Рішення № 50544168, 15.09.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/6292/14-ц Головуючий у 1-й інст. Замега О. В.

Категорія 34 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс", за участю третіх осіб: ОСОБА_3, страхової компанії "ГАРАНТ-АВТО", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" та ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" (надалі - ТзОВ «Транспассервіс») в якому, після збільшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 200 000 грн., 4 193 грн. матеріальної шкоди, відшкодування довічного щомісячного утримання завданого смертю потерпілого в розмірі 1 500 грн. та витрати на поховання померлого чоловіка ОСОБА_5 в розмірі 5 874,83 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) загинув її чоловік ОСОБА_5. Винним у даній ДТП є водій ОСОБА_3, який працював в ТзОВ «Транспассервіс», а тому останні повинні відшкодувати їй всі збитки.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Транссервіс» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн., в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТзОВ «Транссервіс» на користь держави судовий збір в розмірі 1500 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням третьою особою - ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ТзОВ «Транссервіс» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 150 000 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано обставини справи. Зокрема, судом не враховано, що він себе не визнав винним, а погодився на амністію щоб уник нути кримінальної відповідальності. Розмір шкоди в порядку регресу може бути стягнуто з нього, а тому вважає його значним.

Відповідач ТзОВ «Транспассервіс» в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з ТзОВ «Транспассервіс» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 150 000 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги також обґрунтовує недоведеністю вини водія ОСОБА_3, наявністю протиріч між висновками експертиз, які не усунуті судом, порушення ПДР водієм ОСОБА_5 та необхідності застосування ст.ст.1171, 1193 ЦК України. Вважають що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом не досліджено матеріали кримінальної справи.

Позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом безпідставно було відмовлено в задоволенні її вимог щодо відшкодування довічного утримання, так як з 2004 року вона, будучи дружиною померлого, перебувала на його утриманні та має право на його відшкодування згідно чинного законодавства. Зазначає, що твердження суду про те, що відповідач повідомив страхову компанію про настання страхового випадку є помилковим, так-як до неї жодна з сторін не зверталась з пропозицією відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Третя особа ОСОБА_3 підтримали свою апеляційну скаргу і апеляційну скаргу ТзОВ «Транспассервіс», заперечивши проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 та пояснив, що він змінив напрямок руху, що б уникнути наїзду на мопед, який перетинав напрямок його руху.

Представники ТзОВ «Транспассервіс» підтримали апеляційну скаргу товариства і апеляційну скаргу ОСОБА_3, заперечивши проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, з підстав недоведеності вини водія автобуса. Вважають, що шкоду повинна відшкодовувати страхова компанія, яка була повідомлена в той же день, а заява подана наступного дня після аварії.

ОСОБА_2 та її представник підтримали свою апеляційну скаргу, заперечивши проти доводів апеляційних скарг ОСОБА_3 і ТзОВ «Транспассервіс». Позивач пояснила, що її чоловік був для неї єдиною опорою та єдиним годувальником, оскільки працював та отримував пенсію. Його смерть стала для неї непоправимим горем. Посилаючись на свої пояснення та розрахунки, вважає, що матеріали кримінальної справи не відповідають дійсним обставинам і її чоловік будь-яких маневрів не здійснював, а водій автобуса заснув та скоїв наїзд.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 і ТзОВ «Транспассервіс» не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходив з того, що наявність вини водія відповідача - ТОВ «Транспассервіс» ОСОБА_3, у вчиненні даного ДТП підтверджується постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.06.2012 року, якою ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року (а.с. 28-29, т.1), ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 02.10.2012 року, та ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, матеріалами кримінальної справи (а.с.11-17, т.1).

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на її користь матеріальної шкоди, відшкодування довічного щомісячного утримання завданого смертю чоловіка ОСОБА_5 та витрат на його поховання, суд виходив із того, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована на підставі укладеного між ним та СК "ГарантАВТО" полісу № 1134530, згідно якого передбачено ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю складає - 51000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 25000 грн., розмір франшизи 510 грн., а тому, непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду.

Питання відповідальності за шкоду регулюється загальними та спеціальними нормами законодавства.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 із ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав, а згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ст.1172 ЦК України).

