Ухвала суду № 50540489, 17.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7753/15 Справа № 199/11366/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої: судді Кочкової Н.О.,

суддів: Григорченка Е.І., Каратаєвої Л.О.,

при секретарі Левцунову І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за скаргою ОСОБА_2, заінтересована особа публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на дії та рішення державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3,- за апеляційною скаргою представника Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4, на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2015 року вищезазначену скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано постанови державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3: ВП № 47545976 про відкриття виконавчого провадження від 15 травня 2015 року; ВП № 47545976 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 15 травня 2015 року; ВП № 47545976 про розшук майна боржника від 25 травня 2015 року; ВП № 47545976 про арешт коштів боржника від 25 травня 2015 року. У задоволенні скарги ОСОБА_2 в решті вимог відмовлено (а.с.112-114).

В апеляційній скарзі представник Кіровського ВДВС ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі (а.с.45-49).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року (справа № 199/11366/13, провадження № 2/199/505/14) із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» стягнуто 11744,02 прострочена заборгованість, 9989,54 грн. прострочені відсотки за кредитом, 13 грн. доходи за використання операцій за рахунками з платіжними картками протягом року, судові витрати 336,40 грн. 23 квітня 2015 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення, а 08 травня 2015 року вказаний виконавчий лист був звернутий стягувачем до примусового виконання шляхом подання до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відповідної заяви. 15 травня 2015 року державним виконавцем Овсюк М.А. були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 47545976 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 25 травня 2015 року державним виконавцем Овсюк М.А. у межах вказаного виконавчого провадження були винесені постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_2 на банківському рахунку та про розшук належного ОСОБА_2 транспортного засобу.

29 травня 2015 року державним виконавцем було зупинене виконавче провадження на підставі ухвали суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року, яка була отримана державним виконавцем 28 травня 2015 року.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що на час відкриття виконавчого провадження 15 травня 2015 року була чинною ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2015 року, якою було зупинене виконання рішення суду, на примусове виконання якого був виданий викнавчий лист.

Однак, із вказаними висновками погодитись неможливо з наступних підстав. Так, статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно із ч.1,2 ст. 25 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження зазначені у ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема: пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що на час відкриття провадження і винесення державним виконавцем постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, розшук майна боржника та арешт коштів державному виконавцю Овсюк М.А. не було відомо про наявність ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2015 року про зупинення виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року (дана ухвала була надана лише 28 травня 2015 року, що не заперечувалось сторонами), тому відсутні підстави для визнання зазначених постанов неправомірними та їх скасування.

Крім того, відповідно до ч.1, 4 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

Із заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження (а.с.78) від 30 квітня 2015 року вбачається, що стягувачем зазначено місце роботи боржника: ПАТ «РАДАБАНК» за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.. Кірова, 46, що відноситься до Кіровського району м. Дніпропетровська, тому посилання заявника про порушення державним виконавцем ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» - спростовуються матеріалами справи, а посилання на те, що стягувачу було відомо, що ОСОБА_2 у 2014 року звільнився із ПАТ «РАДАБАНК» і на теперішній час працює у м. Києві, - не являється підставою для визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки не свідчить про те, що про вказані факти було достеменно відомо державному виконавцю Овсюк М.А.

Крім того, ч.5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі, якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Зазначене свідчить про можливість боржника звернутись із заявою про надіслання виконавчого документа до ВДВС за місцем його роботи чи проживання, і це право не було ним використано.

Згідно із ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин апеляційний суд відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує оскаржувану ухвалу та постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2, а посилання заявника на те, що наявність ухвали сама по собі унеможливлювала звернення виконавчого листа до примусового виконання та відкриття виконавчого провадження, - не заслуговує на увагу, оскільки не свідчить про незаконність дій державного виконавця, який про наявність даної ухвали до 28 травня 2015 року не знав.

У частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_2 ухвала не оскаржується, тому апеляційним судом не ревізується.

Керуючись ст.. 307, п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2015 року, - скасувати. У задоволенні скарги ОСОБА_2, заінтересована особа публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» на рішення державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: