Ухвала суду № 50540747, 17.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7119/15 Справа № 183/42/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Петешенкової М.Ю., Осіяна О.М.,

при секретарі Левцунову І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Новомосковська міська рада, Інспекція державного архітектурно будівельного контролю про зобовязання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, вікна якої виходять на магазин «Пасаж» (м. Новомосковськ, вул. Радянська, 37-а) та магазин «Україна» (вул. Радянська, 37-б). У 2012 року були здійснені будівельні роботи щодо реконструкції торгівельного центру «Пасаж» з надбудовою другого поверху. Замовником будівництва та власником торгівельного центру «Пасаж» є відповідач. Під час будівельних робіт та реконструкції відповідач поєднав торгівельні центри «Пасаж» та «Україна» шляхом зведення переходу, що здійснене відповідачем на земельній ділянці, яка в порушення ст..376 ЦК України та ст.1,26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не відводилася для цього, та з істотним порушенням будівельних норм та правил. Після проведеної судово-будівельної експертизи, у квітні 2015 року ОСОБА_2 змінила свої позовні вимоги та, посилаючись на ст. 391, 376 ЦК України просила суд зобовязати відповідача за власний рахунок знести аттик (декоративну надбудову уверх відносно парапету) на головному фасаді споруди-вставки між магазином «Пасаж» та магазином «Україна», стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду в розмірі 54479,38 грн., моральну шкоду в розмірі 1000000 грн. та судові витрати (том 1, а.с. 2-9, том 2, а.с.104-108).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (том 2, а.с.147-153).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_4, посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання по скасування рішення суду та просить ухвалити нове, яким задовольнити вимоги ОСОБА_2 (том 2, а.с.156-158).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що квартира АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 серпня 1994 року, виданого згідно з розпорядженням Новомосковської міської ради № 02235 від 20 липня 1994 року, зареєстрованого в БТІ 22 серпня 1994 року за р.№ 62-1 (том 1, а.с.16).

Торгівельний центр «Пассаж», розташований по вул..Радянській, 37-а в м. Новомосковську Дніпропетровської області, належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 06 червня 2005 року згідно з рішенням виконкому Новомосковської міської ради № 114 від 16 лютого 2005 року, № 715 від 31 січня 2001 року, 332 від 18 травня 2005 року, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06 червня 2005 року за р.№ 10984033. На підставі договору оренди від 29 червня 2009 року, укладеного між Новомосковською міською радою та відповідачем, в користуванні відповідача знаходиться земельна ділянка площею 00753га під ТЦ «Пасаж».

Згідно декларації про готовність обєкта до експлуатації №ДП НОМЕР_1 від 29 грудня 2012 року, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, проведено реконструкцію торгового центру «Пасаж» з надбудовою другого поверху за адресою: вул..Радянська, 37-а, м. Новомосковськ Дніпропетровська область, дата початку будівництва: 01 червня 2012 року на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області 25 травня 2012 року № ДН08312082271; дата закінчення 11 грудня 2012 року визначено, що обєкт закінчений будівництвом і готовий до експлуатації (том 1, а.с. 101-108, 131-136). Відповідні технічні відомості про зазначений обєкт містить технічна документація на нього із змінами, внесеними 03 грудня 2012 року КП «Новомосковське МБТІ ДОР» (том 1, а.с. 61-81). Відомостей про самочинне будівництво, або захоплення земельних ділянок зазначені документи не містять.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із того, що у розумінні ст. 376 ЦК України реконструкція ТЦ «Пасаж», проведена відповідачем у 2012 році, не є самочинним будівництвом, аттик (декоративна надбудова уверх відносно парапету) на головному фасаді споруди-вставки між магазином «Пасаж» (м. Новомосковськ, вул..Радянська, 37-а) та магазином «Україна» (м. Новомосковськ, вул..Радянська, 37-б) не був предметом дослідження судової будівельно-технічної експертизи, неправомірних дій відповідача при побудові аттику не встановлено, що виключає можливість задоволення позову, у тому числі і в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Такі висновки суду відповідають нормам закону і підтверджуються матеріалами справи.

Так, у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких обєкт нерухомості може бути визнаний самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2)обєкт нерухомостізбудованобез належногодозволу чи належно затвердженого проекту; 3) обєкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Згідно із частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Згідно із ч.7 вищезазначеної статті ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобовязати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобовязана відшкодувати витрати, повязані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням змісту вищевказаної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що у 2012 році була проведена реконструкція ТЦ «Пасаж» на підставі замовлення відповідача ОСОБА_3 підрядником будівництва ТОВ «Промбудцентр», проектну документацію було розроблено ТОВ «Укрінвестпроект».

ОСОБА_2 не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, на якій розташований магазин «Пасаж»: м. Новомосковськ, вул..Радянська, 37-а, ця земельна ділянка площею 00753га на підставі договору оренди від 29 червня 2009 року, укладеного між Новомосковською міською радою та відповідачем, знаходиться у користуванні відповідача, а надбудова розташована на висоті близько 4 метрів над землею.

За таких обставин суд 1 інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, а посилання в апеляційній скарзі на те, що відстань між довгими сторонами житлового будинку № 37 по вул..Радянська в м. Новомосковську, з однієї сторони та переходом між магазинами «Пасаж» і «Україна», з іншої, яка має становити не менше 20 метрів складає 11,35 метрів, чим порушено вимоги п. 3.13 та пункту 2* Додатка 3.1ДБН 230-92*, - не являється підставою для скасування рішення суду і задоволення позовних вимог, оскільки, як уже зазначалось, реконструкція торгового центру не є самочинним будівництвом, і, крім того, позивачем не надано доказів про те, що ці порушення є істотними, спричинили їй матеріальну та моральну шкоду, і що проведення перебудови аттика є неможливим.

Крім того, у п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» судам розяснено, що самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Із матеріалів справи вбачається, що ні органами державного архітектурно-будівельного контролю, ні органами міністерства з надзвичайних ситуацій України не були виявлені порушення при реконструкції ТЦ «Пасаж» і до відповідача не застосувалась заходи адміністративного стягнення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував, що аттик є частиною споруди-вставки між торгівельними центрами «Пасаж» і «Україна» - не являється підставою для скасування рішення суду, оскільки позивачка, уточнивши позовні вимоги, ставила питання про знесення лише аттика, а відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу у рамках позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, оскільки зводяться до повторення обставин справи, викладених у позовній заяві, та переоцінки доказів, однак, виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.

Судом у досить повному обсязі зясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4- відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: