Рішення № 50544477, 30.08.2012, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0604/2-504/12 Головуючий у 1-й інст. Болейко А.П.

Категорія 19 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Матюшенка І.В., Кочетова Л.Г.

при секретарі Крижанівській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої

дитини ОСОБА_2 (03.04.1998 р.н.) до Публічного акціонерного

товариства ВТБ Банк, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_3

Володимирович про визнання правочинів недійсними

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в своїх інтересах та в

інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2012 року, -

встановила:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

-визнати недійсними з моменту укладення: Генеральну угоду №КФ-мсб 09/07

д 04.05.2007 року та кредитні договори, укладені на її виконання №КФ-мсб 09/07-

1 від 04.05.2007 року, Ц&КФ-мсб 09/07-2 від 17.05.2007 року, №КФ-мсб 09/07-3 від

05.07.2007 року, №КФ-мсб 09/07-4 від 25.07.2007 року, №КФ-мсб 09/07-5 від

20.08.2007 року, №05.32-09/07-СК від 16.05.2008 року, №05.57-09/07-СК від

04.08.2008року, №05.36-08/07-СК від 10.12.2007 року, іпотечні договори №КФ-мсб

09/07-г1 від 04.05.2007 року, №КФ-мсб 09/07-г2 від 18.05.2007 року, №КФ-мсб

09/07-24 від 26.07.2007 року, №05.36-08/07-ДІО1 від 10.12.2007 року та договір

застави №КФ-мсб09/07-гЗ від 05.07.2007 року, укладені в забезпечення виконання

зобовязання;

-виключити з Державного реєстру іпотек записи про державну реєстрацію

спірних іпотечних договорів;

-виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна

записи про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за

вищевказаними іпотечними договорами та за договором застави.

В обґрунтування позову посилалася на те, що генеральна угода та всі кредитні

договори є недійсними, оскільки кредит вона отримала у доларах США за відсутності

у Банку індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу

платежу. Крім того, Генеральна угода не містить істотних умов щодо порядку видачі

та повернення кредитних коштів (ст. 1054 ЦК України), а тому вказана угода не є

укладеною. Оскільки недійсність основного кредитного зобовязання тягне за собою

недійсність інших кредитних договорів та договорів іпотеки і застави, позивачка

просила визнати недійсними всі договори, укладені з нею на виконання Генеральної

угоди. Крім того, зазначила, що іпотечний договір про передачу в іпотеку будинку №

20 по провулку Табірному в м. Житомирі порушує права її неповнолітньої дитини,

оскільки договір укладено без згоди органу опіки та піклування і є єдиним житлом її

сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2012 року

у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову. Зокрема, посилається на те, що судом безпідставно не прийнято до уваги відсутність у Банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій. Також, судом неправомірно не застосовано до даних правовідносин ч. З ст. 17 Закону України Про охорону дитинства, ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей, оскільки договір іпотеки №КФ-мсб 09/07-г1 від 04.05.2007 року укладено без згоди органу опіки і піклування, незважаючи на те, що в іпотечному будинку проживає неповнолітня дитина, яка не забезпечена іншим житлом.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 04.05.2007 року між ВАТ ВТБ Банк, правонаступником якого є ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1, укладено Генеральну угоду №КФ-мсб 09/07, відповідно до якої Банк відкриває клієнту кредитний ліміт строком на 10 років на умовах цього договору та інших договорів, укладених на його виконання (а.с. 27-28).

На виконання вищевказаного договору між сторонами укладено кредитні договори

№КФ-мсб 09/07-1 від 04.05.2007 року, на отримання 45000 доларів СІЛА

до 03.05.2012 року під 14% річних (а.с. 34);

№КФ-мсб 09/07-2 від 17.05.2007 року на отримання 40000 доларів СІЛА до

16.05.2012року під 14% річних (а.с. 29-33);

№КФ-мсб 09/07-3 від 05.07.2007 року на отримання 15000 доларів СІЛА до

04.07.2012року під 14% річних (а.с. 31-33);

№КФ-мсб 09/07-4 від 25.07.2007 року на отримання 20000 доларів СІЛА до

24.07.2010року під 14% річних (а.с. 38-40);

№05.36-08/07-СК від 10.12.2007 року на отримання 90000 доларів СІЛА до

09.12.2014 року під 14% річних (а.с. 41-43);

№КФ-мсб 09/07-5 від 20.08.2007 року на отримання 10000 доларів СІЛА до

19.08.2009^0^ під 14% річних (а.с. 35-37);

№05.32-09/07-СК від 16.05.2008 року на отримання 20000 доларів СІЛА до

15.05.2013року під 18,5% річних (а.с. 53-55);

№05.57-09/07-СК від 04.08.2008 року на отримання 20000 доларів СІЛА до

03.04.2010року під 18% річних (а.с. 50-51).

Гроші за вищевказаними договорами позивачка отримала, що підтвердила під час слухання справи.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обіїу, а ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст.ст. 19, 47 Закону України Про банки і банківську діяльність), банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15.02.2011 року Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків є генеральною ліцензією на здійснення

валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п.2 ст.5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту в п. 4 ст. 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

При виникненні спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт г п. 4 ст. 5 Декрету про валютне регулювання) необхідно виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, ст. 44 Закону України Про Національний банк України в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року № 1429/10028). Згідно з п. 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу II Закону України від 15.02.2011 року Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

З матеріалів справи вбачається, що Банком отримано:

-20.04.2007 року банківську ліцензію № 79 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність (а.с. 105);

-дозволи № 79-1, № 79-2, № 79-3, № 79-4 на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність, згідно із додатком до вказаних дозволів (а.с. 107, 108, 111, 113-117).

За таких обставин, доводи позивачки щодо неправомірного надання їй кредиту в іноземній валюті за відсутності у Банку індивідуальної ліцензії є безпідставними. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсними Генеральної угоди та кредитних договорів №КФ-мсб 09/07-1 від

04.05.2007року, №КФ-мсб 09/07-2 від 17.05.2007 року, №КФ-мсб 09/07-3 від

05.07.2007року, №КФ-мсб 09/07-4 від 25.07.2007 року, №КФ-мсб 09/07-5 від

20.08.2007року, №05.32-09/07-СК від 16.05.2008 року, №05.57-09/07-СК від

04.08.2008року, №05.36-08/07-СК від 10.12.2007 року є обґрунтованим і правильним.

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання кредитних договорів між Банком та ОСОБА_1 укладено:

-04.05.2007 року іпотечний договір №КФ-мсб 09/07-гІ про передачу в іпотеку жилого будинку № 20/19 по провулку Табірному (Лагерному) у м. Житомирі (а.с. 26);

-18.05.2007 року іпотечний договір №КФ-мсб 09/07-г2 про передачу в іпотеку земельної ділянки площею 0,0994 га по провулку Табірному (Лагерному) 20 у м. Житомирі. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с. 20-21);

-26.07.2007 року іпотечний договір №КФ-мсб09/07-г4 про передачу в іпотеку трикімнатної квартири № 87 в будинку N° 100 по вул. Черняхівського у м. Житомирі (а.с. 22-23);

-10.12.2007 року іпотечний договір №05.36-08/07-ДЮ1 про передачу в іпотеку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 17-19);

-05.07.2007 року договір застави №КФ-мсб09/07-гЗ, предметом якого є транспортний засіб - тип пасажирський-В марка - RENAULT, модель - Trafic, 2003 року випуску білого кольору (а.с. 24-25).

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсними договорів іпотеки №КФ-мсб 09/07-zl від 04.05.2007 року, №КФ-мсб 09/07-zl від 18.05.2007 року суд першої інстанції виходив з того, що права неповнолітньої дитини під час їх укладення порушені не були.

Проте, погодитися з таким висновком не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України Про охорону дитинства батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укласти договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання.

Статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей передбачено необхідність попереднього витребування згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти.

Частиною 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоровя, в якому вона проживає.

("¦'Ч. Встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з часу народження проживає разом із позивачкою в будинку № 20 по провулку Табірному (Лагерному) у м. Житомирі. Вказана адреса є його єдиним місцем проживання, іншим житлом він не забезпечений. Наведене підтверджується паспортними даними позивачки, записом у Будинковій книзі, даними поліклініки за місцем проживання дитини, відомостями з навчального закладу та даними комунальних служб про нарахування комунальних послуг з врахуванням проживання неповнолітньої дитини (а.с. 11, 12-16, 140-166).

Заява ОСОБА_1 про відсутність прав інших осіб на вищевказаний будинок, яка була подана нею приватному нотаріусу (а.с. ?04), не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки фактично були порушені житлові права неповнолітньої дитини, яка з часу народження проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Лагерному) у м. Житомирі. Під час укладення договорів іпотеки даного будинку та земельної ділянки, необхідної для її обслуговування, Банком не було витребувано згоди органу опіки і піклування на вчинення правочину, чим порушено вимоги ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України Про охорону дитинства, 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей.

Під час розгляду справи Банком не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що на час укладення оспорюваних договорів іпотеки будинку та земельної ділянки, неповнолітня дитина була забезпечена іншим житло, або проживала за іншою адресою.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсними іпотечних договорів №КФ-мсб 09/07-zl від 04.05.2007 року, №КФ-мсб 09/07-zl від 18.05.2007 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договорів іпотеки №КФ-мсб 09/07-z4 від 26.07.2007 року, №05.36- 08/07-ДЮ1 від 10.12.2007 року та договору застави №КФ-мсб 09/07-z3 від

05.07.2007року є правильним та залишається без змін, оскільки позивачкою не

надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вказані договори були укладені з порушенням вимог законодавства України. Також, не підлягає скасуванню судове рішення і в частині вимог про виключення іпотечних договорів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчужень, оскільки вказані вимоги не є способом захисту порушеного права, передбаченого цивільним законодавством України, і вирішуються в порядку виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 березня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договорів іпотеки №КФ-мсб 09/07-г1 від 04.05.2007 року, №КФ-мсб 09/07-г2 від 18.05.2007 року, ухваливши нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Визнати недійсними договори іпотеки №КФ-мсб 09/07-г1 від 04.05.2007 року, №КФ-мсб 09/07-г1 від 18.05.2007 року, укладені між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: