Рішення № 50540681, 15.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4925/15 Справа № 202/32800/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.,

за участю секретаря Видюкової Ю.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року

у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_3 про визнання неправомірним нарахування відсотків та штрафних санкцій та визнання кредитного договору припиненим, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач у вересні 2012 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості на свою користь за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року у розмірі 155451,98 грн.; з ПАТ «Акцент - Банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн., та з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на свою користь стягнути судовий збір.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2012 року позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості була задоволена.

Ухвалою суду від 19 вересня 2013 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2012 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано.

У обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідно до договору № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит 125 750,08 грн. зі сплатою за користування ним відсотків 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.07.2012 року. Проте, у порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Кредитні зобов»язання ОСОБА_2, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами: ПАТ "А-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року та договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_3, у зв'язку з чим, вони є солідарними відповідачами за пред'явленим позовом.

При новому розгляді справи ПАТ КБ «ПриватБанк» були уточнені позовні вимоги та у зв'язку з тим, що набрало законної сили рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.01.2012 року про визнання недійсним змін у договорі, а саме зміну відсоткової ставки за кредитним договором, повернення до первісного стану - 14,04%. Банком було перераховано відсоткову ставку, таким чином сума позову змінилася і станом на 09.07.2014 року вона склала 193319,99 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту -46766,24 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 82770,89 грн.; заборгованість по комісії - 5788,65 грн.; заборгованість з пені - 47994,21 грн.

Просили суд: стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 183 319,99 грн. за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року; стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Акцент-Банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 10000 грн. та судові витрати стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3.

При новому розгляді справи відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», третя особа ОСОБА_3, про визнання кредитного договору припиненим. У обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що починаючи з листопада 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» у односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку по кредиту з 14,04% до 17,04% річних від залишку заборгованості; а з 01 лютого 2009 року до 26,76% річних від залишку заборгованості.

20 січня 2012 року рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська по цивільні справі № 2-671/11 було задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ«Приватбанк» та зобов'язано «Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок суми заборгованості за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 05 липня 2005 року за період з листопада 2008 року по 20 січня 2012 року за ставкою кредитування 1,17% на місяць та скасувати штрафні санкції, нараховані внаслідок несплати ОСОБА_2 відсотків за зміненими відсотковими ставками.

Вказане рішення відповідачем - ПАТ КБ «Приватбанк» - не оскаржувалося та набрало законної сили 31 січня 2012 року , а 05 травня 2012 року було видано виконавчий лист.

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначав, що фактично отриманими кредитними коштами була сплачена лише частина вартості придбаного ним автомобіля, оскільки ринкова вартість нового автомобіля Renaut Meganeе складала станом на 2005 рік приблизно 150 000,00 тисяч гривень, а відповідно до кредитного договору йому було видано кредит на придбання автомобіля в розмірі 86 918,00 грн.

Розуміючи необхідність повернення кредитних коштів Банку, як Позичальнику, а також неможливість одночасного повернення кредиту грошовими коштами, ОСОБА_2 16 грудня 2009 року добровільно передав працівникам управління безпеки ПАТ КБ «Приватбанк», для подальшої реалізації, по Акту приймання автомобіль Renaut Meganeе, 2004 р.в., держномер НОМЕР_1.

В Акті приймання автомобіля від 16.12.2009 року зазначено, що Позичальник передав автомобіль представникам ПАД КБ «ПриватБанка», яким доручив передати його на реалізацію по ринковій ціні і направити виручені кошти на погашення заборгованості, про що 17 грудня 2009 року видав на ім'я посадових осіб Банку нотаріально посвідчену довіреність № ВМК565811 на право зняття вказаного автомобіля з реєстраційного обліку в органах МРЕВ УДАІ УМВС та його продажу за умови внесення повної суми вартості автомобіля в касу Банку для погашення кредиту.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» в матеріали справи, станом на 21 січня 2010 року його заборгованість по кредитному договору (з завищеними відсотковими ставками складала в загальній сумі 73 558, 53 грн., в тому числі:45080,13 грн. сума поточного боргу;14372, 92 грн. сума простроченого боргу; 12187,19 грн. загальна заборгованість по відсоткам (накопичувальна);1918, 29 грн. загальна заборгованість по пені (накопичувальна).