Згідно ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 08 години 10 хвилин біля 31-го кілометру автодороги Житомир - М.Подільський, поблизу с. Гальчин Бердичівського району Житомирської області, автобус ЛАЗ-699 державний номер НОМЕР_1, який належить ТзОВ «Транспассервіс», зіткнувся з транспортним засобом моторолер «Zonder 50». Автобусом ЛАЗ-699 керував ОСОБА_3, який на момент ДТП був працівником ТОВ «Транспассервіс», та виконував свої трудові обов'язки.

Моторолером «Zonder 50» керував ОСОБА_5, якому в результаті зазначеної ДТП було заподіяно значну кількість тілесних ушкоджень, від яких він помер на місці події, що підтверджується свідоцтвом про смерть, висновком судово-медичної експертизи (а.с. 68 т.1, а.с. 104-105 т.1 кр.справи №030286/10).

На підтвердження матеріальної шкоди позивачем надано квитанцію про придбання мопеду 10.05.2009 року вартістю 3700 грн. з гарантійним талоном (а.с.70-71 т.1). Витрати на поховання в сумі 5874,83 грн. складаються із витрат на організацію похорон (ритуальні послуги) та поминальні обіди (а.с.72-82 т.1).

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.06.2012 року, залишеної без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 02.10.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 27.06.2013 року, звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.286 КК України, на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, тобто з нереабілітуючих підстав.

У своїх судових рішеннях суди зазначили, що порушення п.12.3 ПДР України водієм ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв'язку із смертю ОСОБА_5

Судом апеляційної інстанції оглянуто матеріали кримінальної справи і додатково встановлено, що висновки судів підтверджуються матеріалами кримінальної справи № 030286/10, в т.ч. висновками судових експертиз.

Так, висновком судової транспортно-трасологічної експертизи від 19.07.2010 року (а.с.136-143 т.1 кр.справи) встановлено, що місце наїзду на мопед знаходиться на відстані 1-2 м від правого краю проїзної частини дороги на укріплювальній смузі руху.

У висновках додаткової судової автотехнічної та комісійної автотехнічної експертиз (а.с.242-245 т.1, а.с.8-13 т.2 кр.справи) зазначено, що згідно рекомендацій до п.12.3 ПДР України у разі наявності рухомої перешкоди, водій повинен вжити заходів до зупинки транспортного засоби не змінюючи смуги руху, оскільки рухома перешкода може у будь-який момент змінити напрямок руху. Об'їзд рекомендовано тільки нерухомих перешкод.

Враховуючи показання водія ОСОБА_3 та пасажира автобуса ОСОБА_7, відмінності у розрахунках по яких є незначними, експерти дійшли висновку, що у даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, в прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, знаходиться невідповідність дій водія автобуса ЛАЗ-699 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_3, вимозі п.12.3 ПДР України. Також експерти не змогли встановити швидкість руху автобуса за відсутністю на проїзній частині відповідних слідів гальмування.

Посилання відповідача на висновок автотехнічної експертизи від 17.08.2010 року (а.с.150-157 т.1 кр.справи), яким встановлено причинний зв'язок із виникненням даної ДТП внаслідок дій водія мопеда ОСОБА_5 при зміні напрямку руху з лівої смуги праворуч, колегія суддів не приймає уваги, оскільки вихідні умови для призначення експертизи та поставлене запитання щодо технічної можливості водія ОСОБА_3 уникнути пригоди стосувалося фактичних дій останнього - рух по правій смузі руху та виїзд на укріплювальну смугу при виявлені зміни напрямку руху мопеда, тобто маневрування, що не відповідає вимогам ст.12.3 ПДР України.

У вищевказаних додатковій та комісійній експертизах питання було поставлено щодо можливості уникнути ДТП водієм ОСОБА_3 при виконання зазначеного пункту ПДР - гальмуванні без зміни напрямку руху.

Отже, всі автотехнічні експертизи, проведені в рамках кримінального провадження, не суперечать одна одній, а надають відповідь на запитання при різних вихідних умовах, а тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у призначенні додаткової експертизи.

