони, а також відображено самим відповідачем в його звіті.

Відповідно до п. 6. ст. 17 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати у встановлений термін й у повному обсязі страхові внески.

Відповідно до абзацу 1 п.п. 4.1 п. 4 Інструкції про порядок вирахування й сплати страхувальником і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. під № 64/8663, відповідач повинен був сплатити страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Так, за відповідачем значиться заборгованість в розмірі 17 086,37 грн., що підтверджується розрахунком суми позову, Розрахунками самого відповідача суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за вересень 2006 року в сумі 7 643,87 грн., жовтень 2006 року в сумі 9 442,50 грн., вимогою № Ю-200 від 06.11.2006 року на суму 7643,87 грн., вимогою № Ю-206 від 06.12.2006 року на суму 9442,5 грн., які згідно поштових повідомлень отримані відповідачем.

У встановленому Законом порядку указані вимоги відповідачем не відмінені та не визнані нечинними, і згідно статті 106 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є достатньою підставою вважати наявністю у відповідача заборгованості перед позивачем, а виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати їм оцінку на предмет невідповідності законодавству у даній справі.

Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 по аналогічному випадку (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Крім цього, згідно статті 202 ЦК України звіт відповідача є правочином.

Таким чином, суми, указані в звітах відповідача є обов’язками, взятими самим відповідачем.

У встановленому Законом порядку указані правочини не визнані недійсними, та згідно статті 204 ЦК України у суду немає підстав не приймати їх до уваги, а виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд також не вправі давати їм оцінку на предмет невідповідності законодавству в даній справі.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не представлено.

Оскільки відповідні докази не представлені до прийняття постанови в цій справі, немає підстав їх залучати до матеріалів справи після прийняття цієї постанови.

Згідно статті 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів, та в доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином, виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не вправі знаходити докази за зацікавлену сторону, та зобов’язаний розглядати спір по тим матеріалам, які надані зацікавленою стороною.

Більш того, таке знаходження доказів буде прямим порушенням Конституції України.

Більш того, із відзиву відповідача витікає, що борг ним не погашений.

Якщо відповідач погасив заборгованість до прийняття цієї постанови, він вправі звернутися в суд з завою про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

В заявленому відповідачем клопотанні про призначення бухгалтерської експертизи відмовлено усною ухвалою, без виходу в нарадчу кімнату, згідно ч. 2 статті 165 КАС України, оскільки суд вважає, що у даному випадку спір можливо вирішити без призначення експертизи. Крім цього, необхідність призначення експертизи відповідачем не обґрунтована та не доведена. Так, в клопотанні відсутні будь-які посилання на документи, підтверджуючі невиплату заробітної плати у зв’язку з відсутністю коштів, а також відповідні докази не представлені суду (довідка бухгалтерії, витяг банку, баланси і т. п.). Згідно статті 129 Конституції України сторона вільна в наданні суду доказів, та в доказуванні перед судом їх переконливості. Крім цього, посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на порушення відповідачем діючого законодавства (Кодексу Законів про працю України), яке відобразилося в несвоєчасній виплаті заробітної плати, протиречить закріпленим в статті 3 ЦК України основним принципам цивільного права – принципам розумності, справедливості та добросовісності. Крім цього, якщо відповідач вважає, що його заперечення обґрунтовані, йому необхідно було у встановленому Законом порядку оскаржити вимоги позивача (звернутися з відповідним позовом) № Ю-200 та № Ю-206, а також звернутися у встановленому Законом порядку про визнання недійсними підписаних ним звітів про наявність заборгованості. В указаних звітах прямо указано, що відповідні суми підлягають сплаті за указані місяці. Тоді стосовно таких позовів призначення бухгалтерської експертизи могло мати відношення до предмету спору.

Якщо виникнуть нововиявлені обставини, зацікавлена сторона вправі звернутися з відповідною заявою про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами.

Позивач, згідно ст. 81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є відносно інших норм спеціальною.

Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори також повинні розглядатися за нормами КАС України.

Згідно ч.2. ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача Спеціалізованого санаторію-профілакторію “Політ” льотно-дослідного інституту ім. Громова Російської Федерації (98032, м. Судак, смт. Новий Світ, вул. Голіціна (Судакська), д. 1; код ЄДРПОУ 23192568) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Судак (98000, м. Судак, вул. Леніна 85-а, р/р 26045100420001 в ФФ АППБ “Аваль”, МФО 324601, ОКПО 22300317) заборгованість в сумі 17 086,37 грн.

Ст. 254 КАС України передбачено, що постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.