Згідно довідки суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Авто Маркет» від 19.09.2013 року середньо ринкова вартість переданого автомобіля станом на січень 2010 року складала 89812 грн. Позивач за зустрічним позовом вважав, що вартість переданого позивачу на реалізацію автомобіля на 16 263,47 грн. перевищувала суму заборгованості по кредиту станом на січень 2010 року. Вважав, що взяті на себе працівниками ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язання по реалізації належного йому автомобіля не були виконані належним чином. Протягом 2 років 8 місяців заходи щодо реалізації автомобіля RenautMeganeе, 2004 р.в., держномер НОМЕР_1 не здійснювались, і тільки 06 серпня 2012 року він був реалізований позивачем, при цьому суму реалізації позивач йому не повідомив і до дійсного часу, незважаючи на його неодноразові звернення.

Вважав, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб ПАТ КБ «ПриватБанк» по навмисному утриманню автомобіля від продажу йому була завдана значна матеріальна шкода, яка полягає в зменшенні ринкової вартості автомобіля за період їх бездіяльності на 11 354,00 грн., а також у збільшенні нарахованих сум відсотків та штрафних санкцій.

Просив суд: визнати неправомірним нарахування Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» відсотків та штрафних санкцій по Кредитному договору № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2, в період з січня 2010 року по серпень 2012 року включно; визнати кредитний договір № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2, припиненим з січня 2010 року у зв'язку з виконанням в повному обсязі ОСОБА_2 своїх зобов'язань по кредитному договору.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.07.2005 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DZV0AK00610005, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит 125750,08 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 14,04 % річних з кінцевим терміном повернення 03.07.2012 року.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного Банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом: перерахування коштів на строк 84 місяці по 03.07.2012 р. включно, в вигляді непоновалювальної лінії в розмірі 125750,08 грн. на наступні цілі: придбання автомобілю Renaut Meganeе, в сумі 86918,00 грн. і на оплату страхових платежів в розмірі 38832,08 грн. з оплатою за користування кредитом відсотків в розмірі 1,17% в місяць на суму заборгованості по кредиту і щомісячної комісії в розмірі 0,18% від суми виданого кредиту плюс сума, розрахована відповідно до п.3.1 даного договору.

Згідно до п.4.1 при порушені позичальником будь якого із зобов'язань передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного Договору, Банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язується оплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення платежу.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено договір поруки № DZV0AK00610006 від 04.07.2005 року.

Відповідно до п. 1 Договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 04.07.2005 року № DZV0AK00610005, згідно якого Кредитор надав боржнику кредит в сумі 88722,00 грн., а Боржник повинен виконати зобов'язання з: повернення кредиту, наданого у вигляді не відновлювальної лінії в сумі 88722,00 у строк до 03.07.2012 року; сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1,17% відсотків за місяць у період сплати з 4 по 11 число кожного місяця.

Відповідно до п.11 порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 20 жовтня 2010 року між ПАТ «Акцент Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки №167, за умовами якого ПАТ «Акцент- Банк» взяв на себе зобов'язання у випадку неналежного виконання боржником зобов'язань за зазначеними кредитним договором відповідати перед банком нарівні з боржником як солідарні боржники (п.4 договору поруки), з розміром відповідальності поручителя перед кредитором 10000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 20.01.2012 року по цивільні справі № 2-671/11 за позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання недійсним змін у договорі, розірвання кредитного договору, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: визнано недійсним зміни Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк» кредитного договору № DZV0AK00610005 від 05 липня 2005 року укладеного з ОСОБА_2 в частині збільшення процентної ставки по кредиту до 26,76% річних від суми залишку заборгованості та зобов'язано «Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» здійснити перерахунок суми заборгованості за кредитним договором № DZV0AK00610005від 05 липня 2005 року за період з листопада 2008 року по 20 січня 2012 року за ставкою кредитування 1,17% на місяць та скасувати штрафні санкції, нараховані внаслідок несплати ОСОБА_2 відсотків за зміненими відсотковими ставками.

Обґрунтовуючи підстави позову за уточненим позовом з урахуванням рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, ПАТ КБ « ПриватБанк» посилається на те, що ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 09.07.2014 р. виникла заборгованість в розмірі 193319,00 грн., яка складається з 46766,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 82770,89 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5788,65 грн. заборгованість з комісії; 47994,21 грн. - заборгованість з пені.

Згідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитними договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного ( грошей, іншого майна, тощо). Розмір, строки і порядок передавання відступного встановлюється сторонами.

Згідно до ч.1 ст.614 особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається із уточненої позовної заяви позивачем за основним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» на виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.01.2012 року перераховано відсоткову ставку та повернено її до первісного стану -14,04%.

Згідно до Акту приймання від 16 грудня 2009 року ОСОБА_2 добровільно передав працівникам управління безпеки ПАТ КБ «Приватбанк» автомобіль Renaut Meganeе, 2004 р.в., держномер НОМЕР_1.

Згідно до нотаріально посвідченої довіреності № ВМК5658111 від 17 грудня 2009 року ОСОБА_2 уповноважив ряд осіб бути його представником в органах ДАІ та всіх інших установах з питань пов'язаних зі вчиненням правочинів щодо користування, експлуатацію та продаж (за ціну та на умовах на їх розсуд) належний йому на праві власності автомобіль Renaut Meganeе, 2004 р.в., держномер НОМЕР_1. За повідомленням ЦБДРтаАС МВС України від 27.03.2013 року «Про надання інформації» транспортний засіб, зареєстрований за ОСОБА_2, вже 20.01.2010 року було знято з обліку для реалізації по дорученню ВМК565811 від 17.12.2009 року.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 21 січня 2010 року заборгованість ОСОБА_2за кредитним договором (з завищеними відсотковими ставками складала в загальній сумі 73 558, 53 грн., в тому числі:45080,13 грн. сума поточного боргу;14 372, 92 грн. сума простроченого боргу; 12 187,19 грн. загальна заборгованість по відсоткам (накопичувальна); 1 918, 29 грн. загальна заборгованість по пені (накопичувальна).

ОСОБА_2 надано суду довідку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Авто Маркет» від 19.09.2013 року згідно до якої середньо ринкова вартість переданого ОСОБА_2 автомобіля станом на січень 2010 року складала 89 812 грн.

Представник відповідача наполягав на тому, що вартість переданого позивачу на реалізацію автомобіля на 16 263,47 грн. перевищувала суму заборгованості по кредиту. Тобто передачі автомобіля на реалізація було цілком достатньо для погашення повної суми заборгованості по Кредитному договору № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року станом на січень 2010 року.

У судовому засіданні встановлено, що переданий автомобіль був реалізований ПАТ КБ «ПриватБанк» лише 06 серпня 2012 року, тобто через 2 роки і 8 місяців після добровільної передачі автомобіля, та сума, яка надійшла на погашення заборгованості за кредитним договором згідно з наданою банком роздруківкою становить 83 160,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" суд першої інстанції виходив з того, що позивач в порушення вимог ст. 131 ЦПК України не надав належних доказів на підтвердження правильності розрахунку заборгованості, не надано доказів перерахування грошових коштів за договорами страхування, так і не надано самих договорів страхування, тому позовні вимоги за основним позовом є не обґрунтованими.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано копію кредитного договору № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року(а.с. 9-11), копії Договорів поруки (а.с 7-8, 12), належний розрахунок заборгованості, здійснений на виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20.01.2012 р. по цивільній справі № 2-671/11 (а.с. 80-87 та а.с. 128-135), здійснений у відповідності до умов Кредитного договору № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року, копію меморіального ордеру № 01 від 05.07.2005 р. щодо видачі позичальнику кредиту у сумі 86 918, 00 грн. (а.с. 127), а також виписку по транзитному рахунку, через який здійснювалося погашення заборгованості (а.с. 98-101).

На спростування наданих доказів, відповідачами у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України не було надано жодного доказу. Також відповідачами не було надано жодних доказів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 рокуу повному обсязі.