Також, є безпідставними доводи відповідачів щодо відсутності висновків експерта по показанням свідка ОСОБА_8, оскільки під час дослідження його показань (а.с.243-244 т.1 кр.справи), розрахунковим методом доведено їх невідповідність як дійсним обставинам справи так і поясненням водія ОСОБА_3, що визначено у розрахунку до п.3 мотивувальної частини експертизи шляхом отримання від'ємного результату (-2,4 м), що є неможливим, а тому у подальшому експерти надані ним пояснення не використовували.

Колегія суддів не може прийняти до уваги і розрахунки позивача ОСОБА_2, долучені до апеляційної скарги, щодо обставин ДТП (рух мопеда по правій смузі руху і наїзд автобусом на цій же смузі), як такі, що суперечать протоколу огляду місця події та схемі ДТП, показанням свідків - пасажирів автобуса, висновкам судової транспортно-трасологічної експертизи (а.с.136-157 т.1 кр.справи).

Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Для з'ясування вказаних позивачем обставин потребуються спеціальні знання у галузі техніки (ст.143 ЦПК України), а тому належним доказом може бути висновок експертизи, однак позивач не бажає призначати нових експертиз.

Враховуючи вищевикладене, та оцінюючи всі докази у сукупності, суд першої інстанції обгрунтовано вважав доведеною вину у скоєнні ДТП водія ОСОБА_3, який у порушення п.12.3 ПДР України, при своєчасному виявленні небезпеки для руху, не загальмував транспортний засіб в межах смуги його руху, а з'їхав на укріплювальну смугу, де і здійснив наїзд на мопед. При виконанні умов п.12.3 ПДР України, лінії руху автобуса та мопеда не перехрещувалися і автобус міг проїхати повз нього з безпечним боковим інтервалом (а.с.245 т.1 кр.справи).

Згідно із ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ст.6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону) встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 5 ч.1 ст.989 ЦК України на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Невиконання вказаної вимоги надає страховику право відмовитися від здійснення страхової виплати (п.5 ч.1 ст.991 ЦК України).

Згідно підпункту 33.1.4 пункту п.33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції на час ДТП (далі - Закон), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 35.1 ст.35 цього Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Судом встановлено, що між ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» (далі СК «ГАРАНТ-АВТО) та ТзОВ «Транспассервіс» 03.02.2010 року строком на 1 рік укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого застраховано відповідальність за заподіяння шкоди за участю забезпеченого транспортного засобу - «ЛАЗ 699» р/н НОМЕР_2, згідно якого страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю складає - 51000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 25000 грн., розмір франшизи за шкоду майну потерпілого встановлено у сумі 510 грн.(а.с. 93, т1).

СК "ГАРАНТ-АВТО" своїм листом від 26.12.2014 року підтвердила наявність страхової справи за даною подією, яка закрита за відсутністю заяви потерпілої (а.с.94 т.1).

Відповідно до п.22.3 ст.23 Закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23

Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком,

сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із ст.23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана із смертю потерпілого.

Шкода, пов'язана із смертю потерпілого, відшкодовується непрацездатній вдові, іншим членам сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого. У зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати. (ст.27 Закону).

Згідно із ст.28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Розмір моральної шкоди судом в розмірі 152250 грн. визначено у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань та обставин пригоди.

З урахуванням дій водія автобуса, а саме виїзд на укріплювальну смугу, узбіччя та подальший з'їзд у кювет, посилання ТзОВ «Транспассервіс» на застосування ст.1171 ЦК України є безпідставним, оскільки водій ОСОБА_3 не діяв в стані крайньої необхідності, а навпаки такими діями наражав на небезпеку пасажирів автобуса. За даних умов він міг усунути небезпеку шляхом гальмування без зміни смуги руху.

Також, колегія суддів вважає неможливим зменшення розміру моральної шкоди згідно ст.1193 ЦК України з урахуванням грубої необережності потерпілого. Висновками додаткової судової автотехнічної та комісійної автотехнічної експертиз встановлено прямий причинний зв'язок з виникненням ДТП у невідповідності дій водія ОСОБА_3 п.12.3 ПДР України (наїзд відбувся не на смузі руху автобуса, а на смузі перебування мопеда). Зазначення у висновках про необхідність дій водія мопеда ОСОБА_5 згідно пп.2.3б), 10.1, 10.4, 11.2 ПДР України не свідчить про невиконання ним вимог даних правил. Виявлення у крові ОСОБА_5 під час дослідження трупа етилового спирту в концентрації 0,39 проміле за життя не викликає алкогольне сп'яніння, що встановлено висновком судово-медичної експертизи (а.с.105 т.1 кр.справи).

