Вирок № 50551319, 18.09.2015, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4461/15-к

Провадження № 1-кп/362/221/15

ВИРОК

Іменем України

18.09.2015 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді А.А. Бабіша

при секретарі Т.М.Кострубіцькій

за участі прокурора С.Л. Сєрова

потерпілої ОСОБА_1

представників Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника обвинуваченого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12015110140000675 від 23.04.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, одруженого, пенсіонера, являється учасником ліквідації ЧАЕС П категорії, інвалідом П групи, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості,-

В С Т А Н О В И В :

22.04.2015 року близько 11 год. 45 хв. водій ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_7, рухався в м. Васильків, Київської області по вул. Грушевського в напрямку вул. ОСОБА_6 в лівій смузі руху. Доїхавши до пішохідного переходу ОСОБА_5 зупинив керований ним автомобіль, надаючи перевагу в русі пішоходам, що рухались по вказаному пішохідному переходу. В подальшому, ОСОБА_5, будучи неуважним, невірно оцінивши дорожню обстановку, не впевнившись в безпеці початку свого руху, не взявши до уваги те, що в правій смузі від нього зупинився автомобіль для надання переваги в русі пішоходам, розпочав рух керованого ним автомобіля, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка рухалась по пішохідному переходу з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля НОМЕР_1.

Внаслідок наїзду ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №219 від 29.05.2015 року: у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мали місце тілесні ушкодження: закритий перелом лівої великогомілкової кістки. Дані тілесні ушкодження спричинені від дії тупих предметів, можливо в строк та за обставин, викладених в постанові про призначення експертизи. Тілесні ушкодження ОСОБА_1 в сукупності за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Згідно висновку авто технічної експертизи №5-01/494 від 22.06.2015 року:

Рульове керування автомобіля НОМЕР_1 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування не виявлено.

Система робочого гальма автомобіля НОМЕР_1 на момент огляду перебуває в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі системи робочого гальма перед ДТП, не виявлено.

Ходова частина автомобіля НОМЕР_1 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено.

Несправностей в системі рульового управління, системі робочого гальма та елементах підвіски автомобіля НОМЕР_1, які могли виникнути до ДТП не виявлено.

Згідно висновку авто технічної експертизи №5-01/509 від 23.06.2015 року:

За даних дорожніх обставин водій автомобіля НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України.

В заданій дорожньо-транспортній ситуації, при виконанні вимог п.п.10.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України водій автомобіля НОМЕР_1 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода, на що у нього не було перешкод технічного характеру.

Таким чином водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1, грубо порушив вимоги правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2002 року, а саме:

- п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобовязані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху і інших осіб не повинні створювати небезпеку або перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п.10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 18.4 ПДР України якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 1.3, 1.5, 10.1, 18.4 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному звязку із скоєною дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали.

Головуючим у кримінальному провадженні зясована думка учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та про порядок їх дослідження.

Прокурор не заперечував проти подальшого розгляду кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись вивченням доказів, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_5

Судом зясована думка всіх учасників судового провадження стосовно подальшого розгляду кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом зясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники кримінального провадження зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також розяснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та можливості обмежитись вивченням доказів, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_5, що містяться в матеріалах кримінального провадження №12015110140000675 від 23.04.2015 року відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, заявлений цивільний позов потерпілою ОСОБА_1 визнав частково і показав, що 22.04.2015 року біля 11-ї години дня він керував автомобілем НОМЕР_2 і підїхав до площі по вул. Грушевського м. Василькова Київської області, в автомобілі пасажирів не було. Після чого він почав виїзд від магазину «Фуршет» на вул. Грушевського, на пішохідному переході навпроти магазину «Фуршет» він побачив попереду якийсь джип. Йому потрібно було їхати на «Масив» і він зайняв ліву смугу руху, правий ряд був вже зайнятий суцільним потоком автомобілів за яким не було видно правої частини пішохідного переходу. З лівої сторони зустрічного руху автомобілі почали рух, вони почали проїжджати через пішохідний перехід і він також почав рух ледь-ледь і в цей момент він побачив на капоті автомобіля, яким керував з правої сторони жінку. Вона десь животом заділа за кінець правого переднього крила і він вже рух вказаного автомобіля не продовжував. Викликали працівників ДАІ, швидкої, він продував прилад «Драгер», який показав покази 00, бо алкогольних напоїв він не вживає. Після чого поїхали в лікарню, де він відвідав потерпілу в травматологічному відділенні, але вона йому сказала, що не хоче його бачити. Після чого він знову намагався вийти на зустріч з потерпілою, але вона ніяким чином на це не погоджувалась. Цивільний позов про відшкодування майнової шкоди визнає, упущену вигоду, яку потерпіла просить стягнути з нього не визнає, моральну шкоду визнає, але в меншому розмірі ніж заявила потерпіла. Він не вимагав від потерпілої ніяких розписок. У нього водійський стаж 62 роки, має відкриті всі категорії і таких ДТП за своє життя він ніколи не вчиняв та не допускав ніяких порушень правил дорожнього руху. Швидкість руху його автомобіля на той момент була 15-20 км/год. Ніяких пошкоджень на його автомобілі не було. Обвинувачений ОСОБА_5 просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки він є пенсіонером, проживає з дружиною, яка теж являється пенсіонером, вони часто хворіють і йому необхідно мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так як він використовує його тільки для поїздок в лікарню за ліками та в інших невідкладних випадках з приводу їхнього здоровя, а посвідчення водія в його дружини відсутнє.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що 22.04.2015 року вона переходила через пішохідний перехід по вул. Грушевського м. Василькова в сторону магазину «Фуршет». Вона впевнилася, що всі автомобілі стояли в двох напрямках. Пройшовши один автомобіль, вона продовжила рух, але наступний автомобіль, який стояв паралельно з ним почав рух, вона почала відбігати в сторону вправо, але він продовжував рух і її ліва нога застрягла між його додатковою фарою і асфальтом, але автомобіль продовжував рух і він зразу не зупинився і вона впала попереду цього автомобіля і відчула, що він зламав їй ногу, вона лежала за пішохідним переходом на проїзній частині. До неї підбіг якийсь чоловік і міліціонер і вони викликали їй швидку допомогу та міліцію. Вона сама не могла піднятися, бо була пошкоджена нога. Під час падіння вона подряпала свою курточку з натуральної шкіри в яку була одягнута, а також подряпала жіночу сумку, при падінні щось сталося з її мобільним телефоном і в лікарні їй пошкодили джинси. 500 гривень її чоловік заплатив за її доставку в обласну лікарню в м. Києві, де їй зробили операцію. Заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 та відповідачки ОСОБА_7 майнової шкоди в розмірі 8683 грн. 29 коп. підтримала та просила стягнути з них солідарно, а також просила стягнути з них доходи, які б вона реально могла одержувати за звичайних обставин (упущена вигода) в розмірі 60000 грн., а також моральну шкоду в розмірі 20000 грн. та позбавити ОСОБА_5 прав керування транспортними засобами. На день ДТП вона перебувала на обліку в центрі зайнятості Васильківського міськрайонного управління. А також просить відшкодувати витрати за пошкоджене при ДТП її майно, а також просила стягнути з страхової компанії завдану їй майнову шкоду в розмірі 21587, 63 грн. та моральну шкоду в розмірі 1079, 38 грн., що становить 5% страхової виплати за шкоду.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що автомобіль НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_7, в дійсності застрахований у вказаній страховій компанії і видано поліс № АІ/1353669 від 12.11.2014 року, який діяв на той час. З приводу заявленого цивільного позову у вказаному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 страхова компанія вважає, що заявлений нею цивільний позов в частині відшкодування їй майнової шкоди підлягає до задоволення, окрім товарів, які є супутніми та не відповідають діагнозу потерпілій на той час і на них немає медичних призначень лікаря, а саме чек від 22.04.2015 року ФН №1007002728 на суму 70 грн. 70 коп., оскільки в ньому не зазначено, які саме медичні товари були придбані за даним чеком, що унеможливлює встановлення відповідності придбаних ліків, діагнозу позивачки на вказану суму. А також, частину чеку від 23.04.2015 року №13415 на придбання лікарського засобу «Омез» в капсулах на суму 57 грн. 55 коп. та частину чеку від 14.05.2015 року №108938 на придбання лікарського засобу «Омез» в капсулах на суму 68 грн. 61 коп., оскільки цей препарат застосовується для лікування виразкової хвороби та чек від 29.04.2015 року ПР 38300499 на придбання «Ліогель-1000» на суму 99 грн. 00 коп., оскільки вказаний гель не відповідає діагнозу позивача на загальну суму 225 грн. 26 коп. А також, чек від 27.05.2015 року №86936 на суму 227 грн. 01 коп., чек від 15.05.2015 року №129809 на суму 78 грн. 10 коп., чек від 15.06.2015 року №133026 на суму 81 грн. 00 коп. та чек від 02.06.2015 року №111290 на суму 557 грн. 86 коп., оскільки на медичні препарати: остеогенон, муміє, кетанов немає призначення лікаря та вказані ліки не відповідають діагнозу позивачки на суму 716 грн. 10 коп. Крім цього, частина чеку від 27.04.2015 року №13660 на придбання термометра на суму 25 грн. 00 коп., частину чеку від 27.04.2015 року №80454 на придбання комплекту одягу та тапок на суму 436 грн. 15 коп., частину чеку від 27.04.2015 року ПР 38300364 на придбання халату медичного на 97 грн. 68 коп. та частину чеку від 27.04.2015 року б/н ТОВ «ТВА-групп» на придбання підгузку на суму 39 грн. 44 коп., чек від 24.04.2015 року ПР 38300499 на придбання прокладок та судна підкладного на суму 94 грн. 05 коп., чек ПР 38300364 на придбання пелюшки на суму 15 грн. 12 коп., чек від 30.04.2015 року ПР 38300364 на придбання пелюшки на суму 23 грн. 49 коп., частина чеку від 02.05.2015 року №14210 на придбання пелюшки на суму 12 грн. 43 коп., чек від 04.05.2015 року №14252 на придбання пелюшки на суму 12 грн. 80 коп., частину чеку від 06.05.2015 року №48696 на придбання пелюшки на суму 28 грн. 01 коп. та чек від 11.05.2015 року ПР 38300499 на придбання пелюшки на суму 13 грн. 20 коп., оскільки придбані товари є супутніми та не відповідають діагнозу позивачки та на них немає призначень лікаря на суму 797 грн. 37 коп., а всього на суму 1809 грн. 43 коп. Заявлений потерплою цивільний позов в частині відшкодування їй моральної шкоди в розмірі 1079 грн. 38 коп., що складає 5% страхової виплати на даний час не підлягає до задоволення, оскільки відсутнє судове рішення у даному кримінальному провадженні.

Прокурором в судовому засіданні були надані матеріали кримінального провадження, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_5, а саме:

-фотокопія паспорта ОСОБА_5;

-посвідчення учасника ліквідації ЧАЕС П категорії на ОСОБА_5;

-пенсійне посвідчення ОСОБА_5, з якого вбачається, що він є інвалідом ІІ групи;

-вимога про судимість ОСОБА_5, відповідно до якої останній раніше не судимий;

-довідки лікарів психіатра та нарколога, з яких вбачається, що ОСОБА_5 на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває;

-рапорт-характеристика з місця проживання ОСОБА_5 - позитивна;

-посвідчення водія ОСОБА_5, що він має на право керування транспортними засобами категоріями "В", "С", "Д";

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_4, 2005 року випуску, власником якого є ОСОБА_7;

-довідки про вартість проведених судово-автотехнічних експертиз №5-01/494 від 22.06.2015 року та №5-01/509 від 23.06.2015 року на загальну суму 1227,60 грн.;

-висновок експерта №5-01/494 від 22.06.2015 року;

- висновок експерта №5-01/509 від 23.06.2015 року;

- висновок експерта №219 від 29.05.2015 року;

Відповідно до довідки №4442/12 від 09.07.2015 року, виданої Пенсійним фондом України в м. Василькові та Васильківського району Київської області, ОСОБА_5 отримує пенсію за віком в сумі 1339 грн. 96 коп.

Відповідно до посвідчення про нагородження від 12.09.1985 року ОСОБА_5 нагороджений медаллю «Ветеран праці».

Відповідно до характеристики за місцем його останньої роботи ПАТ «Васильківське вантажне АТП», ОСОБА_5 характеризується позитивно. За час своєї праці водієм в даному АТП жодних порушень Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 не допускав.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_5, він звільнився з останнього місця роботи «Васильківське АТП» 01.03.1993 року за власним бажанням, в звязку з виходом на пенсію.

Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

Визнаючи винним обвинуваченого ОСОБА_5 і обираючи йому міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до злочинів невеликої тяжкості, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого: відповідно до вимоги ГІБ МВС України ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, являється учасником ліквідації ЧАЕС П категорії, інвалідом П групи, за місцем проживання та останнього місця працевлаштування характеризується позитивно, при призначенні покарання суд враховує матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_5

Судом, відповідно до ст. 66 КК України, беруться до уваги обставини, пом'якшуючі відповідальність обвинуваченого ОСОБА_5 щире каяття.

Обставин, що обтяжує відповідальність обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5П положень ст.69 КК України судом не вбачається.

Враховуючи позитивні характеристики на ОСОБА_5П за місцем його проживання та останнього місця працевлаштування, те, що він раніше не судимий, щире каяття, думку потерпілої щодо позбавлення ОСОБА_5 прав керування транспортними засобами, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в певному розмірі, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки, як показав в судовому засіданні ОСОБА_5, він є пенсіонером, проживає з дружиною, яка теж являється пенсіонером, вони часто хворіють і йому необхідно мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами, оскільки він використовує його тільки для поїздок в лікарню за ліками та в інших невідкладних випадках з приводу їхнього здоровя, а посвідчення водія в його дружини відсутнє.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_5П буде відповідати його особі і вчиненому ним кримінальному правопорушенню.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до ОСОБА_5, ОСОБА_7, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ», про стягнення з цивільного відповідача ТДВ «СК «КИЇВ РЕ» на її користь 21587 грн. 63 коп. матеріальної шкоди, повязаної з витратами на її лікування, а також моральну шкоду в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну її здоровю, що дорівнює 1079 грн. 38 коп., які обґрунтувала наступним, що на момент ДТП транспортний засіб, яким керував ОСОБА_5 був застрахований. Страховий поліс № АІ/1353769 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів належить страховій компанії ТДВ «СК «КИЇВ РЕ» і відповідно до п. 22.1 статті 22, п. 23.1 ст. 23, п. 24.1 ст. 24, ст. 26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобовязані відшкодувати у випадку настання страхового випадку шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, витрати на її лікування та відшкодувати моральну шкоду.

Враховуючи умови договору, на підставі Страхового полісу №АІ/1353769 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що належить страховій компанії ТДВ «СК «КИЇВ РЕ», суд вважає, що заявлений цивільний позов в частині стягнення з вказаної страхової компанії майнової шкоди на користь потерпілої ОСОБА_1 в розмірі 21587 грн. 63 коп. підлягає до часткового задоволення, в розмірі 19778 грн. 20 коп., оскільки позивачка не надала доказів про те, що товари, які перелічені в чеках наданих позивачкою та зазначених представником відповідача страхової компанії ТДВ «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» були придбані нею без відповідного призначення лікаря та наданих нею доказів з цього приводу. Заявлений позивачем цивільний позов про стягнення моральної шкоди з ТДВ «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» на суму 1079 грн. 38 коп. відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен бути залишений без розгляду для можливості подальшого звернення позивачки про її відшкодування до страхової компанії чи суду.

А також, стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 витрати 8683 грн. 29 коп. та відшкодувати доходи, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) в розмірі 60000 гривень, а також моральну шкоду в розмірі 20000 гривень, які вона обґрунтувала наступним, що 1000 гривень, це сума, витрачена на транспортування приватною швидкою допомогою з Васильківської лікарні до Київської обласної лікарні та в зворотному напрямку; 1000 грн. використана на приватного нічного оглядальника (так як вона була лежачою і не могла самостійно пересуватися, для винесення суден за 21 день перебування в лікарні); 783 грн. 29 коп. вартість елементарних товарів необхідних в лікарні та вартість продуктів, використаних в лікарні, що підтверджується копіями чеків (які додала); 4000 грн. коштує шкіряна куртка чорного кольору, пошкоджена при падінні; 400 грн. коштують джинсові штани, пошкоджені при падінні; 500 грн. вартість шкіряної сумки, пошкодженої при падінні; 1000 грн. коштує мобільний телефон марки «Нокіа» модель N73-1, який пошкодився при ДТП; завдану їй моральну шкоду відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в розмірі 20000 грн. потерпіла обґрунтувала тим, що внаслідок суспільно-небезпечних дій ОСОБА_5 їй були заподіяні психологічні (моральні) страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру її немайнових втрат вона оцінила на зазначену суму.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлений цивільний позов потерпілою ОСОБА_1 визнав частково, а саме: про відшкодування майнової шкоди на суму 8683 грн. 29 коп. визнав повністю; упущеної вигоди на суму 60000 гривень не визнав; моральну шкоду в розмірі 20000 гривень визнав частково, але в меншому розмірі, розмір якої назвати не може і поклався з цього приводу на думку суду.

Відповідачка ОСОБА_7 в судові засідання до суду не зявлялась.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіють транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено в судовому засіданні, 22.04.2015 року автомобілем НОМЕР_5, власником якого ОСОБА_7, керував її чоловік ОСОБА_5, який порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_7 не може бути відповідачем у даному провадженні і з неї не можуть бути стягнені кошти, зазначені потерпілою в своєму цивільному позові.

Позивачка ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України просить стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 60000 гривень упущеної вигоди, обґрунтовуючи свій позов в цій частині тим, що середня заробітна плата бухгалтера по заробітній платі в м. Києві, де вона працювала складає 5000 грн. в місяць, а за рік ця сума складає 60000 гривень, тобто протягом року вона не зможе працювати, бо операцію по видаленню пластини їй буде проведено через рік.

Стосовно заявленої позивачкою моральної шкоди про стягнення з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в розмірі 20000 гривень, то суд, враховуючи вимоги ст. 23 ЦК України, а саме вимоги розумності та справедливості, вік обвинуваченого, його матеріальне становище, вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а стягнення моральної шкоди з відповідачки ОСОБА_7 в даному випадку не передбачено законодавством.

В судовому засіданні з показів самої потерпілої ОСОБА_1 вбачається, що на день ДТП 22.04.2015 року, вона офіційно не працювала, а також не перебувала в центрі зайнятості на обліку. Посилання її в своїх письмових поясненнях, які вона надала суду про те, що доказом цього є роздруківка з сайту для пошуку роботи, де вона розмістила своє резюме, не може бути підставою для задоволення її позову в цій частині про упущену вигоду, а тому цій частині, суд вважає, позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним за ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 завдану їй майнову шкоду в розмірі 8683 грн. 29 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

В частині стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 упущеної вигоди в розмірі 60000 гривень відмовити.

В задоволенні цивільного позову в частині майнової та моральної шкоди та стягнення її з відповідачки ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 19778 грн. 20 коп.

В частині стягнення моральної шкоди з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» на користь ОСОБА_1 позов залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави Україна витрати за проведення судових авто-технічних експертиз №5-01/494 від 22.06.2015 року та №5-01/509 від 23.06.2015 року в розмірі 1227,60 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій, представнику Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» та прокурору.

Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя А.А. Бабіш