Крім того, як убачається з наданого суду розрахунку, станом на 09.07.2014 р., кредит позичальнику ОСОБА_2 видавався наступним чином:

05.07.2005 р. - у сумі 86 918, 00 грн.;

30.06.2006 р. - у сумі 4857,21 грн. (відбулося збільшення сальдо поточного з 76984,99 грн. станом на 29.06.2006 р.) до 81842, 20 грн. (станом на 30.06.2006 р.));

03.07.2006 р. - у сумі 434, 59 грн.;

27.06.2007 р. - у сумі 4614,35 грн.;

03.07.2007 р. - у сумі 434, 59 грн.

01.07.2008 р. - у сумі 4383, 63 грн.;

03.07.2008 р. - у сумі 434, 59 грн.;

01.07.2009 р. - у сумі 4164, 45 грн.;

03.07.2009 р. - у сумі 434, 59 грн.;

02.07.2010 р. - у сумі 434, 59 грн.;

01.07.2011 р. - у сумі 434, 59 грн.

Отже, з наявних, як у матеріалах справи, так і додатково наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 рокувиходить, що загальна сума кредиту, яка була надана ОСОБА_2 становить 107 545, 18 грн. (86 918, 00 грн. - на купівлю автомобіля, 20 627, 18 грн. - для оплати страхових платежів).

Крім того, розрахунок заборгованості свідчить, що на момент передачі позичальником банку автомобіля для реалізації за Актом приймання автомобіля від 16.12.2009 р. заборгованість позичальника з повернення кредиту, сплату відсотків за його користування, комісії (винагороди) та пені становила 103 467, 33 грн. (станом на 28.12.2009 р. ) і 105 394, 83 грн. (станом на 21.01.2010 року).

Таким чином, станом на 09.07.2014 р. (уточнені вимоги) у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 193 319,99 грн., яка складається з: 46766,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 82770,89 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5788,65 грн. заборгованість з комісії; 47994,21 грн. - заборгованість з пені.

Таким чином, ОСОБА_2 належно не виконувались зобов'язання за кредитним договором, оскільки сума, виручена від реалізації предмета застави не покрила грошових вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а тому з Відповідачів на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню залишок суми заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.598 ЦК України договірні зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Крім того, зобов'язання припиняються не внаслідок ухвалення судового рішення, а в результаті належного виконання грошового зобов'язання. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) від 07.10.2010.

Судом також встановлено, що в порядку забезпечення виконання зобов»язань позичальника ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено договір поруки № DZV0AK00610006 від 04.07.2005 року. Крім того, між 20.10.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ "Акцент-Банк" було укладено договір поруки №167 з додатком №1, де зазначено, що у випадку невиконання позичальником обов'язків за кредитним договором, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у межах 10000,0 грн.

Відповідно до п. 1 Договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 04.07.2005 року № DZV0AK00610005

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 2, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, надавши оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, колегія суддів, також у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, дійшла висновку про доведеність позивачем наявності та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року, тому рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», як таке, що не відповідає обставинам справи та є незаконним підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, а саме: стягнення на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у солідарному порядку, заборгованості, яка утворилась станом на 09.07.2014 р. (уточнені вимоги) у розмірі 193 319,99 грн., яка складається з: 46 766,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 82 770,89 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5 788,65 грн. заборгованість з комісії; 47 994,21 грн. - заборгованість з пені,з відрахуванням 10 000,0 грн., а також про стягнення на користь позивача солідарно з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" та ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 10 000,0 грн.

Виходячи з викладеного, надавши оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, колегія суддів, також у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, дійшла висновку про доведеність позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому, рішення суду першої інстанції, у оскаржуваній частині, не відповідає обставинам справи, є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. У іншій частині рішення не оскаржувалось.

Відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір, підлягає пропорційному стягненню з відповідачів на користь позивача, відповідно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DZV0AK00610005 від 04.07.2005 року у розмірі 145 451,98 грн., яка утворилась станом на 19.09.2012 р. та стягнути солідарно зПублічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» та ОСОБА_2на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму 10 000 грн., а всього - 155 451,98 грн., яка складається з: 18742,23 грн. - заборгованість за кредитом; 84011,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5788,65 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 56909,63 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 777,25 грн. з кожного.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.В.Свистунова

Судді: В.Ю.Міхеєва

В.А.Ремез