Враховуючи наведене, а також непогодження позивача на залучення відповідачем страхової компанії, суд першої інстанції правильно вважав, що виплату матеріальної шкоди за пошкодження (знищення) мопеда та речей померлого, витрат на поховання і моральної шкоди в межах суми 2550 грн. повинна проводити страхова компанія і обгрунтовано відмовив у задоволенні вказаних вимог.

В той же час, судом першої інстанції не враховано розмір франшизи в сумі 510 грн., яка підлягає стягненню з винної особи, вимоги ст.1200 ЦК України та Порядок проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1776 від 31.12.2004 року, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Згідно п. п. 1, 2, 6 Порядку розрахунок розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проводиться у межах визначеного законодавством ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, який діяв на дату укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Частина неотриманих доходів померлого годувальника, яка за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії,

державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, за останній календарний рік (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених

утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини неотриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

За умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або за письмовою заявою (заявами) осіб, які мають право на страхове відшкодування, і за погодженням із страховиком страхове відшкодування може виплачуватися одноразово або регулярно, послідовно (щомісяця, щокварталу, щороку).

Згідно наданих позивачем документів, ОСОБА_2 на час ДТП досягла пенсійного віку і є пенсіонером, отримувала пенсію за віком в розмірі 763,43 грн., постійно проживала з чоловіком (а.с.57 т.1), який працював та отримував заробітну плату, середній розмір якої за 1 рік становить 1532,7 грн. (а.с.70, 83, т.1), та пенсію в сумі 1511,59 грн. (а.с.64 т.1), тобто допомога від чоловіка була дня неї постійним і основним джерелом засобів до існування, а тому, відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення правовідносин), ОСОБА_2 вважається непрацездатною особою, яка була на утриманні чоловіка та втратила годувальника, що сторонами не заперечується.

З 9.09.2010 року позивач отримує пенсію по втраті годувальника в сумі 933,10 грн.

Судом не враховано відповідальність страховика в межах страхового ліміту, який складає 51000 грн.

На день звернення ОСОБА_2 до суду минуло 53 місяці з часу виникнення права на отримання страхового відшкодування, а тому розмір шкоди, завданої смертю потерпілого, визначений згідно Порядку становить : (1511,59 грн. + 1532,7 грн.) - 50% (частка померлого) = 1522,15 грн. - 169,67 грн. (різниця між пенсією за віком та пенсією по втраті годувальника) = 1352,48 грн. х 53 міс. = 71681,44 грн., що перевищує ліміт відповідальності страховика.

Враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, викладені у п.22 постанови Пленуму № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» щодо врахування часу звернення потерпілого із заявою про відшкодування шкоди від дати події, а також перевищення на день подачі заяви розміру ліміту відповідальності страховика, шкода підлягає стягненню з винної особи щомісячними платежами, починаючи з 14.11.2014 року (день подачі позову згідно поштового штампу).

Відповідно до вимог ч.3 ст.1200 ЦК України розмір шкоди становить 1522,15 грн., але позов підлягає задоволенню згідно ст.11 ЦПК України в межах позовних вимог в сумі 1500 грн.

На підставі викладеного, рішення суду підлягає скасуванню в частині вирішення вимог про стягнення розміру франшизи та відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, з ухваленням нового про задоволення позову в цій частині.

Судовий збір відповідно до п.5 ч.1 ст.80 ЦПК України визначається сукупністю платежів за 3 роки і становить 534,9 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2015 року в частині відмови у стягненні шкоди в розмірі франшизи та відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" на користь ОСОБА_2 одноразово матеріальну шкоду в сумі 510 грн. та шкоду, завданої смертю потерпілого, в сумі 1500 грн. щомісячними платежами, починаючи з 14 листопада 2014 року, довічно.

В решті рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспассервіс" на користь держави судовий збір в сумі 534,9 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: